Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Як виробляти позитив?

Гості, учасники, партнери Фотовиставки «Дня» 2020—2021 — про знімки, що «чіпляють»
27 січня, 18:47

Фотовиставка «Дня» 2020-2021 триває в столичному Українському домі вже майже тиждень і віртуальна «скринька» вражень, а також цілком реальна — з голосами за найкращу світлину, так само як і книга відгуків, заповнюється дедалі більше. Наприклад, гід Наталя ПИРОГОВА говорить, що побачила тут життя «і веселим, і сумним, інколи трагічним, інколи романтичним, милим. Інколи обнадійливим, а інколи не дуже. Але, безумовно, це проєкт, який викликає емоції». Нагадаємо, експозиція складається з майже 300 світлин фотомайстрів та аматорів за минулі два роки, а також найкращих світлин за всі 23 роки життя фотоконкурсу і окремого розділу, присвяченого Євгенові Марчуку.

«Треба мати певний талант — опинитися в слушний момент і саме зафіксувати вічність, — ділиться пані Наталя Пирогова міркуваннями з «Днем». — Мені дуже сподобалися роботи Миколи Тимченка — просто неймовірні моменти, такий застиглий кадр, який змушує дивуватися: як таке можна було вхопити? Мені здається, що відео більше розмиває уявлення про той чи інший момент, а фото більш відверте, прозоре і дає набагато більше сенсів, навіть якщо не бачиш перебігу подій. Світлина передає певні моменти, які ти вже можеш далі продовжувати, «домальовувати» у своїй уяві або ж міркувати про них глибше».

«Така виставка, що я і сама ще раз прийду, і онучку приведу. Усі зали не зможу за один раз подивитися, дуже багато вражень — наприклад, ось світлина Євгена Малолєтки з Почаєва (з серії «Весна 2020 року. Західна Україна», що отримала Гран-прі конкурсу від агрофірми «Ольгопіль»), а я якраз там була 2020 року, це фото мене дуже зачепило... Дякую вам, що це робите», — говорить киянка пані ОКСАНА. «Щиро дякую за чудовий захід — традиційний та неповторний. Все чудово організовано в складний час — коронавірусу. Бажаю усім вам міцного здоров’я та божого благословіння», — написав у книзі відгуків наш прихильник Едвард САВУСТЬЯНЕНКО, професор НТУУ. Поділився враженнями і Вадим КОНОНЕНКО, учасник гуртка «Мистецтво фотографії» з м. Житомира: «Велике дякую за таку неймовірну виставку з чудовими роботами від крутих фотографів України. Всі, хто відвідує цю виставку, отримує порцію бурхливих емоцій!!!» Більше емоцій і думок — у коментарях наших гостей, друзів і партнерів:

КОМЕНТАРI

«ДОДАЄ ОПТИМІЗМУ СТАБІЛЬНІСТЬ І НАПОЛЕГЛИВІСТЬ «Дня»

Андрій СЕНЧЕНКО, громадський та державний діяч, голова руху «Сила права»:

— З одного боку, на цих фото мало позитиву, а з іншого — це відображення нашого сьогоднішнього життя: війна, пандемія й усе інше, що так чи інакше психологічно тисне на громадян. Але, на мою думку, позитивними є стабільність і наполегливість, з якими газета «День» на своїх сторінках та за допомогою фотовиставок чесно показує Україну та змушує громадян задуматися над тим, як ми живемо сьогодні й чому так живемо. Те, що є такі люди та команда, які стабільно працюють в інтересах країни й українського народу, це дуже добре. Це якраз додає оптимізму. Під час відвідання фотовиставки я ніколи не зупиняюся на чомусь одному, тому що кожна фотографія має свою енергетику і смисл.

«ВИСТАВКУ «Дня» ПОВИННІ ВІДВІДАТИ ВСІ УКРАЇНЦІ»

Олена ТЕРЕЩЕНКО, громадська діячка:

— Фотовиставка «Дня» — дуже важливий проєкт. Газета, як завжди, пише день за днем історію України. І ці фотовиставки розкривають те, що вже було написано, причому з різних ракурсів. І це настільки цікаво — вдивляючись у ці світлини, спостерігати за емоціями авторів, над тим, що вони намагаються сказати. У кожній світлині є щось обов’язково важливе. Вважаю, що такі виставки, які проводить «День», повинні відвідувати всі українці. А цей надихаючий і важливий проєкт має продовжуватися. Величезна подяка Ларисі Івшиній та чудовому колективу «Дня» за зроблену роботу. Адже це все робиться для української історії, для країни та для майбутніх поколінь. Це все зберігається на довгі роки...

