«Наталі» ще пощастило,

УКРАЇНСЬКИЙ СЕКС-БІЗНЕС — СПРАВА ПРИБУТКОВА

У розгалуженій системі постачання «живого товару» за рубіж мало що змінилося. На початку лютого нинішнього року в Римі відбувся відкритий судовий процес над сутенерами з Албанії. Українські дівчата з Кривого Рогу стали для них останньою ланкою в ланцюжку діючого конвейєра живого секс-бізнесу. На лаві підсудних опинилися 16 чоловік. Італійський суд визначив наймолодшому з сутенерів 8 років позбавлення свободи, всім іншим — по 11. Однак як і раніше безкарними залишаються чимало українських сутенерів. Потерпілі бояться вказувати правоохоронним органам їхні прізвища й адреси. За словами дівчат, в Україні Закон про охорону свідків діє тільки на папері. На ділі ж вони не бажають піддавати себе та своїх близьких грізній небезпеці. Чи не тому сьогодні конвейєр системи постачання «живого товару» за рубіж продовжує діяти, тягнучи за собою все нові й нові жертви секс-бізнесу?

Одна з криворіжанок, яка давала свідчення на лютневому процесі в Римі у «справі албанських сутенерів», погодилася на зустріч з журналістом. Хтозна, може її доля і стане для когось уроком?

«МОРСЬКИМ ПОВІЯМ — ПРИВІТ!»

До дитячого будинку Олена потрапила після того, як матір з батьком позбавили батьківських прав. До відсутності ласки й тепла дівчинка була «привчена» з дитинства. Закінчивши восьмирічку, дівчинка поступила до будівельного училища, тривалий час працювала каменярем на будівництві. Якось йшла по вулиці і зустріла знайому з дитячого будинку. Дівчина була у красивому форменому одягу курсантки Херсонської військової школи радистів. Не роздумуючи, Олена також подалася до Херсона.

По закінченні школи Олена, в числі шістнадцяти її випускниць, вирішила залишитися служити на флоті. Прийнявши присягу, дівчата повинні були пройти місячне стажування на військовому кораблі № 435. Морфлот зустрів їх гаслом: «Морським повіям — привіт!».

«СЕКС З ПІСТОЛЕТОМ БІЛЯ СКРОНІ»

Три роки віддала Олена морфлоту. Після служби повернулася назад до Кривого Рогу. Пішла працювати на взуттєву фабрику. Спочатку непогано заробляла. Потім, коли фабрика стала акціонерним товариством, зарплатню робітником почали видавати бартером. Щоб отримати хоч якісь кошти для життя, необхідно було всі вихідні безперервно торгувати цим бартером на ринках міста. Олена шукала вихід як могла. Отримала закордонний паспорт. По одному з газетних оголошень завербувалася офіціанткою до Боснії. У Боснії Олену зустрів суворий господар маленького ресторанчика — кабаре. Посада офіціантки обіцяла дівчині DM1000 на місяць і — ніякого сексу з примусу. Сам господар був противником подібного «бізнесу». Однак, Олена бачила, як у інших закладах сутенери нещадно експлуатують її співвітчизниць. Жертвам суворо-пресуворо заборонялося будь-яке спілкування з співвітчизниками. У іншому випадку, на них накладався величезний «штраф», відпрацьовувати який доводилося ще кілька доданих до встановленого терміну місяців. Багато з проданих у рабство не витримували. Вони або намагалися втікати, або кінчали життя самогубством.

«ЖІНКИ, КОТРИМ ПОТРІБНІ ГРОШІ»

Рідне місто зустріло Олену негодою та безробіттям. Привезених з Боснії грошей вистачило на кілька місяців. У свої 28 років Олена так і не змогла придбати власний кут, довелося поневірятися по чужих квартирах. Тому знову вирішила податися за кордон на заробітки. Цього разу їй до рук попалося оголошення якоїсь посередницької фірми «Епілог». Для роботи в Італії потрібні були офіціантки, прибиральниці та домробітниці зі знанням італійської мови. Олена завербувалася прибиральницею до Риму. Представники фірми відправили її разом з іншими дівчатами до Словенії. Там, за словами посередника, такого собі Володі, майбутнім робітницям потрібно укласти контракт зі своїми господарями. У Словенії дівчат зустріли незнайомі люди, пояснили, що свій контракт вони укладуть з дівчатами прямо в Італії. Повантажили речі в мікроавтобус, а дівчатам запропонували перетнути кордон нелегально, пішки, «щоб не платити мито на митниці». Обіцяли заощаджені гроші віддати готівкою в Італії. Згодом Олена дізналася, що це було банальне шахрайство. Віза на три місяці перебування в Італії коштувала всього DM55.

Олену доставили в шикарну віллу у приватному секторі Рима. Молодий красивий хлопець 24-х років ламаною російською і хорватською мовами пояснив дівчині, що купив її за DM10 000. Олені потрібно було відпрацювати не тільки суму свого викупу, а й принести новому господареві прибуток. У іншому випадку, сутенер обіцяв пристрелити її на місці. Замість паспорта Олені видали фотокопію і презервативи. Дівчині довелося освоїти нове місце роботи — автотрасу!

При хорошому розкладі Олена могла заробити до DM500 у день. Якось вона зупинила поліцейську машину і намагалася пояснити, що опинилася на трасі не по своїй волі. «Це ваші проблеми», — сказав їй італійський поліцейський і поїхав. Згодом один з клієнтів, дізнавшись про її біду, порадив Олені звернутися до карабінерів: «У них порядки суворіші». Олені пощастило: зупинивши машину карабінерів, вона пояснила їм, що є українською підданою, незаконно проданою в рабство. Карабінери Італії свою справу знають добре. Рівно через п’ятнадцять хвилин вони й прибуле на допомогу підкріплення зуміли защепнути наручники на руках цілої банди. На відміну від Олени доля її знайомої співвітчизниці виявилася трагічною. Дізнавшись про намір дівчини звернутися до поліції, сутенери викинули її з вікна борделю на асфальт.

Італійські закони за сутенерство передбачають до 11 років позбавлення свободи. Для арешту злочинців досить всього лише однієї заяви від потерпілого. До повій італійське правосуддя ставиться вельми гуманно. Італійці говорять: «У нас немає повій, просто є жінки, котрим потрібні гроші»...

«ПЛЮВАТИ Я ХОТІЛА...»

Судовий процес у справі албанських сутенерів завершився. Олена повернулася до рідного міста. У Києві прийняла католицьку віру. Поживши за кордоном, вона дійшла висновку, що «краще бути в Італії безробітною та убогою, аніж на батьківщині багатою». Вона сказала мені: «Плювати я хотіла на суспільство, яке плює на мене». Через кілька місяців Олена знову поїде до Італії. Знайомі карабінери обіцяли влаштувати дівчину офіціанткою в кафе з хорошим окладом.

№217 12.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»