«Якби ви вчились так, як треба...»-2

Рівно три роки тому українці в умовах російської агресії обрали президента в першому ж турі. За Петра Порошенка проголосували 54,7% виборців. Очікування в суспільстві були неймовірними, особливо враховуючи післямайданну ситуацію і напад Кремля. Часто експерти про цей феномен «перемога в один тур» кажуть як про свідчення зрілості суспільства. Так, виборці справді виявили себе зріло, наприклад, було багато випадків, коли люди з окупованої частини Донбасу їхали на вільну частину для того, щоб проголосувати за Порошенка, який пообіцяв закінчити війну за два тижні. Але не слід також забувати й про олігархічний консенсус, який дозволив насамперед провести вибори, а потім — Порошенку стати президентом, а Віталію Кличку — міським головою Києва. Про це відкрито заявив олігарх Дмитро Фірташ під час судового засідання в австрійському Відні.

Виборчий штаб Петра Олексійовича 2014-го провів вдалу кампанію — «жити по-новому», зберегти територіальну цілісність, перекрити офшори, продати бізнес, скоротити кількість податків, реформувати суди тощо, і виграв вибори. Реалії ж, звісно, виявилися дещо іншими. «По-новому» країна так і не зажила, адже кланово-олігархічна система продовжує домінувати в країні. Завдання ускладнювалася ще й тим, що на той час сам Порошенко володів всіма атрибутами олігарха: великий бізнес, канал, банк, «свої люди» в парламенті... Відповідно, його історичною місією було — зламати старі правила 90-х. Але на це нинішній Президент так і не наважився. Він лише вдало користується системою, яку було створено раніше. А отже, війна не закінчена, і територіальна цілісність не збережена, замість цього Україна фактично перебувває в «мінському котлі». Офшори не перекриті, більше того, навіть сам Президент потрапив у офшорний скандал. Замість продажу бізнесу — сліпий траст. Якісних реформ у сфері податків і судової системи, по суті, немає.

ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО В ЛУЦЬКУ ЗУСТРІВСЯ З СЕРГІЄМ ТОРЧИНСЬКИМ, ЯКИЙ ПЛАНУЄ ВЗЯТИ УЧАСТЬ У ВСЕСВІТНІХ «ІГРАХ НЕСКОРЕНИХ» / ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

Серед досягнень Президента називається модернізація армії, яка справді відрізняється від реалій 2014-го, хоча і тут у військових експертів є нарікання з приводу побудови професійної армії та оснащення. Підписано Асоціацію з Євросоюзом, але проблеми в цьому напрямі залишаються. Підписання ж ще однієї Угоди — безвізовий режим з ЄС — Порошенко анонсував не один раз, навіть називав конкретні дати, але кожного разу ця дата відтерміновувалася. І от, нарешті, це сталося — Угода запрацює з середини червня. Не виключено, що саме це досягнення стане найбільшим, насамперед психологічним, плюсом для чинного Президента.

Особливо коли йдеться про другий термін Порошенка. Сам він на останній прес-конференції заявив, що про це ще говорити зарано. Однак ми знаємо, що представники його оточення неодноразово заявляли, що Порошенко піде на другий термін і виграє вибори. В цьому контексті ЗМІ днями опублікували дані закритої соціології, яка проводилася для Адміністрації Президента (pravda.com.ua). «У березні соціологічні служби «Социс» і «Рейтинг» робили заміри президентських рейтингів, результати яких Ігор Гринів представив під час однієї з нарад на Банковій. За Порошенка проголосували б 13,2% виборців серед тих, хто визначився з кандидатом і планує взяти участь у виборах. На другому місці, з мінімальним відривом у рамках похибки, — лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко з 12,9%, а закриває трійку лідерів співак, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук з результатом у 12,3%».

«Треба зважати на те, що ще не розпочалась передвиборча кампанія, тому опитування щодо майбутнього президентства треба сприймати лише умовно. Важливо, щоб такими опитуваннями займались серйозні центри, — коментує «Дню» заступник голови Інституту соціології НАН України Євген ГОЛОВАХА. — Кандидатура Вакарчука, яка з’явилась серед лідерів опитування, дійсно має свій сегмент прихильників. Його поведінка поки що обережна, заяви виважені з прицілом на можливість в майбутньому брати участь у виборах. Але це все попередньо, адже думки людей можуть змінюватися в процесі передвиборчої кампанії. Тоді питання вибору стає нагальною проблемою, а не просто роздумами. Адже вступають в силу умови необхідності робити вибір. Що ж до оцінки діяльності Порошенка, то зараз, після того як минуло три роки його президентства, люди дуже суперечливо сприймають його позицію і досягнення, враховуючи передвиборчі обіцянки».

«Коли ще не розпочалась передвиборча кампанія і немає офіційних списків кандидатів, то в опитування можна долучати кого завгодно, — коментує «Дню» директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА. — Безумовно, для маніпуляцій можуть використовувати що завгодно і не лише опитування. Замовники опитувань будуть публікувати ті результати, які їм вигідні. Якщо ні, то просто не будуть їх оприлюднювати. Не можна забувати про телепередачі, дебати, які так само впливають на суспільну думку. Там так само є опитування, які не мають жодного стосунку до репрезентативності».

У внутрішньополітичній ситуації в України зберігається статус-кво, яке оформилося в квітні минулого року із обранням на посаду прем’єра Володимира Гройсмана (ситуація була подібною і раніше, але зі звільненням Яценюка Порошенко ще більше посилив свій вплив). Незважаючи на те, що за Конституцією у нас парламентсько-президентська республіка, Верховна Рада не відіграє ключової ролі в ухваленні рішень (це тема окремої розмови). Таким суб’єктом по факту є Адміністрація Президента. А якщо бути точнішим, то Петро Порошенко зі своїм оточенням в союзі із «групою Яценюка» продовжує керувати країною.