Вітаю редакцію із 25-річчям, бажаю натхнення редакторам, усім авторами та чудовим фотографам.

«ВДЯЧНА «ДНЮ» ЗА НАТХНЕННЯ...»

Юлія ПАЄВСЬКА, фотографиня, засновниця підрозділу військових медиків-волонтерів «Ангели Тайри»:

— Уперше беру участь у фотоконкурсі, досі взагалі ніколи не представляла свої роботи на широкий загал. Просто надіслала в «День» світлини, зроблені на айфон і вони «зайшли». Це роботи з фронту — військові будні, поранені бійці, евакуація — серія «Війна очима парамедика». Не очікувала, але приємно вражена, що мої фото оцінили. За фахом я дизайнерка, тому постійно працювала з фотографією, але не професійно. Для мене це було більше як хобі. Загострила його війна, де довелося займатися першою допомогою, евакуацією поранених, два роки відслужила за контрактом, очолювала евакуаційне відділення 61-го мобільного госпіталю. Сьогодні мій підрозділ «Ангели Тайри» продовжує свою роботу на передовій. Я їх підтримую і паралельно, оскільки я тренерка з айкідо, працюю з хлопцями, допомагаю їм у підготовці до «Ігор Нескорених». Дуже часто фотографую, як вони тренуються. Це наші поранені, кандидати в збірну або травмовані, які не полишають надії, докладають зусиль, щоб бути активними та здобувати перемогу для України. З ними виходять досить наповнені й змістовні фото, які, я маю надію, також зможу представити у наступному фотоконкурсі. Вдячна «Дню» за натхнення, яке підштовхнуло мене розвиватися у напрямку фотографії. Мої світлини на фотовиставці розмістили поряд з серією робіт Зої Шу — це для мене за честь. Треба працювати і розвиватися далі.

«ВИСТАВКА ЦЬОГО РАЗУ — ЖИТТЄСТВЕРДНА»

Ксенія СЕМЕНОВА, депутатка Київради:

— Я знала про те, що газета «День» — це дуже видатне явище в українській історії. У мене вдома є багато видань «Дня», зокрема, книга Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене». Власне, з неї й почалося моє знайомство з публіцистикою «Дня». Мій дідусь — історик, батько — професор, і у нашій родині газета «День» була здавна відомою. І мені подобалося те, що ви робите. Але чомусь не знала про фотовиставку.

Дуже цікаві є серії про ковід, але є і позитивні та іронічні фото, які не пов’язані ані з війною, ані з пандемією, але вони цікаво показують контекст нашої країни. У мене враження, що виставка цього разу — життєствердна. Навіть ті світлини, які розповідають про сумні події, як-от серія Зої Шу «Цілісність», усе одно життєствердні. Ці люди живі, вони захистили і, мабуть, продовжують захищати нашу країну від повноцінного вторгнення Російської Федерації. І попри шрами, навіть у цих фотографіях воїни несуть жагу до свободи українців.

Так само ковідні світлини. Є багато знімків лікарів, які, як і військові зараз, захищають нашу країну на іншому фронті.

І є багато чого доброго та іронічного, приміром, фотографія студентки за книжками під час навчання (робота Руслана Канюки «Дистанційка») або ж фото з парасолькою від «Партії регіонів» (робота Михайла Марківа «Політична спадщина»). Незважаючи ні на що, виставка дуже емоційна. І попри всі перипетії, що відбуваються з нашою країною, ми не втрачаємо бажання життя, жагу до свободи і свою добру автентичність.

«КРАЇНУ БУДУЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ ПОЛІТИКИ, А ВСІ ЛЮДИ...»

Iгор КАБАНЕНКО, адмірал, експерт з питань оборони та безпеки:

— На фотовиставці зосереджено те, чим жила країна за останні роки: війна, коронавірус, політика... Нам усім сьогодні потрібен оптимізм, бо навколо нас багато песимізму. Хотілося б, щоб наш народ піднімав голову та розвивався. В цілому враження від фотовиставки позитивні, є фотографії, що дуже надихають та які свідчать, що життя продовжується. Так, політичне лідерство вкрай важливе, але країну будують не тільки політики, а всі люди...

