Від Фонтана сліз — до Фонтана сміху

УКРАЇНСЬКА ЛОГІКА В ТАТАРСЬКОМУ ВАРІАНТІ

Наближаюся до Бахчисарайського палацу, в якому саме той знаменитий фонтан, що дав назву поетичному бестселеру Пушкіна. Однак багато з тих, хто бачив Фонтан сліз, стверджують, що це не більше ніж «іржава цівка», а решта — художня фантазія. Треба розібратися. Це — по-перше.

По-друге, цікава сама по собі резиденція кримських ханів Гиреїв, полчища яких систематично протягом століть тероризували своїх сусідів-слов’ян: поляків, українців, росіян.

По-третє, в архітектурному ансамблі є й вельми гостроцікава для європейської уяви територія — гарем. Дуже хочеться подивитися, як там жили ханські дружини. Хоча щодо «європейської уяви» слід зазначити, що й князь Володимир до хрещення і до того, як він одружився з візантійською царівною Анною, також мав чимало дружин на чолі з раніше коханою дружиною Рогнедою.

Як вони, володарі, давали собі раду з цим жіночим колективом — важко уявити. Тут поки з одиночними екземплярами впораєшся — замучишся. А у цих хлопців — сотні дам серця. Тема, про яку йдеться в пiснi з фільму «Кавказька полонянка». Гаразд, вернімося ж до Криму.

Бахчисарайський палац зустрічає гостей арочним входом, над яким у прямокутнику намальований знак зі сценою бійки двох плазунів зеленого кольору. Легенда стверджує, що це змії. Усе можливе, але незрозуміло, чому вони з ніжками? Історія виникнення цього знака така.

Виявляється, попри радикалізм слов’янського прислів’я «незваний гість гірше за татарина», татарам вистачало своїх «незваних гостей». У XVI столітті для них це були Золота Орда й Османська імперія.

І думав хан Менглі-Гирей, як позбудеться, з одного боку, колишніх «соратників по партії» — Золотої Орди, від яких він відособився, а з іншого — всепоглинаючих турків. Ситуація на той час була напружена. Але тут із його сином сталась цікава історія.

Пішов він на полювання, щоб відволіктися від військово-тактичних штучок. І ось поки його слуги заганяли лисицю чи кабана, приліг біля річки. Аж раптом він побачив бійку двох змій. Зчепилися в клубок, сичать, намагаються одна в одну якнайбільше отрути влити. Зовсім як політики. Одна перемогла та спробувала завдати смертельного удару своїй жертві, але тут із кущів виповзла інша претендентка на перемогу. Бійка відновилася. І ці великі повзучі гади так захопилися, що покотилися кудись у чагарник. А маленька змійка — залишилася лежати: напівжива-напівмертва.

Подивився на неї Гирей-молодший і подумав: «Достеменно як наш рід. Того й дивися, копита відкине». Може, він не зовсім таке подумав, а приблизно. Які в змій копита? А з іншого боку, чомусь на малюнку змії з ніжками. Отже, ми не дуже грішитимо проти зоології, оскільки загальне значення зрозуміле.

Однак ця дрібна гадина знайшла в собі сили, поповзла до річки, поплюскалася там, а потім досить бадьоро вилізла та почимчикувала у справах.

Гирей-молодший вирішив, що це віщий знак і побіг батькові розповідати. Мовляв, так і так, була бійка. Великі змії — Османська імперія й Орда, а маленька, але живуча — Кримське ханство. Татові дуже сподобалося синове трактування.

Гиреї розробили стратегію, як уникати могутніших ворогів, зіштовхуючи їх. І справді, що стосується Золотої Орди, їм вдалося зіскочити з гачка. Орда незабаром розсипалася остаточно. А ось у залежності від Туреччини вони все ж таки опинилися, але 250 років їхній рід ще залишався при владі.

Менглі-Гирей на місці зміїних розбірок у 1502 році заснував палац, навколо якого розрослося місто.

Бахчи-сарай перекладається як сад-палац через велику кількість дерев. (Майже як Київ, якщо останні архітектурні забудови не зведуть нанівець його славу «міста в парку»).

Дві змії, які б’ються, стали фамільним гербом Гиреїв. Причому там немає «головної» — третьої. Вона, як найхитріша, — за кадром.

Ця «мисливська історія» близька нашому менталітету в світлі українських історичних маневрів. Тільки вибирати Богдану Хмельницькому доводилося не з двох політичних змій, а із трьох: польської, турецької та російської. Деталі вам вiдомi.

Куди не подивишся у цьому світі — одні аналогії...

З ОСОБИСТИХ СПРАВ

Кожен із Гиреїв на згадку про себе залишав у палаці якусь споруду: кам’яну альтанку, зал зборів, Золотий фонтан і, нарешті, найцікавіше: Керим-Гирей у 1764 році замовив іранському майстру Омеру дюрбе Діляри-бікеч, що, власне, і є Фонтан сліз.

Цю сумну історію нам розповіла усміхнена татарська дівчина-екскурсовод. Вона своїм темпераментом і яскравими джинсами контрастувала зі спорудою, покликаною навiювати смуток. Та ще й за такого величезного потоку туристів вона буквально випалювала всю, на її думку, необхідну інформацію.

Бахчисарайський знаменитий фонтан — уособлення скупих чоловічих сліз.

Правив тоді жорстокий хан Крим-Гирей, який мав звичай вирізати свої жертви цілими народами. Але закохався він в одну полонену дівчину. За легендою, це була полька.

Стала вона зіркою гарему завдяки не тільки своїй північній красі, а й чуйному характеру. Звали її Мазуг (Марія). Усім допомагала і лише хану допомогти відмовлялася, не розділяючи його пристрасті. А потім раптово померла.

