Примус до... норми

25 червня спливає термін, відведений Міжнародним трибуналом з морського права на виконання тимчасових заходів у справі за позовом України до Росії. Москва мала поінформувати Трибунал про виконання наказу щодо звільнення 24 українських моряків і трьох суден. Нагадаємо, 25 листопада 2018 року біля Керченської протоки в Чорному морі прикордонники та співпрацівники ФСБ Росії вчинили силове захоплення з застосуванням зброї українських військових кораблів та членів їхніх екіпажів.

Водночас суд не задовольнив прохання України зобов’язати Росію припинити кримінальне переслідування військовополонених. Москва, яка звинувачує українських моряків у нібито незаконному перетині кордону Росії, тим часом, уже після рішення Міжнародного трибуналу залишила чинним продовження арешту всім українським морякам до кінця липня. До цього прес-секретар президента Росії Дмітрій Пєсков заявляв, що «має завершитися слідство в зв’язку з порушенням закону про кордон і відбутися суд».

Отже, судячи з усього, РФ не збирається відпускати українських моряків. Якими можуть бути дії України? «У нас є 25 червня. Після цього ми розпочнемо на міжнародних майданчиках нову хвилю тиску. Він буде і короткостроковим, оскільки нам потрібно досягти результату, але буде й середньостроковий тиск, оскільки результатом цього може бути обмеження російської морської активності, військової активності», — заявив днями міністр закордонних справ України Павло Клімкін (5.ua).

Як відомо, рішення трибуналу є лише попереднім, далі будуть слухання по суті, які можуть затягнутися на кілька років. Однак уже сьогодні всім стане зрозуміло, що Росія порушує Конвенцію ООН з морського права. «Порушення конвенції — не проста справа для цивілізованого співтовариства. І це не все одно не лише для західного світу — це не все одно для всіх. Якщо ми почнемо порушувати морську конвенцію, світова торгівля сколапсує. Ми плануємо багато речей...», — додав Клімкін.

Що може змусити Росію звільнити українських моряків? Коментує доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола ГНАТОВСЬКИЙ:

— З моменту, як спливе термін, що був наданий РФ Міжнародним трибуналом з морського права для виконання його рішення та звіту про його виконання, РФ буде такою, що порушила своє міжнародно-правове зобов’язання індивідуального характеру, яке випливає з адресованого безпосередньо цій державі наказу Міжнародного трибуналу з морського права. Себто це вже не питання дискусії, не спірне питання щодо якого можуть існувати різні думки. Тут ситуація однозначна — є конкретно адресований наказ, він не виконаний, тобто є відповідне міжнародне правопорушення.

У зв’язку з цим можливі застосування передбачених і допустимих за міжнародним правом контрзаходів і колективних контрзаходів, тобто санкцій, проти держави, яка не виконує адресоване їй рішення міжнародної судової установи. Відповідно, з дня, коли цей термін спливає, будь-які міжнародні організації, зокрема й ті, що працюють у сфері морського права, держави, насамперед у зв’язку з міжнародним мореплавством, мають можливість запроваджувати такі контрзаходи й санкції. Тобто обмежувати діяльність РФ у цій сфері чи інших сферах відповідно до потреб, які виникатимуть, іншими словами гнучко діяти з єдиною метою — змусити правопорушника, тобто РФ, виконати своє міжнародно-правове зобов’язання.

І я переконаний, що таке виконання не дуже забариться, хоч воно й не буде в визначені трибуналом терміни. Воно настане, тому що кожен день невиконання, коли держава залишається в ситуації правопорушниці, дорого коштує і репутаційно (а репутація це теж важливий актив), і фінансово. До сьогодні всі рішення Міжнародного трибуналу з морського права виконувалися, зокрема Російською Федерацією, і навіть тоді коли вона так само заявляла про невизнання юрисдикції Трибуналу. Думаю, що й це рішення буде виконано. Але, звичайно, вони спробують подати це, так би мовити, під іншим соусом.

Держава-правопорушниця має бути готова до того, що її діяльність на міжнародному рівні, зокрема морська, військова, буде обмежуватися з боку інших держав. Такі обмеження були б протиправними, якби не були санкціями, контрзаходами, тобто способом примусити державу виконувати її зобов’язання. Йдеться про потенційні обмеження свободи навігації, наприклад право мирного проходу, право заходити в певні порти і т. д., важко сказати, що конкретно це буде. Але як сказав міністр закордонних справ, Україна, безумовно, порушуватиме це питання в міжнародних організаціях, і це є абсолютно логічно. Правові підстави для цього є безсумнівними, після 25 червня вони вже не можуть бути предметом для дискусій, вони очевидні.