«ЦЕЙ ПРОЄКТ — ЯК ЗРІЗ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Андрій НЕДЗЕЛЬНИЦЬКИЙ, учасник ХХIII Міжнародної фотовиставки «Дня»:

— Уже не вперше долучаюсь до фотовиставки «Дня». Загалом цей проєкт — як зріз українського суспільства, який глядачі та учасники можуть інтерпретувати по-своєму. Проте він відображає сучасний стан України, наприклад, конфлікт на сході, конфлікт у центрі між опозицією та владою, конфлікт навіть у самій владі. Виставка «Дня» залучає до себе широкі верстви населення, і шанс отримати визнання можуть багато з авторів, що не властиво якимось іншим конкурсам, спілкам чи вузьким колам. Зрештою, всі ми робимо спільну справу — розвиваємо українську культуру.

Газеті «День» я вдячний за участь. Цього року я подавав репортаж з міста Поліськ, де залишився пам’ятник 300-річчю Переяславської ради (робота «Мохом поросло»). Він міститься у зоні відчуження. Мені здається, що у сучасному переосмисленні цінностей ми все-таки повинні зберігати матеріальні пам’ятки. Це нагадування про те, що ті, хто намагалися зруйнувати щось та побудувати все з нуля, нічого не отримували.

«ДЕЯКІ ФОТОГРАФИ ТЕЖ Є ГЕРОЯМИ...»

Людмила ГОРДЕЛАДЗЕ, кіноменеджерка, ексдиректорка кінотеатру «Жовтень» (2000—2018 рр.):

— Це фотолітопис нашого сьогодення, нашої країни, нашого життя за останні роки і це вражає. Деякі фотографи теж є героями, бо знімати, коли триває війна, дуже важко. Завдяки цим світлинам ми бачимо події, які розгорталися у непростий час нашого сьогодення, коли війна на сході не припиняється вже вісім років... Яку мужність демонструють бійці на фронті, а медики — у тилу, героїчно борючись з COVID-19. Ці світлини — це вже історія. А ми дивимося на ці обличчя та події очима фоторепортерів.

Я вітаю газету з ювілеєм. «День» знаю з перших чисел. Бачила, як ви робили перші кроки на шляху друкованих ЗМІ, як поступово зростали. Я була й автором «Дня», а згодом давала коментарі та інтерв’ю як кінознавиця та керівниця одного з найстарших українських кінотеатрів — «Жовтня», якому минулого року виповнилось 90 літ, і як членкиня Ради з держпідтримки кінематографії й засновниця ТОВ «Кіноман». Я дякую «Дню» за підтримку  кіномистецтва і за те, що ви завжди чесні з читачами. Ви порушуєте на шпальтах теми, які є актуальними, відверто розповідаєте про проблеми і радієте успіхам, інформуєте про цікаві проєкти, друкуєте рецензії на фільми, які важливо, щоб побачили глядачі. Ваша газета — моє улюблене видання, яке я уважно читаю й у паперовій, і в електронній версіях. «День» можна назвати важливою «цеглинкою» в нашому громадському житті, а тому бажаю успіхів усьому колективу, процвітання газеті, і щоб ми дочекалися ще й 50-річчя та століття «Дня».

«Я НЕ ОЧІКУВАЛА, ЩО ОТРИМАЮ ПРИЗ»

Людмила ШАМРАЙ, фотографиня, учасниця і призерка ХХIII Міжнародного фотоконкурсу «Дня»:

— По-перше, я взагалі не очікувала сюди потрапити, по-друге, я не очікувала, що отримаю якийсь приз. У мене дитина з особливостями, і більшість часу я присвячую їй, працюю онлайн. Але коли отримала запрошення на фотовиставку, подумала, що обов’язково вирвуся. Залишила малого на брата, приїхала з села Лагідного Запорізької области, Молочанської громади — це дуже-дуже далеко. І подолавши таку відстань, тут я вже думала: та ну, тут такі фотографи, куди мені тягатися з ними.

