Корона «Дня» — Андрію Содоморі

«Ми щасливі, що живемо в час Андрія Содомори», — сказав свого часу поет і дисидент Ігор Калинець. «Содомора — загальнонародний скарб!.. Як би було добре, аби народ про це дізнався», — влучно зауважила головний редактор газети «День» Лариса Івшина.

Андрій Содомора — перекладач, письменник, учений, професор кафедри класичної філології Львівського Франкового університету. Саме його голосом зі сторінок перекладів із мов давньогрецької та латини до нас промовляють античні філософи та поети. А ми намагаємося сприяти тому, щоб зі сторінок газети «День» якомога частіше також лунав голос Андрія Содомори до наших читачів. 2017 року під час кількох інтерв’ю «День» розмовляв з ним про минуле та сучасне, а загалом про вічне: мудрість попередників, уроки античності, історію, освітній процес і діалог через віки.

Отож, Корона «Дня» — людині, яка є носієм гуманітарного знання в найширшому сенсі слова. Це відзнака за мудрість і свідомість, геніальність та простоту. Кропітка й системна праця Андрія Содомори збагачує українську культуру та духовність настільки, що це навіть важко зараз оцінити словами повною мірою.

Про масштаб особистості Андрія Содомори, який 2017-го, до речі, відзначив 80-річчя, «День» також поспілкувався з двома іншими львівськими інтелектуалами.

«ЙОМУ ДОВОЛІ САМОТНЬО В ТОМУ СЕНСІ, ЩО НЕБАГАТО ХТО РОЗУМІЄ ЙОГО ГЕРОЇЧНІ ЗУСИЛЛЯ»

— Ми останнім часом досить часто зустрічаємося з Андрієм Содоморою. У нього самого буває така спонука поговорити про мистецтво і перевірити своє розуміння сучасності крізь призму класики. А для мене це неймовірно велика честь і можливість звірити свої позиції з вічними сталими категоріями — особливо етичними, а також естетичними й мистецькими, якими він, зокрема, займається, — говорить професор, історик мистецтва, проректор Львівської національної академії мистецтв Роман ЯЦІВ. — Відверто кажучи, лише нещодавно я зумів глибше увійти в систему мислення Андрія Содомори, адже раніше не часто працював із класичними текстами. Отож, відкриваю наново для себе його індивідуальність. Сам формат роботи Андрія Содомори вражає. Зверніть увагу на динаміку його зацікавлення певними іменами минулого — наскільки він своєчасно звертався до тих чи інших книг стародавніх авторів, щоб інтерполювати їх до проблем духовності на конкретних етапах української історії. За тоталітарних часів він адресував до людей одні праці. До класичних текстів він також наполегливо апелює зараз, коли міра речей у багатьох площинах знівельована, а люди та цілі суспільства стали більш прагматичними і мотивованими далеко не елітарними культурними стратегіями, якими живе Андрій Содомора.

На моє відчуття, йому доволі самотньо в тому сенсі, що небагато хто розуміє його героїчні зусилля. Вони спрямовані на те, щоб підсилити наше українське суспільство, яке зробило рішучий крок не тільки в бік демократії, а й у бік класичних еліт через позиції гідності та потреби розкривати свою культурну ідентичність. У цих суспільних порухах дуже часто бракує провідництва, яке могло б систематизувати сучасні політичні та культурі ідеї, аби їх зміряти з тими вічними категоріями добра та краси і подати в більш конструктивне річище. Щоби не було хаосу і сваволі, яка зазвичай є шкідливою. Його позиція як громадянина та інтелектуала дуже виразна, і вона стає дедалі витонченішою. У цій витонченості присутні його великий життєвий досвід і незмірне бажання актуалізувати ті постулати, які вже давно виводили з кризових ситуацій інші суспільства в різні історичні епохи.

Ми маємо неабияку честь мати в Україні таку творча величину, яка з натхненням і непереборністю є воїном на цій непростій ниві. Андрій Содомора знає, що сказати суспільності. Він може навести цікаві та корисні паралелі між минулим і майбутнім. Це людина, яка дуже глибоко закорінена в ті смисли, які мають категорію фундаментальних і неминущих. Його присутність у середовищі Львова дуже відчутна й потрібна. Під час спілкування з ним розумієш, що він апелює до мистецьких моментів, які є альтернативою до сучасного контексту, де так багато банальності. Кожне його слово духовно підносить.

Газета «День» абсолютно слушно зауважила цю творчу величину в сенсі, що потрібно його показати суспільству. Його приклад саме зараз може працювати для того, щоб Україна була успішною і щоб добрі пориви сучасної молоді знайшли морально-етичне підґрунтя, яке закладене в тих великих книгах, до прочитання яких закликає Андрій Содомора, вводячи їх у контекст українського мислення.