Хан дуже за нею сумував. Викликав найкращого художника, яким на той час був іранський майстер Омер, і наказав спорудити йому фонтан, що втілював би повсякчасну ханську скорботу за коханою.

Омер погодився. Але несподівано приголомшив хана обвинуваченням: виявляється, за часів своєї жорстокої бойової молодості той убив його дружину та доньку! «Тому пам’ятник буде не тільки твоїй, а й моїй скорботі», — закінчив свою промову Омер. Хан пристав на його умови.

Художник напружив усі свої творчі можливості для створення цього шедевра, який уже в 1820 році і побачив Пушкін.

Цікаво, що історію, що лягла в основу поеми, Олександру Сергійовичу розповіла Софія Потоцька, донька тієї самої Потоцької, на честь якої названа уманська Софіївка.

І начебто польську невільницю (батька якої так само вбив Крим-Гирей) звали Марією Потоцькою. Можливо, Софія була родичкою Марії й оповіла цю історію поетовi, як один із сімейних переказів.

Отже, не тільки Роксолана узурпувала своїми чарами владу над турецьким султаном, а й Марія примусила страждати кримського хана: обидві ці легендарні гаремні дружини так чи інакше пов’язані з Україною. І в обох випадках — їхні шлюби (через частковий або повний розлад нервів східних владик) незабаром привели до ослаблення держави-противника. Символічно. Україна і сильна, і небезпечна своїми жінками!

ФОНТАНИ ІДЕЙ

Тепер про те, чим є цей фонтан (й інші в Бахчисарайському палаці), і чому деякі туристи розчаровані.

Вода надходить у них тільки з джерела. Водонапірних веж татари не мали. Тому всі фонтанчики повільноплинні (хоча вода в них питна). Тому будь-який скульптор і художник мав розраховувати тільки на природний напір води. Звідси — і невеликi, майже «домашні» розміри споруд. Попри цей формат, усі вони є певними філософсько-етичними моделями.

Фонтан сліз — це мармурова плита, що впритул присунена до стіни. З цієї плити висічені по боках чаші (асоцiативно: чаша терпiння, купiль сльоз), розташовані в шаховому порядку так, що з верхньої чаші вода тоненькою цівкою стікала по плиті — в нижню. І так далі. А самі ці цівки втілюють сльози скорботи.

Інший фонтан — Фонтан життя — має більш філософський характер. Він розташований в апартаментах для відпочинку Бахчисарайського палацу.

Фонтан життя — це конічний мармуровий стрижень. Цівка води, що б’є вгору з його «верхівки», — втілює дитинство. Бічні струмені — молодість і зрілість. А струмені з нижньої частини, що стікають униз, — старість.

Отакі глибокі ідеї втілювали у своїй творчості старовинні майстри.

Хотілося б розпитати сучасних скульпторів і архітекторів про деякі нещодавні витвори в Києві. Думаю, дещиця значення там знайдеться. Одна, наприклад, із сучасних художніх ідей, що уособлює національну свідомість, зводиться до споруди гігантського готелю «Україна» у формі тризуба. Зачепило? Слава Богу, що це ще лише в проекті!

СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ «ЗОЛОТА КЛІТКА»?

Почет хана нараховував майже 300 осіб. Одружуватися старалися з черкешенками або грузинками. У розписі використовували арабську каліграфію з різними оберегами. Наприклад, від заздрості (корисна річ!).

Дівчатам не дозволяли показувати обличчя, перевозили їх у дерев’яних паланкінах зі спеціальними сіточками. Але, слід сказати, на території гарему досить комфортні, наскільки це можливо, умови існування. Від фруктово-овочевих радощів — до солодощів. Музика звучала по п’ять годин на день.

У дівчат перевіркою на підготовленість до заміжжя слугували власноруч вишиті покривала, килими й інші подібні вироби.

Після розлучення (виявляється, хан міг дати розлучення!) екс- дружині дозволялося забрати на собі всі прикраси, які він їй подарував. Тут дівчина-екскурсовод особливо підбадьорилася. І це можна пояснити. Повний набір (разом із головним) таких золотих коштовностей важить (судячи зі стенду) кілограмів п’ятнадцять. Можна зрозуміти жіночий оптимізм. Хоча, щоб у побутi тягати на собі все це, треба мати вправність середньовічного лицаря....

ВІД ТРАГЕДІЇ — ДО ФАРСУ

Я старанно записував за татаркою-сміхотункою всiлякі деталі, пов’язані з життям ханського палацу. Раптом вона звичною скоромовкою промовляє загадкову фразу:

— Якщо хлопчик піде — пили каву.

— А якщо піде дівчинка, пили чай, чи що? — здивовано запитав я.

Гід тимчасово через сміх вийшла з ладу. Заливаючись сльозами від реготу, вона вказала на стенд, біля якого тинявся непосидючий хлопчисько з нашої групи i затуляв експозицію.

— Ні. Якщо цей хлопчик відійде — я розповім про кавову церемонію...

Але ще хвилини дві говорити не могла. Думаю, на цьому місці завдяки її і моїм старанням треба спорудити фонтан сміху!

Останній прикол на тему Захід — Схід. Тут нещодавно відбулося відкриття фонтана парфумів.

Деякий заповзятливий француз вигадав поставити просто на території Бахчисарайського палацу фонтанчик у стилі місцевої архітектури, з якого цілодобово течуть парфуми.

Хапати струмінь пальцями не можна, торкнутися бортика — дозволяють. Він справді солодко- маслянистий. Тут же парочка продавщиць продає продукцію у флакончиках «за ціною виробника». Ось вона — інтеграція в дії: східна філософія, помножена на західну спритність!