Дохід від цінностей

«Для зростання культурної економіки потрібно чотири речі, — каже директорка «Мистецького Арсеналу» Олеся ОСТРОВСЬКА-ЛЮТА. — Перше — це свобода творчості, фундаментальна передмова, яка частково в Україні присутня. Далі — ресурси та інфраструктура. Ключове і найскладніше — правила гри,  регуляторні рамки. Ми успадкували радянську рамку, яка поки не змінилася. Основний фокус держави — досі контроль, а не розвиток».

Тільки у  червні цього року Верховна Рада внесла у закон «Про культуру» поняття «креативні індустрії». Їх визначили як види економічної діяльності, метою яких є створення доданої вартості і робочих місць через культурне (мистецьке) та/або креативне вираження, а їх продукти і послуги є результатом індивідуальної творчості. До кінця 2018 року Кабінет Міністрів має визначити, яка ж діяльність підпадає під згадане визначення. Це стане основою для створення необхідної законодавчої бази. Тим часом учасники другого форуму «Креативна Україна» розмірковували, як зробити український культурний продукт одночасно і прогресивним, і значущим, і прибутковим.

РЕГУЛЯТОРИ ЧИ ОБМЕЖЕННЯ?

Олеся Островська-Люта вважає, що державним культурним установам функціонувати набагато складніше та ризикованіше, аніж недержавному сектору. Експерименти небезпечні для керівників через численні суперечливі норми та вимоги до використання державного фінансування. «Інституції бояться розвиватись, обмежуються двома статтями витрат — зарплати та комунальні послуги», — каже Островська-Люта. Стримують прогрес і вкрай низькі зарплати, якими складно зацікавити фахівців. У цей час недержавний сектор мусить бути гнучким, щоб виконати усі вимоги донорських організацій і досягти поставленої перед собою мети.

Уряд робить певні кроки назустріч малому та середньому бізнесу. В Кабміні періодично проходять «дерегуляційні дні», під час яких скасовуються застарілі та обмежуючі документи. Можливо, одна з наступних зустрічей буде присвячена культурним індустріям. Данііл МЕНЬШИКОВ, начальник відділу розвитку підприємництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зазначив: «Наприкінці 2017 року була прийнята Стратегія розвитку та підтримки малого та середнього бізнесу, спрямована на покращення умов його ведення, навчання підприємців та популяризацію серед українців. Плануємо спростити доступ до фінансування та створити центри підтримки підприємців, які надаватимуть інформацію та певні безкоштовні послуги. Минулого місяця на базі міністерства почав працювати Офіс розвитку малого та середнього підприємництва — державний орган, що розроблятиме програми підтримки та навчання підприємців».

Запрацював і новостворений Український культурний фонд: перші профінансовані ним проекти вже демонструють результати. Виконавча директорка Юлія ФЕДІВ розповіла, що в грудні знову будуть оголошені три конкурси — для індивідуальних проектів, ініціатив національної (від мінімум двох організацій з різних регіонів) та міжнародної (співфінансування із закордонним партнером) співпраці. Зараз завершується робота над стратегією фонду на 2019—2021 роки. Це дозволить у майбутньому перейти від конкурсного до програмного підходу. Вже із січня наступного року колектив фонду запустить програми фінансування арт-резиденцій, знакових подій та внутрішніх обмінів фахівцями. У планах також підтримка інклюзивного мистецтва та організація Академії культурного дипломата. Продовжує свою дію і фінансова програма Європейського Союзу «Креативна Європа», до якої Україна приєдналася в 2016 році.

Нині культурна дипломатія поволі переорієнтовується з самопрезентації на зміцнення стосунків та підтримку місцевих ініціатив. Фінансову та організаційну допомогу нашим митцям надають представництва іноземних держав та їхні культурні установи — Британська Рада, Французький Інститут, Ґете-Інститут та інші. Їхні представники наголошують: можливостей безліч, але апліканти мусять «добре попрацювати над своїм домашнім завданням». Йдеться про вдумливе пропрацювання концепції проекту, чіткі та ретельно заповнені заявки, дотримання вимог іноземного донора, що можуть відрізнятися від українських.

ДОДАТИ ВАРТОСТІ

Культурні менеджери наголошують: представникам галузі бракує економічної грамотності та бізнес-компетенцій. «Сектор культури в Україні майже 30 років існує в тіні, виплати здійснюються в конвертах чи готівкою на руки, — каже Олеся-Островська-Люта. — Зараз дуже мало людей, навчених працювати не в тіні — укладати контракти та виконувати їхні умови».

