Гордість Герострата

Андрій Плахонін

14 січня, 19:44

Довгі роки українці тішили себе тим, що в Європі є нації й бідніші. Перший закордонний візит новообраного президента нашого південно-західного сусіда Майї Санду до Києва збігся в часі зі спільною прес-конференцією представників молдовського МОЗ та місцевого офісу ВООЗ, які повідомили, що, починаючи з лютого, всіх громадян Молдови поетапно безкоштовно прищеплять найбільш високотехнологічною та ефективною з розроблених на сьогодні вакцин виробництва американської компанії «Pfizer». Ще зовсім недавно, всього 3 тижні тому, в. о. міністра охорони здоров’я Віоріка Думбревяну називала її «недосяжною мрією для Молдови». Що за такий короткий час у Молдові змінилося? Нууу... По-перше, змінився президент. А що Україна? А Україна тим часом не женеться за «недосяжними» мріями. Десь навесні не всім, тільки кільком мільйонам обраних «пощастить» всього-то за якихось 504 гривні за дозу (якщо, звичайно, не зміниться курс гривні, обережно уточнює посередник) вколотися створеною для третього світу китайською вакциною «CoronaVac», чия ефективність під час випробувань за межами Індонезії та Китаю виявилася трохи вищою мінімальних стандартів, прийнятих ВООЗ, — на рівні 50,6—65%.

Утім, щодо вибору вакцини це ще півбіди. Задля об’єктивності, не тільки за рівнем добробуту населення та корупції політичної еліти країни рівня екваторіальної Африки, але та ж Туреччина, з оглядкою на 82-мільйонне населення, не стала чекати милості від «Pfizer», і теж закупила вакцину «Sinovac Biotech»... І не десь навесні, як Україна, а просто зараз, поки я пишу, а ви читаєте цю статтю, починає масову вакцинацію (при цьому не відмовляючись від наміру закупити «Pfizer» у найближчому майбутньому). Нагадаю, щоб почати вакцинацію в середині січня, Туреччина підписала угоду з китайцями про постачання «CoronaVac» в листопаді (чимало потроливши при цьому росіян з їхнім «Супутником»). І знову, а що Україна? Ще в середині літа, 25 липня на інтернет-сторінці Офісу президента України українців урочисто запевнили, що Володимир Зеленський взяв під особистий контроль, щоб Україна була серед перших країн, що закупили вакцину проти COVID-19. От тільки перші повідомлення про переговори України про постачання вакцини (як і гроші на закупівлю) з’явилися... під Новий рік, у грудні. То як же так вийшло, що, незважаючи на добрі наміри й особистий контроль Президента, Україна зайняла місце в самому кінці черги?

Скоро виповниться рівно рік, як ми раз по раз ставимо собі такі питання. Як, здавалося б, не пізніше інших європейських держав на словах почавши підготовку до пандемії, Кабмін тоді ще Гончарука не вжив зовсім нічого, поки ласі на небачені бариші, які обіцяє ажіотажний попит, ділки не вивезли з країни практично всі засоби індивідуального захисту? Як у квітні, вже після оголошення результатів тендера на пошиття комплектів індивідуального захисту, коли переможець українське підприємство «Текстиль-Контакт» вже закупило матеріали й почало роботи, МОЗ виставив додаткову технічну вимогу в інтересах іншого сумнівної репутації постачальника? Або як вийшло, що до протоколу лікування COVID-19 в Україні були включені, м’яко кажучи, не рекомендовані ВООЗ медичні препарати? (І це тільки два з багатьох прикладів багатомільйонних махінацій на закупівлі засобів захисту та фармпрепаратів протягом минулого року). Як Кабмін уже Шмигаля, на словах мало не з кінця весни 2020 готуючись до приходу другої хвилі, нібито спираючись у своїх діях на розрекламовану їм математичну модель розвитку пандемії, до середини осені, поки друга хвиля не піднялася вдвічі вище першої, не вжив зовсім нічого для забезпечення лікарень обладнанням і киснем?