«Як сприймає суспільство діяльність Порошенка за ці три роки? — ставить питання Ірина Бекешкіна. — Ми нещодавно проводили опитування за 10-бальною шкалою. Так ось, виконання своїх обіцянок Президентом українці оцінюють на трійку. А точніше 3,6. Щоправда, минулого року було 3,2. Можливо, 0,4 за цей рік додалося за рахунок безвізу. Люди, безумовно, очікують результатів боротьби з корупцією. Але якщо раніше українці ставились до цього з ентузіазмом і вимагали арештів, то зараз відчувається суттєве розчарування».

«НАЙБІЛЬШЕ ЛЮДИ ВТОМЛЮЮТЬСЯ ВІД БРЕХНІ ТА ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ»

Борис АЗАРОВ, колишній боєць 72-ї ОМБр, учасник боїв за Донецький аеропорт травня-серпня 2014 року:

— Дуже добре пам’ятаю дні виборів три роки тому. Тоді на схід літаками доставляли не тільки техніку, а й бюлетені. На той момент очікування від виборів було одне — надія. Українці обирали не просто чергового президента, а людину, яка буде здатна переступити через порочні правила, що укорінилися до того, і дасть поштовх країні до розвитку. Після Майдану цього очікували всі, адже занадто велику ціну було за це заплачено. Звичайно, люди також очікували скорішого завершення бойових дій. Порошенку повірили, коли він пообіцяв за два тижні завершити війну. Він виглядав впевнено, і умови для цього дійсно були. Потім ми всі побачили, що замість рішучих дій, чітких наказів, запровадження воєнного стану почалося гаяння часу. А тоді час працював не на нас. Було відчуття відсутності вибору. Військові вимагали, щоб їм забезпечили можливість проголосувати. Тоді ми стояли в Ялті під Маріуполем, і були великі перешкоди для того, щоб військові могли віддати свої голоси за майбутнього президента. Зрештою, ми свого домоглися.

Але що маємо тепер? Тепер ми бачимо, що нас втягнули в позиційну війну, коли сторони конфлікту пристрілялись один до одного, а ситуація не змінюється. При цьому щодня продовжують гинути хлопці. Порошенко, який обіцяв завершити війну за два тижні, не лише не дотримав свого слова, а й надалі поводить себе по-старому — часто ми чуємо одне, а насправді відбувається інше. Його інформаційна політика побудована навколо власних інтересів як політика, а не навколо інтересів України як держави. Як наслідок підвищується рівень розчарування, недовіри до влади. Цим користується ворог. Я зараз не повертаюсь на фронт, хоч був одним із перших добровольців 2014 року і брав участь у перших тривалих боях за ДАП. Мені треба годувати сім’ю, і я більшість часу проводжу за кордоном. Таких, як я, дуже багато — колишніх бійців, які вимушені адаптуватися до життя, адже для них ніхто не створив відповідних умов.

Люди втомлюються, але найбільше вони втомлюються від брехні та подвійних стандартів. Наприклад, лише газета «День» і потім ще кілька ЗМІ згадали про бої нашої 72-ї бригади в ДАПі влітку 2014 року. Принаймні, подібних матеріалів я більше ніде не бачив. Натомість у ЗМІ є розкручені теми, люди — і, навпаки, забуті, нетопові, поза форматом. Цілі прошарки опинилися «поза форматом» суспільного інтересу та уваги влади. Так і з іншими аспектами нашого життя — щось замовчується, а щось, навпаки, подається як успіх. Люди все це дуже болісно сприймають.

«НЕ МОЖНА НЕ ВІДЗНАЧИТИ Й ТОГО ФАКТУ, ЩО ХОЧ ЗІ СКРИПОМ, АЛЕ РЕФОРМИ ТРИВАЮТЬ»

Геннадій БОЛДИР, колишній луганчанин, представник Торговельно-промислової палати України та екс-радник у Посольстві України в Республіці Австрія:

— Коли ж вести мову про економічне становище, то у мене і багатьох інших було очікування того, що відповідні реформи в Україні, незважаючи на складну ситуацію з воєнними діями, будуть більш успішними. Вони мали здійснюватись динамічніше, а для цього потрібна була політична воля, системні кроки. Я маю на увазі не модернізацію промисловості, а покращення бізнесового клімату і правової безпеки бізнесу. Безумовно, не можна не відзначити й того факту, що хоч зі скрипом, але реформи тривають.

Коли ж говорити про суспільні процеси, то щодо подій на Донбасі й у Криму важливо говорити про цю проблему в комплексі. Деструктивні процеси там готувались до Порошенка, і для нього вкрай важливо було запустити механізми нейтралізації тієї політики, яка проводилась десятки років проросійськими елементами. Для цього потрібна була ясна позиція з послідовним виконанням своїх обіцянок. Ще з 1990-х років схід і захід України штучно протиставлялися один одному. За цим стояли як вузькопартійні інтереси окремих сил, так і інтереси сусідньої держави. На жаль, досі не було досягнуто консолідації суспільства. Більш того, триває політика, спрямована на сіяння розбрату. Робиться це досить кваліфіковано, грамотно й системно, з використанням ЗМІ, соціальних мереж та інших засобів суспільної комунікації.

Мене непокоїть питання: чи є у Президента плани щодо нейтралізації цього явища? На жаль, сприятливими умовами для впровадження ворогом стратегій розбрату є непослідовність самої української влади. Розфокусування очікувань, фрустрація в суспільстві примушують людей залишатися в закутках своїх переконань, куди їх заганяють професіональні маніпулятори. Україну треба об’єднати, консолідувати. Саме це може не лише дати поштовх до якісних змін, а й для перемоги на фронті.