Мірзакарім НОРБЕКОВ: «Чиста логіка — комп’ютер, чиста інтуїція — божевілля. Головне — золота середина»
Ім’я Мірзакаріма Санакуловича Норбекова завдяки його книжкам і тим, хто пройшов систему його курсів, на сьогоднішній день відоме мільйонам громадян як у СНД, так і за його межами. Його центри працюють більш ніж у п’ятистах містах світу.
До столиці України Мірзакарім Санакулович приїхав удруге, щоб провести авторський курс «Майстерня успіху», спрямований на усунення слабких сторін особистості за 495 параметрами життя. Мені пощастило побувати як на семінарі, так і особисто поспілкуватися з Майстром.
Найпростіша порада Норбекова — тримати поставу та усмішку увійшла в побут, як щоденне чищення зубів. Якщо говорити ширше — його тренування зміцнюють здоров’я та сприяють розвитку волі, інтуїції й успіху. Зокрема й у бізнесі.
Норбеков є однією з ключових особистостей, які вдало поєднали найсильнішi сторони Сходу й Заходу.
Він організував так званий «Клуб мільйонерів», куди приймають випускників курсів, які добилися в роботі над собою найбільших результатів. За десять років роботи клубу більш як триста його членів стали мільйонерами. Серед них є й мультимільйонери, й навіть мільярдери. Майже всі вони починали з нуля: з порожнього холодильника та роботи «п’ятим колесом» у якій-небудь організації.
Тепер ці люди успішні не тільки у фінансовому плані. Проте в Європі нематеріальні досягнення учнів мало кому цікаві, зазначає Мірзакарім Санакулович. А от коли повідомляєш, скільки з них мільйонерів, — це діє безвідмовно.
При особистому спілкуванні з Норбековим відчувається, що, з одного боку, ця людина випромінює відчуття умиротворення, а з другого — велика сила імпульсивного характеру. Якась внутрішня швидкість. Гадаю, що тим, хто працює з ним поряд, непросто пристосовуватися до такого скаженого темпу життя.
Його курси — наче відображення цієї стрімкості. Вони тривають десять днів поспіль, заняття з 18.00 до 22.00. Щоб за такий короткий період вчинити сильний вплив, усе організовано з великою мірою концентрації. Вміло підібрано інформацію в поєднанні з низкою фізичних вправ. Норбеков, проводячи свої уроки, легко переходить iз однієї теми на іншу, але при цьому завжди дотримується інтонації, що налаштовує людей на роботу над собою, на культивування якостей лідера.
Щодо наукової діяльності Норбекова (він має всі мислимі й немислимі звання, включаючи академіка), крім самого Інституту самовідновлення людини в Москві, він проводить дослідження людських можливостей по всьому світу. Це можуть бути абсолютно різні аспекти: психологічні, інтелектуальні, медичні тощо. Аж до того, що він почав вивчати закономірності людських доль у тій чи іншій сфері бізнесу, наприклад, власників і працівників казино та гуралень.
Безумовно, як будь-який Майстер з великої літери, безліч відкриттів він насамперед перевіряв на собі. Чим і підкуповують його книжки: в них багато особистого досвіду. З ухилом на позитив.
У його життєствердних книжках більше «популярної» інформації, так би мовити, для широкого кола. Мені ж схотілося поговорити з ним на глобальні або навіть філософські теми, оскільки особистість його рівня має можливість безпосередньо оцінювати планетарні процеси. Одна з таких тем — виживання людини як такої та інтеграція Заходу й Сходу.
«СПОЧАТКУ БУЛО ДВОЄ ДІТЕЙ У СІМ’Ї, ПОТІМ — ОДНА, ПОТІМ — ПУДЕЛЬ»
— Відразу поринаємо в глобальність. Ви — одна з головних постатей інтеграції Сходу й Заходу. І Захід і Схід мають свої сильні й слабкі сторони. Перші — комп’ютери винаходять, другі — розвивають інтуїцію. Виходить, що внаслідок цього злиття з’являється така собі західно-східна людина з феноменальними творчими здібностями. Якою мірою її «батьком» можна вважати Норбекова?
— Ну й запитання поставили... Давайте домовимося так — я нічим від вас у кращий бік не відрізняюся. Від ваших читачів також. Просто мій фах — людина. Мені доводиться вивчати її з усіх сторін. Констатуватиму факти з сучасності. Людину формує культура, соціальне виховання, взаємини в суспільстві. Давайте подивимося на одну з неприємних сторін: чому зникають європейські нації?