Я працювала кореспонденткою, писала про весілля, що відбулося в реанімації дніпровської лікарні ім.Мечникова, бійця і його коханої дівчини. Я сказала їм: «буду вашим весільним фотографом», зробила їм цикл фотографій. Знімок «Подружжя» надіслала на ваш конкурс, але не очікувала на жодну відзнаку. Коли мене назвали, я була просто вражена (пані Людмила отримала приз від Львівського національного університету імені Івана Франка — поїздку до Львова з екскурсіями університетом та містом. — Ред.)! Дякую!

«СМАК ДОЩУ» — ЦЕ Ж ПРОСТО ФАНТАСТИКА!»

Віталій ГАЙДУК, кандидат економічних наук, екссекретар Ради національної безпеки і оборони України:

— На жаль, сірих тонів значно більше, ніж усього іншого. Це свідчить, що за два роки суспільство не оговталося від тих криз, які його спіткали, саме суспільство в собі не генерує позитив, що давав би якесь натхнення. З таким настроєм суспільству дуже важко відроджуватися, незалежно ні від чого. Це реальність. Вона може подобатися або не подобатися, але треба визнати, що так є. Але є і багато чудових робіт, як-от «Свідок» Владислава Мусієнка — дуже вдалий ракурс, «Енергетичний баланс» Михайла Марківа — реальність, схоплена майстром... Найбільше мені до вподоби фото, що несуть позитив. Особливо фото з дітьми і зроблені дітьми. Це ж майбутнє, діти не мають бути пригніченими. Ось світлина «Смак дощу» — це ж просто фантастика! Мені подобаються фото, автори яких зуміли зафіксувати такі миттєвості. Будемо сподіватися, що наступна виставка матиме більше позитивнх емоцій. Думаю, для суспільства це важливо. Газета «День» не ставить завдання прикрасити реальність, її завдання — відобразити те, що є в суспільстві.

«ДИВІТЬСЯ НА СВІТ ДИТЯЧИМИ ОЧИМА»

Тарас ЛЕМЕШКО, осавул Дитячого табору «Козацька Фортеця»:

— Ми дуже раді долучитися до цього проєкту і відзначити роботи саме юних фотографів, адже діти бачать світ по-своєму. Це особливо помітно, коли вони малюють, коли роблять прапори власних загонів під час великої гри, коли фотографують світ навколо себе. Після споглядання їхніх робіт хочеться сказати дорослим: дивіться на світ дитячими очима, навчіться бачити ті веселі й радісні нотки нашого життя, які пробуджують у серці відчуття любові. Обираючи найкращу роботу, ви віддали перевагу емоціям, які відтворюють дитячі світлини. Найкраще впоралися з цим завданням Єлизавета Штефюк, яка зробила щиру світлину «Бджоляр», та Матвій Бродовський з роботою «Переможець». Кожен з них отримав путівку до нашого табору. Чекаємо на юних фотомайстрів у нашій фортеці.

«ДЯКУЮ, ЩО ПОКАЗУЄТЕ ЦІННІСТЬ РОБОТИ ФОТОКОРІВ»

Віталій НОСАЧ, фотограф, учасник і призер ХХIII Міжнародного фотоконкурсу «Дня»:

— По-перше, хочу похвалити всіх організаторів фотовиставки. Мені здається, у сучасному світі журналістська фотографія цінується дедалі менше. І конкурс журналістської фотографії проводити дуже важливо, у такий спосіб показувати цінність роботи фотокорів. По-друге, важко обирати саме журналістську фотографію, тому що люди звикли ставитися до фото як до чогось «гарненького», обирати за цією градацією. Але насправді багато цінних світлин, як-от із пораненнями, можуть бути не «гарненькими» і часом навіть неприємними, але важливо їх показувати і бачити.

Хочу відзначити роботи Зої Шу, а також загалом усіх фотокорів, які знімають війну, адже ти тут не лише працюєш, а ще й ризикуєш своїм комфортом і навіть життям, коли туди їздиш. Також дуже хорошу роботу зробив Євген Малолєтка про коронавірус.

