Пейзаж після обнулення
Держави під назвою «Російська федерація» більше немає
Путін планував обнулити свої президентські терміни, й у нього це вийшло. Але попутно він обнулив державу під назвою «Російська Федерація».
Такої держави більше немає. Є оболонка, всередині якої згусток брехні, насильства, зростання бідності, лютої злоби й агресії до всього прогресивного всередині цієї території і за її межами.
Результати, які оголосила глава ЦВК Памфілова, — 78% — за поправки, 21% проти — не мають ні найменшого стосунку до реальних результатів голосування, а ще меншою мірою відображають настрої в суспільстві.
За даними незалежних екзит-полів, у Пітері значна більшість тих, хто виходив з виборчих дільниць, заявляли, що проголосували проти поправок, а ЦВК оголошує, що в цьому місті 78% проголосували «за». Екзит-поли свідчать, що більшість москвичів проти, ЦВК малює 65% — «за».
З погляду наслідків всієї цієї ганебної спецоперації набагато важливіше навіть не намальований результат, а процес. Те, що Путін робитиме все, щоб правити довічно, було очевидно давно, як мінімум з 2014 року, після окупації Криму й Донбасу. Останні регіональні вибори 2019 року й пов’язані з ними протести в Москві переконливо показали, що влада й особисто Путін настільки токсичні, що навіть на «кривих» і значною мірою фейковий виборах у них дедалі менше шансів.
Саме тому була вигадана ця небачена й нечувана процедура голосування протягом тижня на пеньках, в багажниках автомобілів, на лавочках і в автобусах. З оголошеннями проміжних підсумків, відкритим адміністративним тиском і прямим підкупом виборців.
Начальству ця процедура припала до душі настільки, що спікер Ради Федерації вже заявила про бажаність проводити таким чином всі вибори. Країні цілком переконливо показали її завтрашній, точніше вже сьогоднішній день. Виборів у Росії більше не буде, тому свою легітимність Путін черпатиме не з підтримки громадян, а з телевізора, страху корумпованих чиновників, відданості силовиків, яким буде наказане нове, стрімке зростання рівня насильства, а також з того нового геополітичного розкладу, який Путін вже почав створювати одразу після голосування.
Президент РФ провів тристоронню відеоконференцію з главою Ірану Роухані і президентом Туреччини Ердоганом, після якої це тріо зробило спільну заяву із засудженням Ізраїлю за порушення суверенітету Сирії, а також США і Євросоюзу за продовження санкцій проти режиму Асада.
Союз з авторитарним режимом Ердогана і теократичним Іраном виглядає вельми органічно для обнуленої Росії з її довічним диктатором, богом у Конституції та іншими скріпами та «духовністю». Тим паче що альтернативи подібним союзникам у Путіна, схоже, вже немає.
Росії не виявилося серед 14 країн, для громадян яких Євросоюз з 1.07.2020 р. відкрив свої кордони. Формально вибір країн було зроблено на основі аналізу епідеміологічної ситуації. Хоча цьому дещо суперечить заява ЄС щодо громадян Китаю, яким буде дозволений в’їзд до Євросоюзу, якщо Китай, у свою чергу, відкриє свої кордони для громадян Євросоюзу. З огляду на те, що в Китаї йде друга хвиля COVID-19, а в Росії за офіційними даними пандемія «вийшла на плато», можна припустити, що причиною закритих для громадян Росії кордонів Євросоюзу є не стільки вірус, скільки цілком екзотична зовнішня й внутрішня політика Росії.
Якийсь аналог залізної завіси опускають перед Росією окремі країни. Національна рада з електронних ЗМІ (НРЕЗМІ) Латвії вирішила заборонити на території країни трансляцію семи каналів Russia Today і закликала інші країни ЄС вчинити аналогічно. У підвищеній токсичності російських інформаційних військ, співробітники яких прикриваються посвідченнями журналістів, мали можливість переконатися практично всі країни світу. Результати їхнього шкідливого впливу повною мірою відчула на собі, зокрема, Україна, яка втратила завдяки зомбуванню російськомовного населення частини своєї території й заплатила життями 15 тисяч своїх громадян за терпимість до розповсюджувачів ненависті з сусідньої країни.
У перший день після обнулення у мешканців російського телевізора стався напад нестримного захвату. «Тріумф! Перемога!! Захід у паніці!!!» — заволав Соловйов, відкриваючи свій «Вечір» 01.07.2020. — «Вони нам заздрять! Ви подивіться, що у них відбувається! Такий рівень довіри не снився ні Трампу, ні Меркель, ні Макрону!» — заливався Соловйов. Ну, і, природно, слідом за нападами захоплення пішли напади ненависті. Виявляється, пояснив Соловйов, з 1993 року ми всі страждали від жахів Конституції, яку нам написали американці. Я з деяким подивом дізнався, що люди, з якими був непогано знайомий, а саме Сергій Михайлович Шахрай, Віктор Леонідович Шейніс, Сергій Сергійович Алексєєв та інші автори Конституції 1993 року, були, виявляється американцями. Зате тепер, і тут на обличчі Соловйова розлилося полегшення, ми житимемо за нашою, російською й абсолютно суверенною Конституцією. Соловйов і його гості ще довго на радощах ганили США, а потім переключилися на Україну.
Варто зазначити, що паплюжити Україну з новою Конституцією стало набагато зручніше. У криках Соловйова і його подільників додалося децибелів, а сама лайка стала ще базарнішою, хоча подеколи грішила певною монотонністю. Спочатку Соловйов напав на прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля за його інтерв’ю BBC, в якому глава українського уряду повідомив про своє ставлення до Степана Бандери:
«Моє ставлення до Бандери просте: історична постать, яка зіграла свою роль у становленні української незалежної держави», — пояснив Денис Шмигаль.
Соловйов процитував Шмигаля, після чого набрав у легені повітря й закричав: «Негідник! Покидьок!! Мерзотник!!!» Потім якимось незбагненним чином переключився на екс-президента України Петра Порошенка й почав волати про нього: «Покидьок! Злодій!! Нікчемність!!!» За цими криками було складно розібрати суть конкретних претензій телеведучого до українських політиків. Через деякий час з’ясувалося, чим Порошенко завинив перед Соловйовим. Виявляється, вся справа в тому, що нинішній президент Володимир Зеленський під час своєї виборчої кампанії обіцяв посадити Петра Порошенка, але так досі й не посадив, за що Соловйов його весь час обзиває нікчемою й імпотентом. А суть головних претензій мешканців російського телевізора до Петра Порошенка в тому, що він не хоче сідати в тюрму й організовує кампанію на свою підтримку.
Для Путіна і його інформаційної обслуги рівною мірою неприйнятні на посаді президента України і Зеленський і Порошенко. Утім, як і будь-хто, хто буде обраний на цю посаду. Путіну для утримання влади необхідна війна. Хоча б інформаційна. Але краще б справжня, з трупами та великою кров’ю. І після свого обнулення він обирає країну, в якій ця велика кров має пролитися. Україна в цьому виборі стоїть поки на першому місці...
