МЕНЮ

«Привіт, хвостатий, я прийшла за тобою!»

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, фото надані автором
10 січня, 2019 - 16:58
За півроку вінничани взяли у свої домівки майже сотню собак із притулку

Торік влітку в місті відкрили Вінницький муніципальний притулок для тварин, який розрахований на утримання 300 чотирилапих безхатьків. На його території, окрім вольєрів, діє карантинне відділення, операційний блок, ветеринарна клініка, облаштовані місця для вигулу тварин. Перебувати чотирилапі у притулку можуть доти, поки не пройдуть ветеринарні обстеження та стерилізацію. Якщо за цей час їх не заберуть нові господарі, тварин повертають на місце відлову. Але таких стає дедалі менше, каже директор закладу Іван ЛЕВІНСЬКИЙ. Із 347 собак, які відловили співробітники закладу впродовж півроку, 84 знайшли нових господарів, а 221 — повернулася під опіку пожильців будинків, біля яких тварин відловили.

«Кілька місяців тому ми започаткували нову практику: якщо до притулку дзвонять жителі того чи іншого двору і сповіщають про чотирилапих безхатьків, то домовляємося з ними, що після надання ветеринарних послуг, зокрема стерилізації, тварина повернеться під їхню опіку. Люди погоджуються, деякі навіть телефонують і запитують, коли можна приїхати і забрати дворового Шарика. Таким чином, ми беремо з них зобов’язання, що тварина не голодуватиме і матиме тепле місце для ночівлі у холодну пору року», — зазначає Іван Левінський.

Здебільшого тварини перебувають у притулку до двох місяців. Спершу їх відводять до карантинного відділення на сім днів, потім відбувається стерилізація та сім — десять днів перетримки. Далі — необхідні процедури вакцинації та дегельмінтизації — 14 днів, після чого ще місяць карантину. За той час, що тварина перебуває у притулку, про неї розповідають на сайті закладу та в соціальних мережах. Охочих взяти чотирилапого безхатька небагато, визнає ветеринар закладу Анастасія Мороз, але жодна собака за півроку діяльності до притулку не повернулася, а це вже добрий знак.

«Люди шукають породистих собак, які знають і розуміють команди, з якими можна поїхати на полювання чи риболовлю. А у нас переважно дворняги, але більшість із них ще ті «підійминастрій», — говорить ветеринар. — Чекають, щоб їх почухали за вушком, погладили, покупали у снігу. Всі вони люблять ласку та увагу, мріють про нових господарів і хочуть почути таке довгоочікуване: «Привіт, хвостатий, я прийшла за тобою!» Комусь щастить і його забирають одразу після першого знайомства. Дехто, пройшовши курс лікування, стерилізацію та адаптацію, повертається на місце відлову і вчиться жити без людської ласки».

За різними підрахунками, нині у Вінниці близько двох тисяч безпритульних собак. Багато тварин викидають на вулиці самі вінничани, каже Іван Левінський. Бувають випадки, коли купили дитині тваринку, вона нею погралася, потім набридла, і її викинули з дому. Тому в майбутньому керівництво притулку планує проводити низку просвітницьких заходів для молодого покоління, відвідувати школи та дитячі садочки. А паралельно шукатимуть волонтерів, які б по-справжньому любили тварин і були готові проводити з ними увесь свій вільний час.

«Дуже мало таких людей, які хочуть прийти і допомогти прилаштувати тварину. Не потрібно прибирати, годувати, приносити їжу, це все є у притулку. Потрібно адаптувати тваринку, знайти їй домівку та влаштовувати у родини, — резюмує директор притулку. — Більше того, маємо й вакансії для співробітників. Розмір зарплати невеликий і, можливо, не конкурентний, але це робота для тих, хто любить тварин і готовий дбати про братів наших менших».