Свободу меценатам!
Ось вона — міра довір'я українців до правозахисників, які існують, до речі, за рахунок платників податків і, в принципі, за їхній же рахунок отримують деякі пільги. Але не про пільги мова. А про те, що, взагалі-то, немає нічого дивного в тому, що українські громадяни довіряють представникам «розборок по фені», якщо Президент країни, де ці самі громадяни живуть і голосують, особисто вітає й тисне руку дуже відомому в Україні меценату борцівських видів спорту, що отримав у 1997 році титул «Меценат року», «людині, знайомство з якою може принести користь», Борису Сослановичу Савлохову.
Але що обурює — «володаря» президентського рукостискання тиждень тому затримали співробітники столичних УБОЗ і СБУ. Прес-служба київської міліції заявила, що група Савлохова, «використовуючи насильство, вимагала у двох фермерів $10 тисяч». Не знаю вже, чого б це раптом відомий меценат, якщо, знову- таки, вірити міліції, почав вимагати у когось щось, і чи пов'язаний цей інцидент із запорошеними обіцянками Президента поборотися з корупцією та іншими «нездалостями» на тілі суспільства, але вражає, знову-таки, зовсім інше: українці ДОВІРЯЮТЬ людям-бандитам, про яких люди-правозахисники кажуть, що ті працюють «насильницькими методами», тобто загрожують безпеці тих, хто до них звернувся. Але люди ДОВІРЯЮТЬ! Що, безумовно, кажучи про правозахисників, дозволяє вибирати із двох варіантів: або самі правозахисники працюють ще більш «іншими методами», або правозахисницька діяльність їхня настільки непримітна, що взагалі не потрапляє у поле зору офіційно захищуваних. Тому, треба думати (і хотілося б вірити), люди, вибираючи «бандитів», насправді вибирають тих, чиї дії активні й помітні неозброєним оком, незважаючи ні на які обіцянки «ліквідувати», «задавити», «очистити», «стерти з лиця землі»...