«ФОТОГРАФІЯ МОЖЕ БУТИ ВИСОКИМ МИСТЕЦТВОМ»

Iван СТЕПУРIН, директор видавництва «САМІТ-книга»:

— Від видавництва ми відзначили роботу «Дистанційка» Руслана Канюки та «В осінньому лісі» Петра Катеринича. При визначенні передусім керувалися емоціями, оцінювали винятково не як професіонали, а аматори. До прикладу, фото Петра Катеринича нас вразило своєю художністю. Коли у світ вийшла кінострічка «Земля» Олександра Довженка, багато фотохудожників перейшли у кінематограф, тому що кіно стало мистецтвом. Завдяки таким фотографіям, фотовиставці «Дня», яка демонструє, що хоча фотографія нібито й доступна сьогодні кожному, але вона може бути високим мистецтвом. І саме завдяки таким виставкам ми бачимо унікальні фотографії. А наше видавництво «САМІТ-книга» останнім часом особливо активно працює з фотоальбомами, які зображують минуле і сучасність. Тому тема фотографії і фотовиставки нам близька, як і всі проєкти, які продукує «День». Дякуємо за запрошення і за те, що ви знаходите можливість відзначати й заохочувати фотографів розвивати фотомистецтво в Україні.

«БАЧИМО, ЩО В ЛЮДЕЙ НА СЕРЦІ ТА У ЇХНІХ ДУМКАХ. АЛЕ ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ ЦІ ДУМКИ ЗМІНИЛИСЯ»

Олена ГАЙДУК, підприємиця:

— Враження дуже важке. Зрозуміло, що це настрій людей, але з таким настроєм жити не можна, якщо не дивитися в прийдешнє і не думати про нього. Особливо дітям, молодому поколінню потрібен позитив. Так багато всього наклалося — і війна, і ковід, забагато чорних фарб. А дітям усе-таки потрібно майбутнє. На будь-яку картинку можна дивитися і з позитивом, і з негативом. З усього, що відбувається, можна виокремлювати хороше і користуватися ним, намагатися жити далі в цьому позитиві. Навіть на війну можна дивитися з різних боків. Он скільки років Ізраїль живе у війні, він навчився з цим жити, і ми маємо навчитися. Інша річ, що люди, котрі захищають батьківщину, мають відчувати особливе ставлення і з боку суспільства, і більшою мірою — держави. А ковід, звичайно, ми переживемо і житимемо далі. Але не можна викреслювати ці роки з життя. На світлинах оприявлено те, що в людей на серці та у їхніх думках. Але хочеться, щоб ці думки змінилися. Щоб більше позитиву було не тільки на виставках і з екранів телевізора, а й загалом у житті. Ми всі люди і маємо підтримувати один одного.

Для Заходу це незвичайні картинки, а для нас, на жаль, повсякдення. Сумно, але ми до всього звикаємо. А ось там, де є позитив, дитячі усмішки, якісь поривання, як-от дівчинка з книгами (світлина Руслана Канюки «Дистанційка») — так, це карантин, але вона вчиться, це світлий погляд у майбутнє. Хлопчик, що пробує дощ на смак («Смак дощу» Олега Нича), котик, що любов’ю дивиться на хлопчика («Мій найкращий» Наталі Шаромової)... Такі світлини закарбовуються в пам’яті, без цього в житті не можна.

«ЦЕ ОДНА З НАЙСИЛЬНІШИХ ВИСТАВОК ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

Єфрем ЛУКАЦЬКИЙ, фотожурналіст, заслужений журналіст України:

— Вважаю, що це одна з найсильніших виставок газети «День». Передусім я виокремив би роботи Зої Шу, Євгена Малолєтки та Андрія Дубчака (зауважимо: розмова відбувалася ще до оголошення переможців фотоконкурсу. — Ред.). Адже фотографія — це графіка. Роботи Зої — чудовий приклад графіки. Звичайно, теми цього року — насамперед ковід, її добре розкрив Євген Малолєтка, а Андрій Дубчак показав те, що триває в нас уже вісім років, — це війна.

В Україні є ще дуже багато фотографій, які можна було б показувати. Хочеться, щоб такі події, як виставка газети «День», відбувалися частіше, і їх проводила не тільки газета. «День» — справжній патріот фотожурналістики. Я поважаю цю газету.

Фотовиставка «Дня» відкрита до 6 лютого 2022 року в Українському домі (вул. Хрещатик, 2). Вхід вільний за умови наявності «зеленого» COVID-сертифіката або ж негативного результату ПЛР— чи експрес-тесту, зробленого не пізніше ніж за 72 години. Виставка працює з 11 ранку до 6 вечора. Приходьте й обирайте найкращу, на ваш погляд, роботу!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати