Кров у аптеці не купити

Мало не щодня на фейсбук-сторінці Вінницького центру служби крові з’являються повідомлення про нестачу донорської крові та її компонентів. Та якщо до карантину бракувало окремих груп чи резус-факторів, то зараз не вистачає навіть найпоширенішої другої групи А+. Для забору крові працівники центру вже почали виїжджати на підприємства, де є охочі поділитися своєю кров’ю, а медсестри за день здійснюють щонайменше 100 дзвінків у пошуках донорів, та відгукуються одиниці, відсотків 10, не більше, каже заступниця медичного директора з виробництва Вінницького центру служби крові Тамара ПАВЛЕНКО. За її словами, подібна ситуація спостерігається в усіх центрах служби крові країни. В умовах пандемії запаси критично знизилися, а потреба в крові залишилася така ж висока. Якщо раніше до центру щодня зверталися 60 — 70 донорів, то тепер ця кількість зменшилася вдвічі. На жаль, критичність ситуації люди розуміють лише тоді, коли хтось із їхніх рідних потребує донорської крові чи її компонентів. Та в аптеці її не купиш. Єдиним джерелом залишається тільки людина.

«Ми обслуговуємо 56 лікарень Вінницької області. Щодня отримуємо заявки. Та наші запаси на сьогодні критично малі. Така ситуація складається через те, що до нас приходять дедалі менше донорів. То був карантин, то літо, період відпусток, але на хворих такі обставини не впливають і їхня кількість не стає меншою. Тому якщо раніше ми надавали інформацію про нестачу певної групи крові, то останнім часом у нас червоним світиться все — бракує як усіх груп крові, так і резус-факторів, — розповідає Тамара Павленко. — Не можу сказати, що раніше культура донорства в нашій країні була значно розвинута. До Америки, де про донорство розповідають ще зі шкільної парти і мотивують людей бути активними учасниками цього процесу, нам було й залишається далеко. Але пандемія стала останньою краплею, і донорство ніби стало на павзу. Безумовно, важливою є економічна причина, коли багато донорського населення виїхало за межі України. Демографічна, коли пенсіонерів і людей старшого віку стає значно більше, ніж молодих і працездатних. Усе це впливає і, як результат, на сьогодні з 240 тисяч донорів, які є в нашій базі, ми не можемо знайти хоча б 10 із потрібними компонентами. Телефонуємо донорам напряму, за день 100 — 150 дзвінків, а відгукуються 10 — 15 осіб, не більше. І так із дня в день».

«ДЛЯ КОГОСЬ ЦЕ ЄДИНА НАДІЯ НА ОДУЖАННЯ»

Кров має термін придатності, її запас потрібно поповнювати регулярно, тому потреба в донорах — постійна, відзначає Тамара Павленко. Донорська кров потрібна не лише для трансфузії цільної крові. Обробка може перетворити її на плазму, концентрати еритроцитів, тромбоцитарні концентрати — кожен такий продукт використовують для конкретних потреб під час надання медичної допомоги. Переливання крові та її продуктів потрібні хворим на гемофілію, анемію, таласемію, пацієнтам із гострими кишковими кровотечами, ускладненнями вагітності та пологів, посттравматичними кровотечами, онкохворим, а також під час хірургічних процедур. Тому Вінницький обласний центр служби крові, як і кожен подібний заклад у країні, щодня має заготовляти кров для забезпечення пацієнтів. Та запаси крові витрачаються швидше, аніж поповнюються. Зрештою це може призвести до того, що доведеться вирішувати, кому в першу чергу видати наявні компоненти крові.

«Для когось донорська кров — це єдина надія на одужання, єдиний шанс вижити. Не потрібно боятися її здавати, навіть у час пандемії — це безпечно, — запевняє Тамара Павленко. — Хоча залучати нових донорів стає дедалі складніше, особливо тих, хто готовий на регулярній основі рятувати людей, ми помічаємо, що останнім часом почали з’являтися ініціативи від громадських організацій, які пропагують культуру донорства. Завдяки таким донорським активностям удається зібрати десятки літрів крові, а це сотні врятованих життів. Адже кров одного донора може врятувати одразу трьох пацієнтів».

«ЩО БІЛЬШЕ ПОДІЙ ПРОВОДИМО, ТО ЧАСТІШЕ ПОМІЧАЄМО, ЩО ЦЕ ПОДОБАЄТЬСЯ МОЛОДІ»

Одна з найбільш відомих ініціатив зі збору донорської крові має назву Red Brunch від проєкту «Я, Ніна» — це щомісячна подія, яка відбувається кожного першого вівторка. Спершу їх започаткували в столиці, потім у Львові, а тепер і у Вінниці. Перший вінницький Red Brunch провели не в обласному центрі служби крові, а у Veteran Hubі. Таку неформальну обстановку обрали спеціально, каже очільниця фундації #ВАРТОЖИТИ та проєкту «Я, Ніна» Марта ГВОЗДЬ. У такий спосіб організатори прагнули привернути увагу до донорство серед військових, ветеранів та молодих активістів.

