«Культурне стирання»

«Мінарет зі східного боку Великої ханської мечеті мав певний нахил до цих робіт, і на цій фотографії помітно, що зараз по мінарету пішли тріщини. Тут поставлені маячки, тобто в Криму спостерігають за цими тріщинами, але яким чином розвиватиметься ситуація, невідомо», — Ельміра АБЛЯЛІМОВА, координаторка проектів Кримського інституту стратегічних досліджень, показує світлини Ханського палацу в Бахчисараї, зроблені на початку травня 2019 року. На інших знімках видно, як знімають покрфвлю над головним корпусом пам’ятки. Що буде далі, що включає в себе проект «реконструкції», яку точніше називати руйнацією, також невідомо.

У травні стан пам’яток в окупованому Криму експерти обговорили під час тематичного круглого столу в «Укрінформі». Зібрались пам’яткоохоронці, музейники, представники прокуратури АРК та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і ВПО. Подію організувала громадська організація «Кримський центр ділового і культурного співробітництва «Український дім» за підтримки Українського культурного фонду.

Виявляється, навіть із того мінімуму, який Україна може зробити для захисту своїх пам’яток на окупованій території, виконано далеко не все. Тим паче дивно, що на подію не завітав жоден представник Міністерства культури України.

НИЩЕННЯ ІСТОРІЇ НАРОДУ

Бахчисарайський палац — єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури і до анексії був внесений Україною в попередній список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ельміра Аблялімова наголошує, що ситуація з пам’яткою — яскравий приклад порушень не лише міжнародного гуманітарного права й українського законодавства із захисту об’єктів культурної спадщини, а й відповідних норм російського законодавства. Ідеться не лише про втрату пам’ятки, а й про підрив основ історико-культурної, етнокультурної спадщини території.

МІСТО БАХЧИСАРАЙ / ФОТО АНТОНА НАУМЛЮКА

«Ми маємо справу з новим видом ведення гібридної війни з боку РФ на території окупованого Криму щодо одного з корінних народів України — кримських татар. Це називається культурним стиранням, — акцентувала Аблялімова. — Якщо ми спроектуємо ситуацію з втратою автентичності пам’ятки на десятиліття і двадцятиліття вперед, то будемо мати геть інакше світосприйняття корінного населення цієї території. Не буде жодної пам’ятки, що підтверджує зародження, розвиток і державність корінного народу там».

ПОСЯГАННЯ НА СУДАЦЬКУ ФОРТЕЦЮ

Так звана реконструкція Ханського палацу є найбільшою медійною історією щодо нищення пам’яток у Криму. Драматична ситуація розгортається в Судакській фортеці, яка є філією національного заповідника «Софія Київська».

Генеральна директорка «Софії Київської» Неля КУКОВАЛЬСЬКА каже, що до анексії фортецю підтримували в чудовому стані. Ідеться про 27 гектарів території самої пам’ятки, понад 100 гектарів буферної зони, пам’ятки, які належать до цього комплексу, але стоять окремо.

Раніше Судакська фортеця також була внесена в попередній список ЮНЕСКО як транснаціональна номінація. Після анексії Криму РФ почала вести «інтенсивні розмови» з мерією та університетом Генуї щодо продовження цієї номінації суто від Росії. Зараз цю активність вдалось призупинити, прийнята позиція, що пам’ятку все-таки переномінують, подаватимуть як транснаціональний об’єкт, але не від України, а, скоріше за все, від Італії.

«ПРИКРО ДИВИТИСЯ НА ТІ ГАРМОШКИ ТА БАЛАЛАЙКИ»

Росія, яка так прагне присвоїти пам’ятку на міжнародному рівні, не надто дбає про її стан. Самопроголошена влада Криму проводить так звані реставраційні роботи, які не відповідають жодним нормам і технологіям.

«Кілька років тому впала південна вежа. Її відновили — як євроремонт. На превеликий жаль, те саме сталося з південною стіною — заліпили цементом, невідомо яким камінням тощо, — каже Неля Куковальська. — Є й інша небезпека — два «язики» зсувів, які раніше ми постійно контролювали. Зараз там іде активізація сейсмічних навантажень. Через це зсуви можуть поїхати, а тоді зруйнуються величезні території, особливо західна частина стіни. А внизу там санаторій, тож від цього можуть загинути люди».

Уже обвалився науковий рівень Судакської фортеці як музею. До окупації там працювали дуже фахові науковці, які потім були змушені виїхати до Києва. Що коїться в Судаку тепер, Неля Куковальська описує так: «Прикро дивитися на ті гармошки, балалайки, на ведмедів, яких там водять, і на ті намети, які понаставляли по всій території так, що пам’ятки і не видно. Там відбуваються низькопробні фестивалі. Як із цим боротися, я не знаю».

ЩО МОЖЕ ПРОКУРАТУРА

Прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Андрій ГОНТАР зауважує, що наразі його відомство, яке базується в Києві та Херсоні, здійснює розслідування в кримінальних провадженнях за більш ніж 20 фактами захоплення, втрати і руйнування фондів та об’єктів культурної спадщини України на території півострова, а також через незаконне проведення пошукових робіт на археологічних об’єктах. Крім цього, встановлені численні факти незаконного переправлення через державний кордон музейних експонатів, які є об’єктами культурної спадщини України.

Серед найгучніших випадків — згаданий Ханський палац, заміна історичної плитки в Херсонесі Таврійському, масштабне проведення незаконних археологічних розкопок, у процесі яких знайдено античне місто (імовірно, Тамірака), буріння скелі під пам’яткою архітектури національного значення «Ластівчине гніздо».

