«Виразне явище української культури»

Урочисте представлення новинок газети «День» у вівторок відбулося у вишуканій обстановці Художнього музею, в історичній атмосфері колишнього Шляхетного будиночка на території середньовічного Луцького замку. Відбулося за участю головного редактора газети «День» Лариси ІВШИНОЇ, читачів, авторів видання. Луцьк — це, образно кажучи, місто «Дня»: у ньому традиційно відбуваються представлення всіх новинок газети, місцеві бібліотеки отримують всі книжкові новинки «Дня», які їм купують меценати, а також міська влада. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, в якому Лариса Івшина є багаторічним членом Наглядової ради і почесним професором, щороку гостинно приймає кращі роботи Міжнародної фотовиставки «Дня».

Перед зустріччю-презентацією головний редактор «Дня» Лариса Івшина побувала в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, відзначивши , що родина його фундаторів – Корсаків – зробила важливу інвестицію в культурне життя не лише Луцька, Волині, а й України. Музей вже став без перебільшення одним із культурних центрів Луцька, тут проводили Віденський бал, показ мод, театральні вистави, презентації книг, концерти, відбуваються численні виставки, а разом з Художнім музеєм та Музеєм волинської ікони музей Корсаків утворив спільний туристичний маршрут.

У Художньому музеї його завідувачка Зоя Навроцька провела для Лариси Івшиної екскурсію. Окрім інших шедеврів, тут представлена князівська колекція магнатів Радзивіл. Також зараз експонується виставка графіки Олександра Дишка до 590-річчя з’їзду монархів «Остання столиця» (між іншим, роботами Дишка ілюстровано «Маршрут № 1. Луцьк»).

І вже під час презентації новинок «Дня», прекрасним подарунком для Лариси Івшиної, як вона відзначила, став фотоальбом робіт Олександра Дишка, який їй вручила заступник луцького міського голови Ірина Чебелюк.

На тлі картин, яким по 100, 200, 300 і 400 років, у переповненій залі Художнього музею відбулася зацікавлена розмова з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною, яку модерувала проректор СНУ ім. Лесі Українки, авторка «Дня» Анна Данильчук. Як відзначила завідувачка Художнього музею Зоя НАВРОЦЬКА, саме в музеях і варто збиратися на такі розмови людям, які небайдужі, які переживають спільні реакції, які знають історію, культуру, і розуміють, що означає для суспільства – мати національну еліту, на чому наполегливо наголошує Лариса Івшина. Лариса Івшина відзначила, що Луцьк стрімко розвивається, наближаючись до того образу, який вона має у своєму серці. Втілюються нові культурні проєкти, щойно виданий випуск Маршруту №1, присвячений Луцьку, і один з попередніх, «Волинь - спокійна сила», вже створюють зовсім інший образ нашого краю, позбавляючи його рис провінційності.

Вона відзначила, що Бібліотека газети «День» нараховує уже три десятки позицій різної концептуальності, серед знакових назвала книгу «Сила м’якого знака» і пригадала, як ще на початку 90-х років пропонувала дати нашій державі назву Україна-Русь, що зняло б багато питань. Говорила про те, що в нас, українців, є багато комплексів щодо себе, що ми маємо неодмінно бути толерантними, але інколи через цю толерантність втрачаємо те, що дозволяло б нам зайняти своє гідне місце в історії. Було багато питань: про невіддячених людей, які творили українську історію, про потребу книги, яка б розповіла, а за що світ має дякувати Україні і Україна світові, про ті величезні зусилля, які докладала і докладає Лариса Івшина та колектив «Дня», аби творити таку бібліотеку, яку вже маємо. Народний депутат Ірина КОНСТАНКЕВИЧ дякувала Ларисі Івшиній за те, що свого часу завдяки їй почало формуватися нове мисляче середовище у Східноєвропейському національному університеті Лесі Українки (де Ірина Мирославівна працювала проректором), до якого і звернені книги «Дня» та саме видання. «Починалося це з ваших, Ларисо Олексіївно, приїздів, відкритих лекцій, майстер-класів, презентацій книжкових новинок і робіт фотовиставки, – говорила Ірина Констанкевич. – Маємо відзначити те, що і газета, і бібліотека «Дня» мають у собі приховані, я б сказала, смисли. Оскільки ви є головним редактором, автором всіх ідей, які втілює «День», то хочу подякувати вам за дві речі. Перша – це ваше прогностичне мислення. Ви порушуєте ті питання, пишете про те, формуєте те, до чого ми маємо іти і приходимо у майбутньому. Друге – завдяки вам ми починаємо розуміти, хто є еліта і навіщо вона нам».

