Іранський протест, російська опозиція і Аркадій Бабченко

Поки Росія давилася олів'є упереміш із Кіркоровим і Басковим, в Ірані відбулися якісь події, для яких у Росії поки не придумали назви. В офіційних ЗМІ події, які почалися в Ірані 28.12.2017, іменуються в діапазоні від «смути» і «заворушень» до «протестів». Зрозуміти, що відбувається зараз у цій країні, дивлячись у російський телевізор, абсолютно неможливо. Правда, Іран тут не виняток, оскільки з російського телевізора неможливо чітко побачити будь-що, що відбувається в будь-якій точці планети, і перш за все в Росії.

У головному державному російському інформагентстві РІА Новини є 57 сюжетів з позначкою «протести в Ірані». З них у жодному не говориться, що ж там відбувається. Ось кілька типових назв: «У Тегерані оголошено про провал «смути 2017», «Заворушення в Ірані організовані з-за кордону, вважає вірменський архієпископ», «Постпред Ірану при ООН звинуватив США у втручанні в справи країни», «В Ірані під час акцій протесту затримали громадянина європейської країни», «На заході Ірану відбувається демонстрація на підтримку уряду».

Отже, росіянам пояснили, що смуту в Ірані замутили американці, про що он навіть вірменський архієпископ повідомив, так що тут жодних сумнівів бути не може. Іранські трудящі з місцевого «Уралвагонзаводу» вже підтримали владу, так що бунтівники не пройдуть. І взагалі, іранська смута провалилася, так що можна спокійно доїдати олів'є.

Дещо інша реакція на події в Ірані спостерігалася в опозиційній частині Рунета. Тут також трохи аналізу матчастини, але багато оптимізму і деякої заздрості, мовляв, іранці змогли, а ми...

Найяскравіше ці настрої висловив журналіст Аркадій Бабченко, який написав 2.01.2018 у своєму блозі у фейсбуці текст, що кінчається так: «Блін, російська опозиція зараз ось повинна просто застрелитися від сорому. Іран. Іран, Карл». Вище Бабченко ще раз використовує цей мем, пише: «В Ірані. В Ірані, блін!». Мається на увазі, що вже якщо в Ірані люди на щось зважуються, то ми тут у Росії повинні згоріти від сорому. Не цілком розумію причини, з яких добре освічений журналіст Бабченко, мабуть, поділяє думку мракобісів з федеральних каналів про перевагу росіян над іншими народами, в тому числі і над іранцями. У нас у Росії є багато чого соромитися, але протест в Ірані до цього списку очевидно не входить. Просто тому, що росіяни не кращі, ніж іранці, а значить те, що іранці щось змогли, а ми - ні, не є приводом для сорому.

Тепер про вимогу Аркадія Бабченка, щоб російська опозиція застрелилася. Вважаю цю вимогу, по-перше, нездійсненною, а по-друге, помилковою. За всієї поваги, яку російська опозиція відчуває до Аркадія Бабченка, вона не зможе піти йому назустріч з ряду причин. Перша. У російської опозиції немає з чого стріляти, оскільки вона миролюбна і не навчена. Друга. Навіть якщо Бабченко дасть російській опозиції парабелум і вмовить вистрілити собі в голову, вона все одно промахнеться, оскільки промахується завжди. Нарешті, третя. Вже серйозно. Російській опозиції - ще б точніше визначити, хто це? - не треба стрілятися самій, оскільки кращих її представників цілком професійно відстрілюють спеціально навчені люди.

Тепер зовсім серйозно про те, чому немає сенсу наводити росіянам у приклад протест в Ірані, в якому, до речі, цей протест виник, судячи з усього, цілком стихійно і ніяка місцева опозиція в керівництві цим протестом ніким помічена не була. Оскільки вся опозиція була зачищена місцевими спецслужбами на 100%.

