Незрадливо простував обраним шляхом...

Гончарний круг... Він крутиться, і всі зачаровано зупиняються, дивлячись на те таїнство, що діється перед очима. Руки гончаря пестять, чаклують, заклинають вправним рухом невеличку грудочку глини... В одну мить гончарний круг зупинився. Розпач, біль, безвихідь поглинули в полон тяжкої німоти...

25 жовтня 2017 року, на 87-му році життя, зупинилося серце справжнього Маестро, старійшини гончарського роду Миколи Пошивайла, заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України й Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького. 

Творчість Маестро сформувалася в колі талановитих мистців, спадкових гончарів роду Пошивайлів. Батько — Гаврило Ничипорович — гончар, мати — Євдокія Данилівна — малювальниця, з колиски прищеплювали синові любов до глини. Батько вчив, як підступитися до гончарного круга, як «ворожити» над глиняним тістом. Переймав батькову науку легко, а коли прийшла пора обирати життєвий шлях — вже не мислив себе поза гончарством.

Упродовж 1960-х—1990-х років працював гончарем, творчим майстром в Опішнянському заводі «Художній керамік». У середині 1960-х почав представляти свої роботи на обласних та республіканських виставках декоративно-прикладного мистецтва. Майже на всіх із них його глиняні твори відзначалися нагородами. Неодноразово був лауреатом престижних республіканських та всесоюзних художніх виставок, конкурсів, фестивалів. 1980 року в Полтаві відбулася перша персональна виставка родини Пошивайлів. Мандрували глиняні вироби Миколи Пошивайла в Бельгію, Канаду, Японію, Болгарію, Югославію, Польщу, Угорщину, Францію, Нідерланди, США, Норвегію, Великобританію та інші країни світу, щоб показати велич українського мистецтва.

Останні, майже двадцять, роки свого життя Маестро присвятив Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, де працював гончарем у творчій майстерні, сумлінно проводив майстер-класи з відвідувачами. Для Музею гончарства та Опішного загалом він став легендою. Його творчість — це вагомий внесок у літопис українського мистецтва. Його глиняні вироби надзвичайно яскраві й розмаїті — свідчення глибокого плекання, знання й любові до українських традицій, досконалого володіння гончаротворчими прийомами. 

Царство небесне Великому Майстру Гончаротворення! Нехай рідна земля йому стане спочином! Пам’ятаємо й сумуємо...