Оскільки територія півострова з 20 лютого 2014 року є окупованою, там діють норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевська конвенція 1949 року про захист цивільного населення під час війни. Факти нищення пам’яток за попередньою правовою кваліфікацією розслідуються за статтею 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів і звичаїв війни». За словами Андрія Гонтара, ця стаття нова і майже повністю бланкетна — тобто відсилає до норм міжнародного гуманітарного права. Особливість цієї статті України в тому, що під неї підпадають тільки дуже серйозні порушення.

«Прокуратурою на даний час не повідомлено про підозру жодній особі, проте активно збирається й аналізується інформація, досудові розслідування тривають», — підсумовує Гонтар.

ЩО МОЖЕ ЮНЕСКО

2017 року Україні вдалось досягти домовленості з ЮНЕСКО про запровадження прямого моніторингу ситуації в Криму, який стосуватиметься не лише культурної спадщини, а й науки, освіти, свободи ЗМІ тощо. Сергій РЕВА, посол з особливих доручень МЗС України, заступник голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, визнає, що співпраця з ЮНЕСКО іде повільно, але все-таки просувається.

Перший етап моніторингу ЮНЕСКО здійснюється не безпосередньо, а на материковій частині України, за його підсумками генеральний директор організації має прозвітувати публічно. Секретаріат організації збирає інформацію в української сторони та всіх дотичних до теми, у партнерських організацій — ОБСЄ, Amnesty International та ін. Перший такий візит стосовно науки уже відбувся в лютому 2019-го.

Другий етап моніторингу має проходити безпосередньо в Криму. Дата його невідома, до того ж, важко уявити, як міжнародна місія отримає гарантії безпеки і взагалі буде допущена на півострів, оскільки за всіма документами має здійснювати роботу на території України, діяти згідно із законодавством України, погоджувати все з українською стороною.

КУЛЬТУРНІ САНКЦІЇ

Як нагадав перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юсуф КУРКЧІ, у березні цього року указом Президента було запроваджено персональні санкції проти причетних до незаконних археологічних розкопок у Криму.

Головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України Борис БАБІН пояснює, що не так із цим списком: «Наприклад, якомусь виконавцю, місцевому мешканцю, який брав участь у незаконних розкопках, випало таке щастя, момент слави — включення в український санкційний список. Можливо, це дуже добре, але, очевидно, не вирішує питання захисту культурної спадщини».

Бабін звертає увагу, що ключові бенефіціари незаконних розкопок у Криму відомі, це підтверджується юридичними шляхами, зокрема дозволами на проведення робіт — усі вони в розпорядженні держави-агресора, і йдеться про ключові науково-історичні установи Росії.

«Щодо жодної з цих інституцій санкцій наразі немає. Щодо юридичних осіб санкції є, але вони стосуються кримських установ, включно з Нижньогірським районним історичним музеєм, наприклад. Це дуже добре, зараз ми знаємо, що є такий музей, але, знов-таки, це ніяк не впливає на реальну політику», — іронізує Борис Бабін.

Юсуф Куркчі відповів, що, наприклад, російський Ермітаж уже поданий на санкційні списки. «Коли йдеться про санкції і державні установи країни-окупанта, це потребує тривалого збору доказів для включення до санкційного списку. Бо будь-який не доведений факт або доказ дасть можливість ставити під сумнів весь пакет санкцій. Тому ми дуже відповідально ставимося до збору доказів, і це займає трохи часу», — коментує Куркчі.

До речі, через день після круглого столу МінТОТ ініціювало запровадження обмежувальних заходів до 28 юридичних осіб наукових та музейних установ, представники яких взяли участь у незаконних археологічних розкопках у Криму. Як повідомляється на сайті міністерства, проект відповідного акта направлено на погодження до зацікавлених органів державної влади, після чого його спрямують на розгляд уряду.

МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Підсумком зустрічі щодо кримських пам’яток стало звернення учасників до Президента, Кабміну та голови Верховної Ради. Серед ключових вимог — приєднання України до Другого протоколу (1999 року) до Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.

«Усі п’ять років війни це питання було в порядку денному Національної комісії у справах ЮНЕСКО. Міністрові культури ще потрібно, щоб Верховна Рада ухвалила постанову? Йому бракує повноважень винести це питання на уряд чи звернутися до Президента? — риторично запитує Микола ЯКОВИНА, почесний президент Українського національного комітету ІСОМОS (Міжнародна рада з охорони пам’яток і визначних місць). — За дорученням ICOM та ІCОМОS відповідний лист міністр отримав 4 березня 2014 року, як тільки «зелені чоловічки» з’явилися в Криму... Маючи надію, що колись у Гаазькому трибуналі дійде і до розгляду подібних справ у сфері нищення культурної спадщини на окупованих територіях, ми зіткнемося з таким питанням, яке ставитимуть перед нами міжнародні слідчі та судді».

P.S. 7 червня стало відомо, що вітер зніс тимчасову покрівлю в Воронцовському палаці, що в Алупці. Через це дощ затопив частину приміщень пам’ятки архітектури. Як повідомило інтернет-видання «Обозреватель», в окупаційному «міністерстві культури» Криму додали, що зараз у палаці триває «реконструкція даху головного корпусу». Зазначимо, що з точки зору українського законодавства самі по собі такі роботи є незаконними, неможливо оцінити їхню потенційну загрозу для пам’ятки. Станом на 10 червня реакції Міністерства культури на підтоплення залів Воронцовського палацу не було.