Що таке кімбісі?

Сьогодні завідувачка однієї з кращих бібліотек Києва розуміє, що і та її чорнова робота була, напевно, комусь потрібна. Але не в її характері одноманітність і рутина. Уже 17 років займаючись улюбленою справою, Алла Дубенюк постійно привносить у неї новизну, змінює традиційне уявлення про бібліотеку.

1997 року, в переддень її 33-річчя, їй було надане звання заслуженого працівника культури України. А своє 34-річчя вона відзначила другою вищою освітою. До спеціальності бібліотекар-бібліограф додалася вельми цінна в ринкових умовах спеціальність економіста-організатора.

У Державній академії управління кадрами культури і мистецтва йшов захист диплома. Члени комісії уважно вислухали Аллу і розчаровано сказали:

— Що ж ви так сухо, по-книжному... Усе про Америку та Францію, та про інші країни. А нам відомо, яка слава йде про вашу бібліотеку. Несіть-но сюди свій досвід, не приховуйте.

До четвертої ранку світилося в її тісній кухоньці. А вже о десятій із текою під пахвою вона ловила на зупинці маршрутку. «Відмінно!» — так оцінили дипломну роботу Алли Дубенюк.

КНИЖЧИН ДІМ НАД ДНІПРОМ

Корчувате — стара околиця Києва, на кшталт «апендикса» міста. Розширятися мікрорайонові нікуди. Із трьох боків його оточують дугою зелена і водна зони — луги й озера, затока з виходом у Дніпро і Жуків-острів, куди влітку їдуть відпочивати багато городян. Раніше мікрорайон належав до Московського району. А десять років тому його штучно приєднали до Харківського: райкому партії, що формувався, не вистачало для обліку членів (тут же була могутня філія заводу «Комуніст»). На місці знесених приватних будинків виросли багатоповерхові будинки.

15-ту дитячу бібліотеку було відкрито 1990 року на Набережно-Корчуватській. Через два роки її очолила Алла Дубенюк.

Працювати Алла починала в бібліотеці імені Смолича під керівництвом поетеси-українознавця Ольги Лучканіної-Страшенко. Вона постійно збирала літературну еліту, композиторів, артистів.

— Ольга Іванівна, — розказує Алла, — відразу стала втягувати мене в цей цілющий колобіг. Готуємо вечір, вона мені — списочок. Телефонуй. Дивлюся на імена — дух перехоплює. Розмовляти по телефону із самим Павлом Глазовим! Це для мене було та-а-ке.

Не дивно, що весь той дух спілкування із цікавими людьми Алла Дубенюк перенесла в свою бібліотеку.

— Це моя мала батьківщина, — пояснює вона. — Тут виросла я, росте мій син, діти моїх співробітниць. Мені хочеться, щоб Корчувате стало по-справжньому добрим, затишним домом, де всім було б добре, цікаво.

У 15-й дитячій бібліотеці вісім залів, в тому числі зал казок і «Материнська світлиця». Є постійно діюча дитяча художня галерея. Нетрадиційно оформили читальний зал співробітниці бібліотеки. Столи розташували не в «потилицю», як у класі, а повернули до вікон, що виходять на дніпровську затоку. На кожному столі — настільна лампа, вазон із густою зеленню, щоб очі відпочивали. Дуже гарний у бібліотеці книжковий фонд. Коли три роки тому Гете-Інститут проводив тут семінар, німецькі професори просто охали від захоплення. Подарували 78 своїх розкішних видань. Відтоді в бібліотеці є кабінет німецької книжки. До речі, тепер на курсах Гете-Інституту Алла Дубенюк вивчає німецьку мову.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ ЗАСТАРІВ

На екзамені з менеджменту їй трапилося запитання: «Стратегічне планування, кадрова політика організації».

— Мені подобається, — каже Алла, — японська система управління кімбісі. Суть у тому, що в Японії щомісяця в організаціях проводиться тестування. Привніс співробітник щось нове в свою роботу, отримуй плюс. Навіть якщо прибиральниця із власної ініціативи поставила горщик із рослиною і це прикрасило приміщення, керівництво обов’язково помітить, похвалить. Ну, а той, хто тихо просидів місяць, ні на йоту не просунувся в професійному зростанні, може, як мовиться, «складати лижі». Думаю, авторитарний стиль роботи, ще властивий нашій адміністрації, вже застарів. Щоб людина працювала творчо, із цілковитою віддачею, потрібна гнучка, демократична система управління кадрами.

«...І ВІН УЖЕ НАШ»

— У багатьох країнах, — каже Алла Дубенюк, — бібліотеки розширюють свої функції. З’являються цілі бібліотечні комплекси. У Німеччині, наприклад (до речі, багато я дізналася на семінарах Гете-Інституту), сім’я йде в бібліотеку на весь вихідний день. Там дуже сучасні засоби захисту, тому не бояться видавати цінні книги. Поки батьки і старші діти працюють у читалці, малюків залучають (за додаткову плату) до ігор у дитячій кімнаті.

— Звичайно, не з таким розмахом, але й ти, Алло, вже перетворюєш свою дитячу бібліотеку на сімейну. А в перспективі, наскільки я знаю, — центр культури мікрорайону...

— Ну, одна людина ніколи нічого не зможе зробити. Це колективна праця. Єдине, в чому, напевно, моя заслуга, — я намагаюсь максимально розкрити можливості своїх працівників і застосувати це на користь справі. Я знаю, що в Люди Пунегової справжнє покликання працювати із читачами. Вона підбере і необхідну літературу, і запропонує щось додатково. І вислухає людину, якщо їй хочеться поділитися чимось особистим. Катя Трубецька в нас «бджілка». Їй би тільки усамітнитися в своєму кутку і з головою піти в картотеку... Мені ж до душі бігати на виставки, концерти, у філармонію, шукати цікавих людей, організовувати зустрічі і, за великим рахунком, створювати бібліотеці популярність, залучати щонайбільше читачів. До речі, наш негласний девіз: «Нехай читач тільки один раз зайде в бібліотеку — і він уже наш».

У бібліотеці постійно проходять ранки для дітей, свята для немолодих людей, сімейні лекторії. Приїжджає Реріхівське товариство, дитячий театр «Спалах» із Теремків. Спільно з дитячо-юнацьким центром «Оріяна» і 273-ю школою проводяться лекції і бесіди про здоровий спосіб життя. Із вересня минулого року при бібліотеках на благодійницьких засадах діє центр консультативної медичної допомоги. Консультації проводять лікар-дерматолог, старший науковий співробітник Київської медичної академії післядипломної освіти Наталія Чуйко і лікар-офтальмолог Тетяна Денисюк.

— Цікаву спільну роботу в рамках програми «Здоров’я дітей України — здоров’я нації» нам запропонував депутат Київської міськради, головлікар місцевої поліклініки Андрій Щербина, — каже Алла. — Завдяки йому в бібліотеці з’явилась відеоапаратура. Хотілося б іще мати комп’ютери і ксерокс — старшокласникам, які працюють у читальному залі, дуже не вистачає сучасної техніки.

Багато добрих починань виникло в бібліотеці на «вечорницях» місцевої інтелігенції. Куди ще піти на Корчуватому, де немає ані кінотеатру, ані клубу? Відволіклися від кухні, від домашніх справ — і на вогник у бібліотеку. Із цього приводу Алла Дубенюк жартує словами Цицерона: «Я ніколи не буваю такий зайнятий, як у часи свого дозвілля». Золоті слова. Додати нема чого...