Про зайве в нашому житті

Тепер якось не вміють люди в своїй більшості дивитися на саму природу, на краєвиди, котрі навколо них. Дивляться на щось гранично конкретне — картину, на сцену, в екран телевізора, на товар у магазині. А одного разу, глянувши в неосяжне небо, — відзначаєш про себе дивну гармонію кольорів, композиції і однак — не можеш раптом зупинитися й просто спостерігати, бо це зовсім не вкладається в ритм довкілля і твого існування. Соціальна звичка.

Цікаво звернути увагу на те, наскільки — в картинах старих майстрів — в минулі століття багатшими, порівняно з нашим часом, були кольори й прикраси в усьому, що було рукотворним і оточувало життя людей. Який складний малюнок, з якою кількістю складних самостійних елементів, з яким багатством різноманітних кольорів та їхніх відтінків — в одній сукні. Скільки вигадливих орнаментів на якій-небудь ложці. Орнаменти, орнаменти, орнаменти — все в орнаментах. Хоч кінська збруя, хоч столові прибори, хоч зброя, хоч пічна труба або ручка дверей.

Певно, це тому, що люди були ближчими до природи й постійно черпали враження з такого природного й гармонійного джерела. А тепер немов естетику предметів, що їх створюють, черпають з естетики вже створеного. І потихеньку забирають «усе зайве». Наголо ще постригтися — і добре. Будуть сніжно-білі стіни, й на лисині — блиск від галогенних ламп.

№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»