Загальноєвропейська культура спирається на міську. Що ця культура, цей урбаністичний спосіб життя дає? Насамперед, можливість існувати, не потребуючи помічників, у сім’ї. Більш комфортабельний побут. Опалювання, довкілля працює на обслуговування тілесних потреб. Людина «підім’яла» під себе природу. Виховання дітей — на чиїсь шиї. Їхнє економічне забезпечення — на шиї, наприклад, держави. І результат «полегшення» існування: нації, де переважає міська культура, зникають. Виходить, країни, які вважаються цивілізованими, природа такими не вважає. Ці люди, безумовно, також є частинкою природи, але в них більше проявляється механізм самознищення.
СНІД, відсутність бажання заводити дітей, пізні шлюби призводять до зменшення населення Європи на 15 млн. людей щороку! І в Росії, і в Україні населення також з прискоренням зменшується. На одну шальку терезів ставимо тисячолітні історії націй, на другу — всього декілька століть. Це страшно. У Німеччині близько 40% сімей не хочуть мати дітей. Свідомо. Так би мовити, живуть для себе. Спочатку було двоє дітей у сім’ї, потім — одна дитина, потім — пудель. Я питав у самих німців: як вони до цього ставляться? У відповідь вони розводять руками. Висновок — культура, яка дає максимальні зручності, схожа на останній день засудженого до страти: всі його бажання виконуються.
Подивімося культури інших народів. Де нині найбільший економічний і культурний розквіт? Де стикається західний менталітет зі східним? Таїланд, Японія, Сiнгапур. Коли жодна зі сторін не встановлює диктату над іншою.
Хоч би про який бік життя ми говорили: про поганий чи хороший, треба дивитися на кінцевий результат. Якщо виживають ті чи інші нації, а наша — ні, отже наша правда неефективна, вона підрізує коріння життя. Важлива «золота середина».
«Я ТІЛЬКИ ТРІШКИ ПОЧИНАЮ ВІДЧУВАТИ СЕНС ТОГО, ЩО СКАЗАЛИ МУДРЕЦІ У СТАРОДАВНІХ ПРАЦЯХ»
— Ваша система передбачає вправи для вимкнення логіки на користь інтуїції, яка, у свою чергу, сприяє здійсненню більш ефективних вчинків. Але для чого тоді аналіз, логіка?
— Логіка у початківця намагається братися за все. Для інтуїції буквально немає місця у свідомості звичайних людей. На тренуваннях ми намагаємося довести інтуїцію до такого рівня, щоб логіка не домінувала. Але головна вимога: шило на мило не міняти. Логіка — одне крило, одна півкуля мозку, інтуїція — друга. Треба вміти користуватися обома. Логіка бере готові знання з власного досвіду. А інтуїція — з планетарного. Логіка часто помиляється внаслідок обмеженості досвіду. Чиста логіка — комп’ютер, чиста інтуїція — божевілля. Завдання на тренуваннях розвинути слабшу частину, в цьому випадку — інтуїтивну. Риторичне запитання: яка рука краща, права чи ліва? Треба розвинути обидві сторони.
— Інтуїція не може помилятися?
— Інтуїція також помиляється. Але логіка нагадує кухаря, який може помилитися, припустімо, лише один раз. У якому разі? Наприклад, для приготування страви він узяв продукти: борошно, картоплю, зелень і машинне мастило — «Автол». Він використав усі ці інгредієнти, і страва вийшла неїстівна. Усього лише одна помилка — і результат негативний. Інтуїція ж не охоплює всю інформацію, вона бере тільки потрібну. Що досягається певною концентрацією. Середньостатистична людина може не звернути на таку інформацію уваги. Хоча й звичайна людина, коли щось трапляється, заявляє: «Я ж знав, що так буде!»
— Ви створюєте ситуації на заняттях, примушуючи своїх учнів підключати інтуїцію?
— У моїй логіці не могло б бути стільки інформації, щоб я міг планувати справи на декілька років наперед. І дуже часто навіть мої близькі не можуть прорахувати логіку мого вчинку. Вони кажуть: нічого не вийде. Лише кілька людей, які знають мене роками, вже звикли й довіряють мені.
— Тобто вони сприймають вас як істину в останній інстанції?
— Принаймні, коли я їм кажу «починаємо», вони відразу діють. Таких помічників, на жаль, небагато.
— Вам не важко нести такий тягар відповідальності, адже будь-яке рішення має далекосяжні наслідки?
— Коли буквально на кожному кроці зустрічаєшся з дурістю, я б навіть сказав настирливою дурістю, звісно, важко. Але й у мене знань у чомусь недостатньо. Я намагаюся їх в різні способи отримати. З пізнанням отримуєш і радість, і смуток водночас. Виходячи зі свого досвіду, можу сказати, що я тільки трішки починаю відчувати сенс того, що сказали мудреці в стародавніх працях.