«ДЛЯ НАШОГО ПОКОЛІННЯ АНДРІЙ СОДОМОРА Є СИМВОЛОМ ЛЮДИНИ-ЕНЦИКЛОПЕДІЇ»

Михайло КОМАРНИЦЬКИЙ, засновник і директор видавництва «Літопис»:

— Як видавець 11 книжок Андрія Содомори, я хочу сказати, що сьогодні він постає перед нами в кількох іпостасях.

 Андрій Содомора — перекладач. Саме простота і чистота є характерною рисою найвидатніших українських перекладачів, залюблених в античність: Миколи Зерова, Григорія Кочура, Йосипа Кобіва, Бориса Тена, Андрія Содомори. Для нашого покоління Андрій Содомора є символом людини-енциклопедії, завзятого бібліофіла, який здатен через Слово відчути дух античного світу і який завдяки книжці вибудовує словесне мереживо єдності нашої культури з основами європейської цивілізації. Сьогодні завдяки Андрієві Содоморі український читач веде діалог через віки рідною мовою з Есхілом і Софоклом, Евріпідом і Менандром, Аристофаном і Лукрецієм, Горацієм та Овідієм, Тібуллом і Сенекою. Тільки людина, котра пірнула у глибини часу, щоб торкнутися краси та естетики античного Слова, могла меланхолійно зауважити: «Джерелом найвищої насолоди для античної людини було поетичне слово. Горацій, опинившись серед нас, знову ж таки, подивувався б, як часто віддаємо перевагу окові над звуком: не так словам, як видовищам плещемо в долоні».

 Андрій Содомора — письменник, автор оригінальних творів: «Жива античність», «Наодинці зі словом», «Під чужою тінню», «Сивий вітер», «Лініями долі», «Студії одного вірша», «Наодинці зі Львовом», «Пригорща хвилин», які поповнили золоту скарбницю українського красного письменства.

 Андрій Содомора — свідомий Громадянин свого міста. Львів без Содомори, з мого погляду, не був би в символічному значенні повновартісним європейським містом, бо дух античного світу, що його письменник актуалізує своїми чудовими перекладами та есеями в сучасній українській культурі, є органічною складовою європейської ментальності. У чудовій збірці есеїв «Під чужою тінню» Андрій Содомора описує це магічне входження в інші мови та культури як «плетиво стежок — до інших людей, до себе самого, де вже не тільки час, а й простір не мають ваги, а «чуже» і «своє» так між собою переплелись, що стежка до себе стає, врешті, стежкою до інших людей. «Чужа» тінь стає затінком рідної оселі, вселюдського дерева».

Його цікавить місто передусім як середовище, де людина живе, зростає і формується. Як ніхто інший він уміє зачитуватися Львовом, немов найцікавішою книжкою. Тому Горацій, співець золотої середини з нами, на площі Ринок, де є кам’яниці, побудовані за принципом золотого перетину, а Сенека, в латинських висловах, — на тих же кам’яницях.

 Андрій Содомора — лицар духу. Наш час — це час кризи моральних авторитетів, відсутності широкоформатних проектів, які мають духовну цінність і суспільну значущість. Послідовна громадянська позиція Содомори та його подиву гідні морально-етичні чесноти, які полягають у щоденній кропіткій праці над розбудовою храму українського слова і культури, зміцнюють основи наших духовних цінностей. Син священика з Вирова, продовжив батьківську місію служіння своєму народові. 50 років невтомного подвижництва на педагогічній ниві, на ниві перекладацькій та письменницькій увінчалися колоссям мудрого слова, морального прикладу, етичного чину лицаря духу. Він з притаманним йому аристократизмом показує, як маліє сучасна людина, що стала заручником речей, грошей, марнославства: «Античну людину, приміром Діогена, сучасна людина найбільше подивувала б своєю залежністю від безлічі речей. «Роблю все для того, аби речі служили мені, а не я — речам», — колись сказав Горацій».

У наш час по-своєму розуміють слово «багатство». Україна зі своїми мільярдерами є лідером серед країн Центрально-Східної Європи у списку найбагатших людей за версією журналу «Форбс». Шкода, що немає списку найбагатших духовно наших сучасників.

На львівській кам’яниці (площа Ринок, 28) є латинський афоризм: «Хто такий багач? Хто не має жадань. А хто вбогий? Захланний». З погляду вічності — щасливими є такі, як Андрій Содомора.