Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Головне – не влучити в своїх

Про позитивні та негативні моменти в рішенні Гаазького трибуналу щодо готовості розслідувати позов України проти Росії
15 грудня, 19:42

14 грудня Міжнародний кримінальний суд (МКС) в Гаазі оприлюднив звіт про ситуацію в Україні. У ньому зазначається, що канцелярія прокурора МКС проаналізувала усі події, які трапилися в Україні під час Євромайдану (21 листопада 2013 р. — 22 лютого 2014 р.) та російської окупації Криму і частини Донбасу (з 20 лютого 2014 р. до без кінцевого терміну, оскільки агресія Росії проти України триває досі). Відповідні заяви до МКС Україна подала 17 квітня 2014 р. та 8 вересня 2015 р. Справа називається «Ситуація в Україні».

У звіті з приводу першої заяви йдеться про те, що «в контексті демонстрацій мало місце насильство, в результаті чого як протестуючі, так і співробітники сил безпеки отримали травми, а деякі протестуючі загинули; у період з 18 по 20 лютого насильство різко загострилося — десятки людей були вбиті і сотні отримали травми, переважно серед протестуючих». 

З приводу Криму, МКС фіксує, що «починаючи з 26 лютого 2014 року в період, що передував окупації, і (або) в контексті окупації території Криму (Росією. — Ред.) були здійснені такі злочини: умисне вбивство; посягання на людську гідність; незаконне позбавлення волі; примус охоронюваних осіб до служби в збройних силах ворожої держави; умисне позбавлення охоронюваних осіб прав на справедливе і нормальне судочинство; переміщення окремих частин населення окупованої території за межі цієї території...». Також йдеться про «депортацію або насильницьке переміщення населення; ув’язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи; переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спільності з політичних мотивів».

На Донеччині прокуратура МКС дійшла висновку, що «в період з 30 квітня 2014 року і далі в контексті збройного конфлікту на сході України були здійснені, щонайменше, такі військові злочини: умисні нападу на цивільних осіб та цивільні об’єкти; умисне нанесення ударів по охоронюваним будівлям; умисне вбивство або вбивство; тортури і нелюдське або жорстоке поводження; посягання на людську гідність; зґвалтування та інші форми сексуального насильства».

У документі також повідомляється, що РФ відмовилася відповідати на запити суду щодо ситуації на окупованих територіях.

За кілька днів до цього канцелярія прокурора МКС Фату Бенсуди зазначила, що прокурори ухвалили рішення про наявність підстав для початку офіційного розслідування за позовом України щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності на Сході України і в анексованому Криму. «Висновки щодо результатів проведення попереднього розслідування, включають три великі групи віктимізації: (i) злочини, скоєні в контексті військових дій; (ii) злочини, скоєні під час затримань; та (iii) злочини, скоєні в Криму», — заявила прокурор.

В Україні, звичайно ж, одразу почали радіти і писати про те, що це позитивний результат для України. Хоч і проміжний. «Прокурори вивчили документи і оголосили історичне рішення: є всі підстави для початку офіційного розслідування. Міжнародне правосуддя не швидке, але невідворотнє. Настане день, коли російські злочинці обов’язково постануть перед судом», — написав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на своїй сторінці в Twitter..

«Те, що РФ не ратифікувала Римський статут і заявила, що не буде співпрацювати з Судом, розслідування не зупинить, — пише Антон Кориневич, постійний представник президента України в АР Крим, юрист-міжнародник (eurointegration.com.ua). — До того ж практика свідчить: МКС не зважає на офіційний чи політичний статус цих людей, аж до найвищого керівництва держави... Отже, ми будемо чекати на відкриття розслідування у справі «Ситуація в Україні» і будемо сподіватися, що досить скоро воно призведе до видачі ордерів на арешт конкретних індивідів, зокрема громадян РФ, за скоєння воєнних злочинів та/або злочинів проти людяності в Криму та на Донбасі. І сподіваємося побачити ордери на арешт осіб, які вчинили найтяжчі злочини на тимчасово окупованих територіях України».

Проте слід звернути увагу і ту критику і зауваження, які висловили окремі експерти і політики. Насамперед зазначимо, що в згаданій заяві прокурорки МКС Фату Бенсуди також підкреслюється: «Крім того, моя канцелярія дійшла висновку, що ці злочини, вчинені різними сторонами конфлікту, також були достатньо серйозними, як з кількісної, так i з якісної точки зору, щоб вимагати розслідування моєю канцелярією». Звертаємо увагу на слова «різними сторонами конфлікту»... В чому небезпека? 

«Вироки щодо різних гіркіних, російських посадовців та українських колаборантів, які чинили злочини проти людяності чи військові злочини, не матимуть прямих юридичних наслідків для злочинців, — пише у ФБ правник, волонтер Геннадій Друзенко. — РФ не ратифікувала Римський статут і не визнає юрисдикцію МКС (у листопаді 2016 року президент РФ Володимир Путін видав розпорядження про вихід РФ з-під юрисдикції Міжнародного кримінального суду. — Ред.). Ба більше Росія нещодавно відкликала свій підпис під цією міжнародною угодою. А український парламент навпаки визнав ad hoc юрисдикцію «Гаазької Феміди» у подіях, пов’язаних з російською агресією та анексією Криму (Україна досі не ратифікувала Римський статут МКС, але двічі скористалася механізмом визнання його юрисдикції — тобто юридично дала Гаазькому трибуналу право розслідувати злочини проти людяності та воєнні злочини, вчинені на території нашої держави протягом двох зазначених вище часових періодів. — Ред.). Це означає, що перша і основна мішень «гаазького правосуддя» — саме українські добровольці, які не мали статусу комбатантів у російсько-українській війні».

У відповідь опоненти, зокрема колишній генпрокурор Юрій Луценко, наводять аргумент, що свого часу Верховна Рада визнала юрисдикцію Гаазького трибуналу лише на окупованих територіях і лише щодо скоєних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР».

На що юрист-міжнародник Олександр Чебаненко відповідає: «Що ж до тези про те, що МКС, у відповідь на заяви України, буде розслідувати виключно злочини «з того боку». Непрямо це заборонено в ряді статей Римського статуту. А от пряма заборона — в статті 44 Процесуальних Правил Суду: «якщо держава повідомляє Секретарю (Registrar) Суду про свій намір представити заяву про прийняття юрисдикції, Секретар інформує відповідну державу, що подача такої заяви має наслідком визнання юрисдикції щодо злочинів, що мають відношення до відповідної ситуації»». Тобто йдеться про усі злочини.

Таким чином, маємо досить складну ситуацію, коли намагаючись притягнути до відповідальності Кремль за скоєні злочини, що абсолютно справедливо, Україна може самі собі вистрелити в ногу. Як бачимо, навіть така очевидна трагедія — як агресія Росії проти України та окупація частини її території, потребує грамотного підходу, зокрема в юридичній площині. Перш за все для того, щоб бути підготовленими, переконливими і не вийти на самих себе, бо така небезпека, як бачимо, існує. До речі, ані США, ані Ізраїль, ані Азербайджан, ані Туреччина не визнають юрисдикцію МКС. Сама ж Росія, окрім того, що не ратифікувала Римський статут і не визнає юрисдикцію МКС, в останні роки робить все, аби вивести себе з міжнародного правового поля, про що, головним чином, свідчать зміни до Конституції РФ. Юридичний фронт проти Кремля — один з основних для нас, враховуючи, що у воєнному плані противник сильніший за нас. Тому кожен наш крок має бути опрацьований і прорахований найкращими спеціалістами, адже скальпелем можна врятувати, а можна і вбити.


ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати