«Ефект пульсації»

Останніми часом у світі зі швидкістю снігової кулі поширюються історії про сексуальні домагання, насамперед у середовищі знаменитостей. А здійнялася така хвиля після того як у американській пресі жінки почали звинувачувати голлівудського продюсера Гарві Вайнштейна у сексуальних домаганнях. Зокрема, як повідомила The New York Times, актриси Анджеліна Джолі, Гвінет Пелтроу, Кара Делевінь, Азія Ардженто, Ешлі Джадд, Роуз МакГавен, Люсія Столлер, Міра Сорвіно, Розана Аркетт заявили про те, що знали або самі зіткнулися з сексуальними домаганнями з боку Вайнштейна.

Тим часом американська кіноакторка Порша де Россі звинуватила актора й продюсера Стівена Сігала  в сексуальних домаганнях. Пана Сігала почали звинувачувати в непристойній поведінці та домаганнях й інші жінки, серед яких акторка Джуліанна Маргуліс і супермодель Дженні МакКарті.

Далі, як кажуть, більше, вже чоловіки, зокрема й американський актор Ентоні Репп, мексиканський актор Роберто Кавазос, британський бармен Деніел Бів та американський режисер Тоні Монтана розповіли про сексуальні домагання з боку актора Кевіна Спейсі. Також про домагання заявив охоронець співачки Мерайї Кері Майкл Анелло. За його словами, вона навмисно з’являлася перед ним у розхристаному прозорому пеньюарі.

Про серйозність проблеми говорить той факт, що в Лос-Анджелесі прийняли рішення створити підрозділ для розслідування справ про сексуальні домагання в Голлівуді. За словами окружного прокурора Джекі Лейсі, правоохоронці розслідують обвинувачення на адресу продюсера Гарві Вайнштейна, режисера Джеймса Тобака, актора Еда Вествіка та інших.

Слід зауважити, що подібна ситуація відбувається й у Старому Світі — в Європі. Британська газета The Sunday Times, інтернет-портал Politico та інші ЗМІ оприлюднили заяви жінок про різні сексуальні домагання та спроби помацати їхнє тіло з боку чоловіків-європарламентарів. The Sunday Times  не оприлюднила імена політиків, яким закидають сексуальні домагання, через побажання самих жінок, які побоюються за свою кар’єру та через можливі юридичні наслідки. Наприкінці жовтня в Європарламенті ухвалили рішення провести термінові дебати з цього питання.

Після звинувачень у сексуальних домаганнях подав у відставку міністр оборони Великобританії Майкл Феллон, який зізнався, що його поведінка не відповідала високим стандартам, прийнятим серед військових.  Міністра у сексуальних домаганнях звинуватила журналістка Джулія Хартлі-Брюер. Вона розповіла про інцидент, який стався 15 років тому. За її словами, Феллон кілька разів клав їй руку на коліно під час прес-конференції Консервативної партії.

На тлі сексуального скандалу навколо голлівудського продюсера Харві Вайнштейна у соцмережах набув великої популярності флешмоб під хештегом #MeToo — (Мене теж) тисячі жінок розповідають про сексуальне насильство і домагання.

«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати, чому саме сьогодні виникла хвиля звинувачень на адресу  знаменитостей і впливових людей і які можуть бути наслідки цього?

«ЧОЛОВІКИ НЕ ПОВИННІ УНИКАТИ БЕЗКАРНОСТІ ЗА ТАКУ ПОВЕДІНКУ»

Лінкольн МIТЧЕЛ, політолог, колишній професор Колумбійського університету, автор книжки The Democracy Promotion Paradox:

— Я не певен, чому це відбувається, але ця проблема вже багато років викликала стурбованість у американському суспільстві. 1990 року сексуальне домагання було головним питанням під час слухань із затвердження на посаду судді  Верховного суду Клеренса Томаса. Зовсім недавно це питання привернуло більше уваги через звинувачення проти тодішнього кандидата в президенти Дональда Трампа через витік записів, у яких він хвалився сексуальними домаганнями до жінок. На мою думку, це привело до того, що багато жінок повірили, що зараз важливіше ніж будь-коли діяти, аби гарантувати, щоб  чоловіки не уникнули покарання за таку поведінку.