За словами Марти Гвоздь, проєкт Red Brunch зініційований тележурналісткою та громадською активісткою Яніною Соколовою, яка не так давно поборола рак. Увесь курс лікування вона пройшла в Україні, в державних медичних закладах і змогла сповна побачити та на власному досвіді пережити все те, через що проходить більшість онкопацієнтів у нашій країні. Все це спонукало її до створення великого проєкту під назвою «Я, Ніна», який має на меті змінити ставлення соціуму до онкохворих, а хворих на рак до самих себе. За цим проєктом стоять і Фундація #ВАРТОЖИТИ, й ініціатива Red Brunch зі збору крові для онкохворих і військових.

«Вінниця стала третім містом після Києва та Львова, де відбувся Red Brunch. Загалом за час існування проєкту ми провели 19 подій і залучили 966 донорів, — відзначає Марта. — Проєкт масштабний, містить багато форматів і напрямів. Головна мета Red Brunch — підвищити культуру свідомого донорства, і фішка наших подій у тому, що ми проводимо їх у затишних приміщеннях, хабах, готелях, щоб змінити уявлення українців, що донорство це щось страшне і небезпечне. Наші події відбуваються з приємним коворкінгом, спілкуванням, смаколиками.

Що більше подій проводимо, то частіше помічаємо, що це подобається молоді. Вони діляться своїми враженнями в соцмережах, виставляють сторіси. В основному стати донором їх мотивує відчуття того, що вони комусь допомогли. І що не менш важливо, чимало з них стають учасниками наших подій на регулярній основі, тобто вони повертаються за кілька місяців (кров можна здавати не частіше, ніж один раз на 60 днів. — Авт.). Зараз ми активно працюємо над розширенням географії проєкту. Вже маємо попередні домовленості з Луцьком, Івано-Франківськом і Тернополем».

«ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПРОЦЕДУРИ НЕ СКЛАДНО, НАЙВАЖЧЕ — ЗНАЙТИ ЧАС»

На перший вінницький Red Brunch зареєструвалося до пів сотні осіб. Здати свою кров могли не лише військові та ветерани, а й звичайні вінничани. Координували процес медики з Вінницького обласного центру служби крові. Кожен донор, перш ніж здати кров проходив попередню перевірку в базі даних відсторонених від донорства осіб (через тяжкі захворювання або через наявність інфекцій, що передаються через кров, стати донором не можна). Безпосередньо на місці проводили медичне, терапевтичне та лабораторне обстеження. Зокрема, донора оглядали, перевіряли його кров на наявність низки захворювань (СНІДу, сифілісу, вірусів гепатиту тощо), перед здачею частували солодким чаєм та солодощами, а вже після цього відправляли на процедуру забору крові. Виконавши донорський обов’язок, учасники мали можливість зіграти в безпрограшну лотерею і виграти  гарантовані призи від партнерів. Пощастило отримати смачний виграш і 24-річній Тетяні САВАЛОВІЙ. Вона вдруге в житті здавала кров для порятунку людського життя.

«Кілька років тому мій друг потрапив до лікарні і потребував крові. Тоді я вперше стала донором. Процедура не страшна і підготуватися до неї не складно, найважче це знайти час, — зізнається Тетяна. — Я вже кілька разів ловила себе на думці, що треба піти і здати кров, але в робочі дні це неможливо, бо треба або відпрошуватися, або відгул брати. Для того, щоб комфортно себе почувати, на процедуру треба виділити приблизно три години. Не поспішаючи, лікарі визначать групу крові, рівень гемоглобіну, іноді рівень АЛТ та білірубіни (печінкові показники). Все це займає час. А тут випала нагода взяти участь у акції, і я радо погодилася, передусім через зручність і комфортні умови. Все нормально організовано, кава і спілкування. Чесно, якби це було дивне приміщення, незрозуміла організація, я не пішла б. Мені більш актуально, щоб це були акції, щоб твоє бажання заохочувалося на роботі, люди мали можливість прийти і здати кров без відпрошувань, просто коли мають бажання».

90% ЛЮДЕЙ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО ЗДАВАТИ КРОВ, ЦЬОГО НЕ РОБЛЯТЬ

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, щороку в Україні донорами стає приблизно пів мільйона людей. Однак лише на перший погляд здається, що це багато. Більшість людей здають кров лише на одноразовій основі. Тому часто донорів крові не вистачає, хоча кожні кілька секунд хтось у світі потребує крові. 90% людей, які мають право здавати кров, цього не роблять. Рекомендована ВООЗ кількість донацій крові донорами має становити 30 на 1000 населення. Для України це майже 1,4 млн на рік, натомість цей показник на сьогодні в 2,5 раза менший і становить 581 тисячу регулярних донорів.

На початку 2019 року уряд схвалив Стратегію розвитку національної системи крові. Є надія, що завдяки її втіленню будуть впроваджені європейські стандарти і практики діяльності системи крові, а саме: єдині правила та процедури для всіх закладів системи крові, безпека і якість компонентів крові, інноваційність та підзвітність, а також повага та визнання жертовності донорів. Нині процес реформування системи крові в Україні триває і, відповідно до Стратегії, має завершитися до 2022 року.