Блокадний рахунок

Україна закликає учасників придністровського урегулювання продовжувати роботу, керуючись «планом Ющенка». Про це заявив учора керівник прес-служби МЗС України Василь Філіпчук. «Ми закликаємо всі сторони, в тому числі й посередників, і Російську Федерацію як країну-гаранта придністровського урегулювання, повернутися до стола переговорів і продовжувати роботу над урегулюванням придністровського конфлікту на основі «плану Ющенка», — сказав Філіпчук, підкресливши, що «альтернативи цьому документу немає». Ситуація навколо придністровського урегулювання загострилася після введеного Україною та Молдовою на початку березня нового митного порядку. Внаслідок цього Придністров’я заявило про блокаду регіону. На підтримку Тирасполя виступила Росія. Хто правий, а хто винний? Хто виграє, а хто програє за умов, що склалися? Вашій увазі пропонуємо два погляди.

Уже котрий день повідомлення з Тирасполя виглядають як справжні зведення з фронту. Підраховують збитки, російські гроші, що надходять на рахунок «Блокади Придністров’я», обіцяють провести референдум про незалежність регіону... У Москві звинувачують Україну та Молдову в зриві процесу урегулювання, в Києві та Кишиневі лише знизують плечима — ввели міжнародні митні правила, то й що тут такого?…

Про те, що відбувається навколо ПМР сказано вже чимало. І, дійсно, ніяких особливих претензій з приводу української позиції пред’явити не можна. Україна всього лише зробила те, до чого її багато разів закликали на Заході — ввела міжнародні митні правила для провезення вантажів з придністровського регіону. Розмови про необхідність введення саме такого порядку почалися практично відразу ж після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, з цього приводу до Києва приїздили представницькі делегації з Європи. Не випадково дії Києва були підтримані на Заході й викликали засудження на Сході.

Власне, з точки зору російської політики підтримки співвітчизників — а в Москві жителів Придністров’я сприймають як співвітчизників ще з радянських часів — така позиція Росії також цілком логічна. Тим більше, що з’явилася прекрасна можливість довести придністровцям: Україна вас кинула, а Росія — Росія, як завжди, з вами. І ця логіка також проста, як логіка Євросоюзу — треба керуватися міжнародними нормами. Без будь-якого сумніву. Треба. Але ми з вами вже не раз стикалися із ситуаціями, коли стандартний підхід західної дипломатії до проблем пострадянського простору або колишньої Югославії обертався насправді не розумінням ситуації та прагненням до її найшвидшого урегулювання, а кричущим непрофесіоналізмом людей, які вважаються провідними політиками сучасного світу.

Якщо поглянути на те, що відбувається очима пересічного жителя ПМР, то ми пересвідчимося, що образ президента республіки Ігоря Смірнова зростає в цих очах до розмірів народного героя і заступника. Ще вчора можна було говорити про невдоволення великої частини населення Придністров’я політикою «радянського шерифа», про те, що періоду Смірнова, який керує республікою з часу її проголошення, настає кінець. Адже для урегулювання ситуації в регіоні потрібно, насправді, небагато — щоб до влади в Тирасполі прийшли нові люди, набагато адекватніші, ніж нинішні керівники, які підтримували ще ГКЧП. Люди, які б розуміли реалії економіки, розуміли, що відділене від Росії Україною Придністров’я ніколи не стане ні частиною Російської Федерації, оскільки далеко, ні частиною Радянського Союзу — за відсутністю вищезгаданого. Ці нові люди могли б не так сильно, як Смірнов і його оточення, бути зав’язаними на різних економічних схемах, що допомагають процвітанню тираспільського керівництва. Словом, з ними можна було б розмовляти, знаючи, що вони хочуть домовитися, а не просто тягнуть час.

Але все це — надії з минулого. «Блокада Придністров’я» продовжила політичне життя Ігоря Смірнова. Ніякої зміни влади в республіці найближчими роками не буде. А це означає, що не буде знайдено ніякого розв’язання придністровської проблеми. Якби у Києві хотіли знайти якийсь спосіб підтримки придністровського лідера, то кращого, ніж введення нового митного порядку, й вигадати не можна було б. Причому, якщо навіть уявити, що новий уряд України скасує цей порядок, то і тоді Смірнов у виграші — переміг, відстояв інтереси республіки. А не скасує — що ж, буде керувати фортецею в облозі та рапортувати про надходження грошей на рахунок «Блокади Придністров’я». Не знаю, чи вдалося придністровському лідеру купити під час приїзду до Києва портрет українського Президента, але я б на його місці обов’язково придбав би й повісив де-небудь у кімнаті відпочинку. Тому що Віктор Ющенко зробив для політичного виживання Ігоря Смирнова набагато більше, ніж Володимир Путін.