Як чоловіку, мені дещо складно робити припущення, чому жінки часто вагаються, щоб виступати з такими звинуваченнями. Однак ми знаємо, якщо жінки йдуть на такий крок, то вони стикаються з багатьма проблемами. Іноді звинувачення просто відкидаються. В одних випадках впливові чоловіки дають зрозуміти, що вони завдадуть шкоди кар’єрі жінок, які виступатимуть із подібними заявами. В інших випадках жінки опиняються в ситуації, коли їх  звинувачують у тому, що вони якимось чином  заохочували чоловіків або в подібних нісенітницях. У інших випадках сім’я та колеги змушують їх почуватися незручно. Добре, що жінки починають виступати проти огидної та в багатьох випадках кримінальної поведінки таких людей, як Луїс СК, Гарві Вайнштейн, Дональд Трамп, Рой Мур та інші. Чоловіки не повинні мати можливості уникнути безкарності за таку поведінку.

«БІЛЬШ ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ ЗАЛИШАЄТЬСЯ: ЧИ ПРИВЕДЕ ВИСВІТЛЕННЯ В ПРЕСІ ДО БІЛЬШ ТРИВАЛИХ ЗМІН»

Обрі ДЖЮЕТТ, професор, Факультет політичних наук Університету Центральної Флориди:

— За останні шість тижнів сексуальне насильство і домагання стали серйозними проблемами в США та в Європі. Сексуальні домагання та насильство на роботі існували набагато довший час, ніж згаданий період, але багато жінок (і деяких чоловіків), які були жертвами, часто вважали, що вони не можуть виступити з подібними заявами. В кіно і на телебаченні вже давно подейкували, що молоді амбітні актори повинні проходити «кастинг на дивані», щоб отримати роль. Іншими словами вони змушені були надавати сексуальні послуги продюсерам, які вирішують, хто гратиме в їхньому фільмі або телешоу. Багато акторів відчували (і все ще відчувають), що звинувачення когось впливового в бізнесі в негідному поступку завдасть їм шкоди або покладе край їхній кар’єрі. Вони також не виступали, бо відчували, що ніхто не повірить їм (адже їхнє слово було б проти слова більш могутньої або знаменитої людини). Такий сценарій розігрувався і в багатьох інших сферах: пересічні громадяни, яких домагалися впливові політики у владі, не повідомляли про це, оскільки вважали, що ніхто їм не повірить і що вони тим самим загублять власну кар’єру.

Поточна хвиля сексуальних домагань та звинувачень у сексуальному насильстві почалася з кількох новин про негідну поведінку впливового голлівудського кінопродюсера Гарві Вайнштейна. В новинному сюжеті цитують кілька жінок, які звинуватили Вайнштейна в неправомірній і навіть потенційно кримінальній поведінці. Ця новина зумовила «ефект пульсації». Щойно її підхопили все більше інформаційних видань, десятки жінок почали повідомляти про те, що Вайнштейн чинив насильство щодо них протягом десятиліть (нині майже 80 жінок звинуватили Вайнштейна). А коли більше жінок почали висувати звинувачення проти Вайнштейна, то це стало ще більшою новиною, яка підхоплювалася практично кожним засобом масової інформації в США (і зрештою по всьому світу), то замовчуванню цієї проблеми було покладено край. Оскільки все більше жінок (і чоловіків) побачили, яка кількість людей виступає з повідомленнями про свій досвід, вони відчувати, що їх слухатимуть і що люди повірять їм. Вони можуть спокійно розповідати про власні історії оскільки суспільство симпатизуватиме їм, а не звинувачуватиме (або не вірити їм), і що їхні заяви-звинувачення не зашкодять їхній кар’єрі. Таким чином, упродовж  кількох тижнів після оприлюднення історії Вайнштейна десятки високопрофесійних людей у багатьох різних сферах (розваг, ЗМІ, уряді, бізнесі) було звинувачено у сексуальному переслідуванні чи нападі.

Більш важливе питання залишається: чи все це висвітлення в пресі призведе до більш тривалих змін, які зменшать кількість випадків сексуального домагання та нападів у майбутньому, та до більш відкритого суспільства, де жертви будуть більш упевненими в тому, щоб публічно заявляти про домагання чи зловживання щодо них у майбутньому? І чи будуть ці зміни тривати після того як у висвітленні новин інші питання стануть домінуючими та вичерпається «маніакальне захоплення» медіа сексуальними домаганнями та нападами.