Музей гуцульської бриндзі — нова родзинка Рахівщини

Скільки не говорилося про відкриття у Рахові музею Гуцульщини та різноманітних культурних майданчиків, однак, наразі чи не єдиною, хто не на словах, а справою вносить вагомий вклад у Рахівщину туристичну, є рахів’янка, географ, гід, а віднедавна ще й власниця унікального Музею гуцульської бринзі Ольга  Шкуро.

Новоспечена туристична локація у Рахові, на вулиці Шевченка, 210, відчинила двері для відвідувачів наприкінці вересня. Символічне запалення зеленого ліхтаря стало знаком, що для входу музей «зелене світло».

— Традиційно, екскурсія починається відразу біля дверей, бо музей — це не тільки приміщення, а й мальовниче подвір’я з альтанкою, мангалом, сходами та іншим, — розповідає очільниця закладу та екскурсовод Ольга Шкуро. Представляючи своє дітище, перше з чим знайомить, — це зображення повітрулі, персонажа легенди про кохання вівчаря і лісової дівчини. Намалювала її, а ще додала букет та віночок з лісових квітів для фотографування, рахів’янка Марія Геніш. Після відвідувача зустрічає дерев’яна альтанка, домашнє господарство, незвичний мангал та вхід до самого музею.

— Наше подвір’я цікаве туристам тим, що тут постійно щось цвіте, співають шестеро півнів трьох різних порід, — каже екскурсовод. — Однак найцікавіше, що відбувається у альтанці, — це дегустація і приготування кулеші з бриндзою. Розповідає й про майбутні банери вздовж проходу, фотозону та малюнки висотної поясності на перилах, що зараз виготовляються і вже скоро доповнять експозицію.

На запитання «Чому вирішила створити саме музей овечої бриндзі?» зауважує, що споконвіків вівчарство було сакральним ремеслом гуцулів, тому це прадідівське заняття мало отримати своє увіковічення. Спонукала його створення реєстрація гуцульської овечої бриндзі як першого в Україна продукту географічного зазначення. А коли дочка підказала їй, що відбувається подача документів на гранти від Українського культурного фонду, впродовж двох місяців старанно трудилася над написанням проєкту та ще більше роботи виконала після погодження фондом ідеї створення «Музею гуцульської бриндзі».

— Проєкт реалізується в межах партнерськоі? програми «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка Украі?ни» (КЕУ) та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO) при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальна сума гранту — 402 тисячі гривень, з них частину я вже отримала — додає очільниця музею. Зауважує, що реалізувати проєкт безцінними порадами допомагають ментори з музейної справи та комунікації Ярослава Музиченко з Києва та Галина Малець зі Львова.

Щодо самого приміщення музею, то перше, що зустрічає туриста, це карта, на якій слід поставити позначку «Звідки ти». На мапі вже є шість крапок з різних куточків країни, і власниця музею сподівається, що вже найближчим часом позначки замайорять й на карті світу. Основна виставкова кімната відтворює побут вівчарів, тож головні у експозиції — полонинська ватра та казан для приготування вурди. Також відвідувач на власні очі побачить берфела, путеру, бербеницю, трембіту, дримбу та інше...

— Туристи на цьому етапі екскурсії дізнаються про магію виготовлення високогірних сирів і знатимуть, що таке будз, кльиг, а головне — зможуть пригоститися експонатом, бо «Музей гуцульської бриндзі» — це єдиний музей, експонати якого можна їсти, — розповідає Ольга Андріївна.

Родзинкою екскурсії, а також єдиними на всі музеї Рахівщини є й сучасні технології. Завдяки окулярам віртуальної реальності та карткам доповненої реальності відвідувачі бачать випас овець та дізнаються все про вівчарство. У межах екскурсії відбувається і показ фільму «Гуцульська овеча бриндзя». А найцікавіше, що чекає на гостей, можливість у період випасу худоби побувати на справжній полонині, бо музей пропонує і мандрівки-екскурсії.

Ще одне незвичне доповнення, яке Ольга Шкуро організовує для туристів, — це зустріч із корінною гуцулкою Василиною Грегорчак. Тож, окрім побачити і посмакувати, гість ще й має нагоду розважитися — послухати гуцульську говірку, гру на дримбі та насолодитися в’язанкою коломийок про вівчарів.

— У нашому музеї є нагода адаптувати екскурсію за потребами відвідувача, а ще ми — не просто приміщення із експонатами, ми — ланцюжок між вівчарями та туристом, — зауважує пані Ольга. Повідомляє, що скоро до експозиції додадуться й гуцульські строї, у яких можна фотографуватися. Загалом все, що є у музеї, можна брати до рук та розглядати. Ділиться власниця планами про розширення приміщення й облаштування дегустаційної кімнати. Чекає й на брендовий логотип та відповідні листівки, різну сувенірну продукцію.

Ольга Андріївна не полишає надій побачити музей ще й у ролі осередку творчості та дитячого розвитку. Мріє, щоб на його базі влаштовувалися майстер-класи, заняття з дітками та тематичні зустрічі. Нагадує, що до кінця місяця, поки триває проєкт Українського культурного фонду, музей можна відвідувати безкоштовно. Тож усіх запрошує на екскурсію.