Юлія Федів зауважує: «Ми прагнемо, щоб культура увійшла в усі сфери життя суспільства. Культурний продукт має бути розрахований на якомога більше людей, особливо якщо він створюється на державні кошти. Тож аплікантам слід вчитися роботі зі своєю аудиторією — правильно її визначати та розширювати. Часто саме цей пункт викликає труднощі при заповненні заявки і ускладнює подальшу роботу».

Ірина ДАНИЛЕВСЬКА: Не можна показувати тільки минуле, треба показувати, що ми інтегровані в світовий процес. При цьому автентичність важлива, бо унікальне добре продається, в цьому сила продукту. Успішні бренди заглиблюються в це, використовують автентичні техніки та технології, а кольори чи асоціації, лежать на поверхні. Крім того, правильніше працювати в мультидисциплінарній команді з різними фахівцями, які можуть підсилити презентацію і продукт. Все разом продається краще

Культурна економіка актуалізує давні дилеми цієї сфери — комерційний інтерес та прибутки проти творчої свободи, «вічних» цінностей та освітніх проектів; автентичність проти космополітизму та глобальної уніфікації продукту. Митці та бізнесмени обирають свої ніші, але чи можна прийти до більш-менш спільного знаменника?

Засновниця та голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week Ірина ДАНИЛЕВСЬКА згадує про нещодавно ухвалену експортну стратегію України, де знайшлося місце і креативним індустріям. Вона зауважує, що культурний продукт складно продавати через особливості сприйняття та нестачу об’єктивних технічних характеристик. Тому, на її думку, ефективними інструментами для продажу креативу є оцінки від авторитетів у галузі, медіа та PR, які забезпечать продукту впізнаваність. Данилевська впевнена: треба їздити за кордон, щоб вчитися чомусь новому та завойовувати авторитет на великих міжнародних платформах. Утім повністю уніфікувати свій стиль з глобальними вимогами не варто.

«Деякі колеги зловживають нашою культурною спадщиною. Але не можна показувати тільки минуле, треба показувати, що ми інтегровані в світовий процес. При цьому автентичність важлива, бо унікальне добре продається, в цьому сила продукту. Успішні бренди заглиблюються в це, використовують автентичні техніки та технології, а кольори чи асоціації, лежать на поверхні. Крім того, правильніше працювати в мультидисциплінарній команді з різними фахівцями, які можуть підсилити презентацію і продукт. Все разом продається краще», — наголошує Данилевська. 

«Якщо в суспільстві зачарованість певною темою, очікування від чогось, то споживачі прийдуть незалежно від якості проекту про це. Але тут важливо пам’ятати про освіту — на який грунт лягають наші проекти, — зауважує Олеся Островська-Люта. — Люди просто можуть не вловити, наскільки важливий чи цікавий той чи інший проект. Культурні індустрії впливають на майбутнє. Тому ми маємо робити не тільки те, що приносить нам сьогодні інтерес, аудиторію та гроші, а й те, що важливо для фіксації минулих подій та кроків уперед».

Безумовно, вихід на міжнародний рівень важливий для розвитку будь-якої культури. Але українські креативні індустрії можуть стати одним з рушіїв відродження та об’єднання країни в контексті реформи децентралізації. Директор із розвитку фонду «ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив» та креативної спільноти IZONE Михайло ГЛУБОКИЙ розповідає, що за чотири роки після вимушеного переїзду з Донецька проект не тільки став самоокупним, а ще й сформував навколо себе велику креативну спільноту. «Розвиватися треба не тільки для себе, а й для довкілля, своїх сусідів. У нас часто збираються та обговорюють свої справи і проблеми жителів навколишніх будинків та усього Подолу. Таким чином ми вносимо свій вклад в урбаністичний розвиток району», — каже Михайло. «ІЗОЛЯЦІЯ» двічі освоювала колишні заводські будівлі, тож її колектив переконаний: модель креативного хабу украй важлива для відродження невеликих міст із занепалою індустрією.

Великим містам теж є що відроджувати. Один з останніх прикладів — житомирський кінотеатр «Жовтень», що якийсь час був ринком. Цієї осені активісти провели тут перший фестиваль сучасної культури «Жовтень у жовтні». У програму включили концерти, кінопокази, воркшопи, презентації, виступи київських та закордонних спікерів. Говорили, зокрема, і про ідентичність, відродження місцевої культури, незручну радянську спадщину. У планах — створення в будівлі сучасного культурного центру, який, можливо, стане початком всеукраїнської мережі.