Тож чи варто дивуватися тому, що до переговорів про закупівлю вакцини Україна підійшла лише тоді, коли інші країни вже закінчували клінічні випробування. Міністр охорони здоров’я України Максим Степанов весь цей час вирішував зовсім інші завдання, слабким відлунням яких у медіа став його конфлікт з державним підприємством «Медичні закупівлі України», начебто уповноваженим вести від імені держави переговори про закупівлю лікарських препаратів і вакцин за кордоном. Як виявилося, питання було не стільки в термінах і / або якості придбаної вакцини, скільки в тому, щоб виділені на це мільярди пройшли через правильні бажано приватні (одна літера, а яка величезна різниця!) руки, руки власника групи фармпідприємств «Лекхім» Валерія Печаєва. Для цього довелося штучно затягнути питання виділення грошей, підправити одні (стежте за руками, останній штрих, що дозволяє на час пандемії закуповувати вакцини без дотримання тендерних процедур, внесли до Постанови Кабміну №225 тільки 20 грудня) і наплювати на інші відомчі інструкції та закони.

10 січня з властивою його команді піарників грацією слона в посудній лавці на своїй сторінці Instagram Президент не без Геростратової гордості за «виконану роботу» констатував провал медичної реформи: «Медична реформа, розпочата попередньою владою, не відбулася. А принцип «гроші ходять за пацієнтом» не запроваджено». Через кілька днів, вимушена, щоб пом’якшити негативний ефект, виступити з роз’ясненнями заступник керівника Офісу президента України Юлія Соколовська запевнила, що реформа буде продовжена, але так, щоб подолати, за її словами (хоч би що це означало), «штучне протиставлення інтересів пацієнта й лікаря». Замість них, якщо судити з дій нинішнього міністра охорони здоров’я Максима Степанова, на перший план, як і раніше, вийшли інтереси фармацевтичної мафії. Разом з кланом Коломойського-Боголюбова, одні з акціонерів політичного проєкту «Володимир Зеленський», вони конвертували дивіденди у згортання ненависної їм медичної реформи, що й без пандемії обіцяє їм на держзакупівлі колишні багатомільярдні бариші.

«Якщо ефективність вакцини «CoronaVac» виявиться нижчою 70%, Україні повернуть гроші», — варто було тільки ЗМІ оприлюднити результати клінічних випробувань у Бразилії, поспішив заспокоїти українців Максим Степанов. Уявляєте, на дворі квітень, а нам треба починати шукати вакцину заново... Утім, з появою у схемі закупівлі «Лекхіму» про недостатньо високі офіційні цифри ефективності китайської вакцини в Україні можна не переживати. Цифри не має значення, аби правильним людям надходили обумовлені суми.

UPD: За добу, що минула між написанням і публікацією цієї колонки, за темою з'явилося кілька важливих новин, які я вже не зможу внести в газету, але про які можу згадати тут.

По-перше, Міністерство охорони здоров'я, потягнувши ковдру з уповноваженої державною компанії на приватний "Лекхім", зірвало переговори про закупівлю американської вакцини від Novavax NVX-CoV2373 виробництва індійської Serum Institute of India PrivateLimited (SIIPL). І справа навіть не в набагато меншій ціні (84 гривні замість 504 за дозу), а в тому, що вакцина Serum, на відміну від китайської і російської, високотехнологічна (як Pfizer і Moderna не містить живої культури), але при цьому менш вимоглива до умов зберігання...

По-друге, як тільки запахло смаженим, Степанов пустив чутки, що в майбутньому, щоб виключити корупційну складову, МОЗ має намір закуповувати вакцини через міжнародного оператора - британську компанію Crown Agents. Справа тут навіть не в комісії близько 5%, бог із нею, нечистоплотні чиновники обходяться значно дорожче, а в тому, що, нагадаю, "Лекхім" вже не тільки підписав контракт на поставку декількох мільйонів доз китайської вакцини, але під державні гарантії домовився про її виробництво в Україні. Будь-якій інший вакцині, крім логістики з постачанням і зберіганням, доведеться розв’язувати ще й питання з клінічними випробуваннями і реєстрацією в країні, ключ від яких, як і раніше, залишатиметься в руках намертво пов'язаної з власником "Лекхіму" Печаєвим Степанова.