«НАШІ ЗАНЯТТЯ РОЗРАХОВАНІ НА 30% ЛЮДЕЙ-ІНТЕЛЕКТУАЛІВ»
— Після перших курсів, пам’ятаю, заражаєшся оптимізмом. Iз другого боку, я звернув увагу, що коли життя стало насиченим, у мене події почали відбуватися одночасно: позитивні на додаток до негативних. Таке враження, що біжиш уздовж межі між чорним і білим. Чи можливо так швиденько, як тарган, перебираючи ніжками, утримуватися лише на білій?
— Неможливо, звісно. Найкращий спосіб залишатися на білому боцi — позбутися джерела проблем. Для цього треба зректися дітей, батьків, братів і сестер, знайомих і опинитися в печері.
— Мені здається, що такий шлях до білої смуги приведе до чорної.
— Саме так. Хоч би що ми з вами робили, ми все одно перебуваємо в певній зоні можливостей. Інтуїція може лише допомогти розширити їх, але щастя вона не додає. Зростають як масштаби досягнень, так і масштаби відповідальності. І, відповідно, чим більше радості — тим більше горя.
— Для вас, як для Майстра, що є вищим пілотажем у роботі?
— Я отримую велике задоволення, коли беру якусь людину як тренер і веду її. Звісно, з її допомогою. Перший рівень — найпростіший — матеріальний достаток. Другий — рівень освіти. Але не в розумінні звичайної людини: п’ять-шість дипломів і т.ін. Третій рівень — чуттєвість.
— Ви не надто схильні говорити про політику, але не можу не поставити одне запитання, пов’язане з помаранчевою революцією. У мене таке враження, що чимало революціонерів були з минулих ваших курсів. Тобто людей з розширеною мірою свободи, тих, хто не бажав зливатися з масою. На периферії спочатку було небагато громадян з помаранчевими стрічками. Здебільшого лише на Майдані. Але ця маса була критичною. Якщо взяти їх соціальну приналежність — дуже багато їх виявилися приватними підприємцями.
— Наша система розрахована на суто певний тип людей. Вони становлять приблизно 30%. Це люди більш високих вимог до себе. Наші заняття розраховані на інтелектуалів.
— Не на інтуїтів?
— Раніше на курси приходило більше людей з нерозвиненою інтуїцією. Але коли вийшла книжка «Где зимует кузькина мать, или Как достать халявный миллион решений», до нас почали приходити люди не лише значного інтелекту, а й інтуїції. Якщо візьмемо натовп людей, то певний відсоток iз них мають височенну інтуїцію. Певна частина має повну її відсутність.
Я, наприклад, трішки сміюсь із себе, мене все ж таки перевіряли в Кембриджському університеті. Дослідження тривали 30 днів. У науці 100% логіки — норма. Нормальна людина з нормальною логікою — 70%. Нижче за 70% починається зона недоумства. Нижче за 50% — зона ідіотизму. У мене логіка вище 16% не давала. Тоді я їм поставив запитання, за рахунок чого я прикидаюся нормальною людиною? За рахунок інтуїції! За їхніми ж дослідженнями, інтуїція в мене перевищувала норму в декілька сотень разів.
Виходячи з моїх здібностей, коли мене про щось питають, відповідь для мене є мукою, бо її треба викласти в логічній формі. І навіть у тому разі, коли я спілкуюся з публікою, я більше використовую інтуїцію. Виходячи на сцену, я навіть не знаю теми, на яку говоритиму, розмова починається сама собою.
Я зустрічався з одним вченим, який працює в Петербурзі в Інституті мозку ім. Бехтєрева, вони відкрили четвертий стан мозку — тета (альфа, бета й дельта — коли ти не спиш, сон, медитація — К.Р. ). Цей ритм зустрічається у дітей і у тих, хто молиться.
Так от, цей четвертий стан — коли до логіки підключається інтуїція. Виходячи зі свого досвіду, можу сказати, що в цьому стані я дізнаюся ті речі, про які не знав. Приблизно такий же стан з’являється й під час виступів. Хоча вже через півгодини після нього мені важко пригадати, про що я говорив. Лише уривками. Такою практикою я прагну розвинути ці здібності й у інших.
Щоб такі здібності розкрилися в мені, мене спеціально вчили мої Наставники. Є люди, які вже народжуються з феноменальною інтуїцією — це Божий дар. Але хіба займаючись неможливо цього добитися?
Буває так: людина має від природи велику силу, а хтось тонкокостий. Але за допомогою тренувань він може розвинути м’язи! Я знаю одного чоловіка, в якого дуже тонкі кістки. Однак йому вдалося стати чемпіоном iз бодібілдингу! Зміг наростити!
Якщо чогось не дано — треба над цим постійно працювати, й ми зможемо підкорити будь-які вершини.