Іран - країна молодіжна, середній вік - 28 років. У Росії середній вік 39 років. Роль молоді в протесті очевидна. Протест - це ризик. Люди немолоді, сімейні до нього схильні меншою мірою. Молодь в Ірані відчуває себе більшістю нації, більше 61% населення - молодші 30 років. Звідси накопичується протест проти влади клерикальних старців і їх релігійного способу життя. У Росії молодь розуміє, що вона в меншості. Для цього розуміння не треба вивчати дані Росстату, цілком достатньо вийти на вулицю, зайти в магазин і проїхати в метро.

Ще більш важливим є те, що є причиною протесту. Не приводом, а саме причиною. Бабченко пише: «Іран вибухнув після дворазового підвищення цін на хліб». Насправді влада Ірану стрибкоподібно підняла ціни на більшість споживчих товарів і послуг. Але не це головне. Щоб у країні стався соціальний вибух, потрібен не тільки запал, але і концентрація горючої речовини. В Ірані такою горючою речовиною було безробіття, яке в цій країні склало 15,5%. У Росії рівень безробіття майже втричі нижчий - 5,4%. Іран - освічена, міська країна, рівень урбанізації становить 71%, рівень грамотності - 84%. Головний горючий матеріал іранського протесту - безробітна грамотна міська молодь. Їм за великим рахунком нічого втрачати. У Росії ті молоді люди, які виходять на вулицю, мають до влади претензії морального плану (багато краде) і «стилістичного» (дурна, смішна). Це не привід підставляти голови під кийки ОМОНу і йти врукопашну зі спецназом. Тому, коли спецназ «гвинтить» когось із російських протестувальників, всі інші дружно дістають гаджети і починають фотографувати, але нікому не спадає на думку відбити товариша.

Можна, звичайно, вимагати від російської опозиції, щоб вона припинила займатися всякими дурницями і обговорювала склад коктейлю Молотова, як цього постійно вимагає журналіст Бабченко. Не впевнений, що комусь у світі полегшає, якщо ще кілька російських опозиціонерів підуть до тюрми або будуть убиті як екстремісти, оскільки Путін прямо зажадав нікого в полон не брати.

Професія політика дещо відрізняється від професії журналіста. Прикладів успішного поєднання цих двох професій я не знаю, принаймні, в Росії. Бабченко - хороший журналіст. Але він повністю позбавлений такої найважливішої для політика якості, як політична інтуїція, уміння чути внутрішню розмову народу з самим собою, відчувати його настрої без усіляких ВЦВСД  і Левада-центрів. Час вивчати склад коктейлю Молотова для російської опозиції сьогодні точно не наразі, і є надія, що цей «напій» взагалі може не знадобитися.

Протестний вибух в Ірані цілком очевидно, хоч і опосередковано, пов'язаний з санкціями, які проти цієї країни носять набагато більш жорсткий і тривалий характер, ніж щодо Росії. Нагадаю, що після Ісламської революції 1979 року США заморозили всі іранські авуари і грошові вклади в своїх банках, повністю заборонили громадянам і компаніям США вести бізнес в Ірані і будь-які комерційні угоди з цією державою. Нічого схожого у відношенні до Росії поки що не видно. Це, до речі, до питання про тих ідіотів у російському телевізорі, які продовжують сміятися над санкціями і наводять як приклад Іран, якому нібито вони ні до чого. Як з'ясувалося, дуже навіть до чого.

США і ЄС поки що не починали серйозні санкції проти Росії, а вона вже з'їла свій Резервний фонд. Путін неминуче буде продовжувати хуліганити в світі, інакше який же він буде лідер великої Росії. А значить, будуть нові санкції. Якщо вони будуть хоча б наполовину такі жорсткі, як проти Ірану, ніякого коктейлю Молотова не знадобиться. І ніякої опозиції. Ту ж хвалену путінську більшість роздавить режим у разі підвищення цін не те що вдвічі, а навіть на третину. А опозиція потрібна не для того, щоб бомби кидати, а для розмови про альтернативне майбутнє країни. Оскільки яке майбутнє можуть запропонувати бомбісти, ми вже знаємо.