«Не стидайся – то твоя земля»

Цей тиждень визначний двома подіями, пов’язаними між собою питанням еміграції українців. 50 років тому, у 1968 році, українські митці, кінорежисер Леонід Осика і кіносценарист Іван Драч, створили за творами Василя Стефаника унікальний фільм «Камінний хрест», який став класикою українського кінематографу. Картина розкриває гнітючі переживання емігранта в момент його розриву з рідним селом і тим клаптиком землі, в обробку якого він уклав усі свої сили і все своє життя.

Головний герой не може відірватися від своєї країни, втрачаючи яку, він прощається з найдорожчим – глибинним зв’язком з минулим, сьогоденням і майбутнім.

Також 17 серпня цього року 50 років повинно було виповнитися не просто співаку чи музиканту, а скоріше символу епохи Кузьмі Скрябіну. Його пісні є своєрідним літописом нашого часу. Одна з таких – «Не стидайся – то твоя земля», в якій також розкривається болісна тема еміграції нашого народу. Простими на перший погляд словами Скрябін перевертає світогляд українця щодо своєї ролі в державі.

Це наштовхує на роздуми – наскільки еміграція іде наскрізною лінією на шляху України до незалежності. Майже 150 років українці виїжджають шукати себе на чужі терени. Наша країна вже пережила чотири хвилі відтоку населення і, на жаль, крапка цьому процесу буде поставлена не скоро. Ні труднощі, ні розрив з близькими не лякають людей. Наразі ситуація лише погіршується та виглядає неймовірно жахаючою. Якщо вийти на вулиці і спитати в молоді: хочуть вони виїхати чи ні, більшість скаже: так. Це правдива реальність, яку не можна приховувати.

Лише починаючи з кінця березня 2018 року, з України на заробітки за кордон вже виїхало понад 400 тисяч трудових мігрантів. Такі дані повідомив ресурс ukrainianpeopleleaks.com, який спеціалізується на онлайн-підрахунку громадян, що виїхали за межі країни. Основна причина, чому люди їдуть, – це гроші. На перший погляд так банально, але насправді спробуйте вижити на мінімальну заробітню платню в нашій країні.

Так, останнім часом наша влада намагається звернути увагу на проблему трудових мігрантів. Профільний міністр Андрій Рева заявив, що уряд працює над підвищенням ефективності ринку праці шляхом забезпечення працевлаштування вимушених переселенців, детінізації зайнятості та зниження рівня безробіття серед молоді. Але цього недостатньо.

Наразі, країни по всьому світу борються за людський капітал, адже саме він – рушійна сила зміцнення держави в економічній та військовій сфері. На цій арені Україна тільки дедалі більше програє. За даними Мінсоцполітики за 2017 рік на постійній основі за кордоном працює 3,2 мільйона людей. Ще 9 мільйонів виїжджають на сезонні роботи. Загалом виходить, що 12 мільйонів працездатних українців намагаються працювати десь інде, але тільки не в рідній країні. Чверть населення просто не бачить свого існування в її межах, тому варто проводити політику заохочення українців повертатися до України.

Зокрема, у світовій практиці були різні програми, які створювалися для того, щоб повернути своїх мешканців з інших країн. Наприклад, в Латинській Америці за допомогою залучення інвестицій та економічного сприяння з боку влади домоглися повернення з-за кордону 81% громадян в 2011 році. Нам теж необхідно це робити, щоб не втратити країну. А це цілком можливо, адже в нас просто може не залишитися кому розбудовувати країну та зміцнювати її економічний стан.

Важливим є не просто створення різноманітних програм, а також підкріплення їх з боку мистецтва, висвітлення у медіа та привертання до цього уваги. Людей можна переконати залишатися в Україні та працювати для її розвитку. Тут спрацьовують багато різних речей. Від звичайних патріотичних лозунгів, що треба вірити у сильну Україну, до найважливішого, а саме: показати людині, що саме ти і твої дії можуть змінити стан суспільства та економіки. Своїми вчинками ти робиш краще для своїх майбутніх дітей, онуків та залишаєш ім’я в історії. Мистецтво також грає в цьому непересічну роль, адже зазвичай люди звикли прислухатися до нього та довіряти йому. Або хоча б воно на слуху і на нього звертають увагу. Може, завдяки таким маленьким крокам вдасться закріпити думку, що «всюди добре, а вдома найкраще».