Аутентика та... руїни

Українська секція Міжнародної асоціації арт-критиків (AICA) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою в Парижі глибоко стурбована станом будівель величних пам’яток сакральної архітектури Поділля.

У «День» звернулася Зоя Чегусова — президент Української секції Міжнародної асоціації арт-критиків, науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв України — із листом, сповненим болю, бо руйнується наша національна спадщина.

«На Поділлі — у цьому мальовничому краї — збереглося близько 600 пам’яток сакральної архітектури. Але, на превеликий жаль, 10% із них перетворилися майже на руїни! А 70% — потребують негайної реставрації. Найуразливішою частиною цієї національної культурної спадщини є пам’ятки дерев’яного зодчества. На початку XX століття їх дивом не знищили пожежі революції й громадянської війни, проте на початку XXI ст. цей мистецький феномен усесвітньо-історичного значення зникає на очах: останніми десятиліттями українці втратили пам’яток архітектури більше, ніж за часів Першої та Другої світових воєн разом.

Наступною жертвою недбалості й байдужості чиновників може стати дерев’яна церква св. Іоанна Богослова 1767 року спорудження в селі М’якохід Бершадського району Вінницької області — неперевершений витвір наших славних предків.

Дивом збереглася ця старовинна перлина архітектури і мистецтва з іконостасом XVIII століття, на створення якої давала кошти ще сама імператриця Катерина II.

Доля начебто усміхнулася цьому храму, і він разом з іконостасом та усім церковним начинням уцілів, незважаючи навіть на те, що в атеїстичні радянські часи його було по-варварськи перетворено на сховище для зберігання колгоспного зерна.

Відомо, що 1900 року в цьому храмі вінчалися Іван і Ксенія Медведі — батьки видатного українського вченого й організатора охорони здоров’я в нашій державі, академіка Левка Медведя, уродженця села М’якохід, хрещеного в цій церкві.

Іван і Ксенія Медведі — прадідусь і прабабуся відомого вітчизняного лікаря й науковця, доктора медичних наук, члена-кореспондента Академії медичних наук України Володимира Медведя. Дотепер стіни м’якохідської церкви прикрашає прекрасна ікона 1904 року із зображенням Богоматері, під яким зберігся пронизливий напис: «Сей образ написан стараниями раба Божьего Ивана-Исакия Медведя и его жены».

У той же час будівля триверхої церкви сьогодні перебуває під загрозою руйнування: похилилася одна з трьох її бань, що вимагає термінової професіональної експертизи разом зі складанням належного акта технічного обстеження, розроблення проектної документації і подальшого капітального ремонту. Для цього, зрозуміло, потрібне відповідне державне чи меценатське забезпечення фінансами.

Не зрозуміло, чому так сталося, але під охорону держави ця церква XVIII століття не потрапила! Хоча, за обліком Управління культури і туризму Вінницької ОДА, вона є «пам’яткою архітектури місцевого значення», тобто залишена «на милість» місцевої влади, а фактично — на поступове знищення. Церква, по суті, покинуто напризволяще: ні сільська громада, ні райдержадміністрація коштів на ремонт стародавнього храму не виділяє.

Занепокоєний цією ситуацією, колектив Української секції AICA, що складається з авторитетних докторів і кандидатів мистецтвознавства, заслужених діячів мистецтва України, міжнародних кураторів художніх виставок, звертається до всіх небайдужих людей, представників влади, народних обранців, спонсорів і меценатів, щоб ДІЄВО ДОПОМОГТИ зберегти дерев’яну церкву св. Іоанна Богослова в с. М’якохід Бершадського району Вінницької області — українську автентичну пам’ятку культури України XVIII століття».