ВРАЖЕННЯ

«НАМ ПРОПОНУЄТЬСЯ ЩЕ РАЗ ВІДКРИТИ СЕБЕ»

Григорій ПУСТОВІТ, виконувач обов’язків міського голови, секретар Луцької міської ради:

– У чому привабливість газети «День»? Я, коли її вперше взяв до рук, то не міг начитатися. Подібне відчуття довелось пережити у вже далекі часи, коли приїжджав ще з того Ленінграду додому в Україну, то не міг напитися води, така вона була смачнюча. Так і газета «День»: нею неможливо було начитатися, така вона була вишукана мовою та інтелектуально насичена. З часом вона з насолоди перетворилася на щоденну потребу. Один раз прочитавши її від першого рядка і до останнього, ти вже був приречений на любов до газети із, здавалося б, буденною назвою «День».

 Книги від газети – це був крок колективу авторів газети назустріч до свого читача, це була пожива для гурмана. І книга «День вдячності» стала закономірним продовженням Бібліотеки газети «День». Кожна стаття є можливістю подивитися на себе через призму світової історії, подивитися як очима великих Українців, так і очима великих іноземців, які бачили в нашому народі набагато більше, ніж навіть ми могли припустити. Нам пропонується ще раз відкрити себе, пізнати себе, зрозуміти себе і свій внутрішній потяг до волі, до свободи, до соборності. І зробити це з вдячністю до всіх героїв цієї книги, до всіх авторів, які обдарували нас такою можливістю, і до всіх причетних до випуску цієї книги. Вдячний!

«МЕНЕ, ЯК МУЗЕЙНИКА, ДУЖЕ ПРИЄМНО ВРАЗИВ «МАРШРУТ №1»

Валентина МАШЛАЙ, завідувачка відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею:

– Сьогодні є надзвичайно велика кількість джерел, з яких ми вчимо нашу історію. Хтось надає перевагу інтернету, хтось друкованим виданням. Мене, як музейника, дуже приємно вразив журнал «Маршрут №1» від «Дня». Надзвичайно вдало підібрані статті на різні теми, ілюстрації, фото, гарне оформлення. Можна підгледіти багато цікавих ідей для екскурсій та виставок. Взагалі, приємно почитати таке видання і при цьому дізнатися багато цікавого.

Прогортавши свіжий журнал «Маршрут №1», ти ніби заглянув у шпаринку мурів замку Любарта і на деякий час потрапив у славне минуле Волині. Вуличками старого Лучеська шляхетно крокує історія, вона в усьому: в гербах, хоругвах, ликах святих, поглядах знаті на картинах. На мить здається, що ти потрапив на з’їзд європейських монархів, підслухав плітки про кохання Вітовта Великого та інших знатних лучан.

А потім ти раптово відчуваєш себе туристом, що вперше приїхав до Луцька, і в перервах між галасливими фестивалями шукаєш затишну кав’ярню.

І якщо хтось іще не бував у Луцьку, то, прочитавши цей журнал, точно для своєї подорожі маршрутом №1 обере подорож до нашого міста. Адже тут атмосферно, шляхетно, історично, музично, поетично, смачно. Словом, ЛУЦЬКО!

«ДЕНЬ» ЯК МІРНИЙ КУХЛИК ВИТОНЧЕНОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОСТІ»

Ольга ОЛЬХОВА, доцентка кафедри кіно- і телемистецтва Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, членкиня НСПУ:

– «День» як явище – і газета, і редакційні, зокрема і книжкові проєкти, і тематичні заходи, – давно і впевнено став виразним самостійним явищем української культури та просвітництва. Це не просто вдалі комерційні проєкти або ж розкручені перфоманси, –«День» як мірний кухлик витонченої інтелектуальності, де за кожним текстом стоїть вдумлива відповідальна історія. «Маршрут №1» – є цілком логічним продовженням цієї філософії газети – через зосереджене фокусування та уважність до деталей – являти аудиторії повноцінну рафіновану історію, не повчати, проте без замовчування, всебічно, та без маніпуляції, мовою фактів, проте без нехтування поетичною емоцією. Бути ж частиною цієї історії – долученою авторкою, запрошеною додому гостею – почесно й гордо. Дякую, «День».

«ЗУСТРІЧНА ХВИЛЯ РОЗУМІННЯ ВЖЕ ДАВНО ПІШЛА»

Відбулася презентація новинок «Дня» і у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. Вітаючи Ларису Івшину в конференц-залі бібліотеки, ректор вишу, професор Ігор КОЦАН відзначив, що співпраця між університетом та газетою «День» — дуже давня і є, на його думку, прекрасним прикладом того, як саме і має співпрацювати медіаресурс з вищим навчальним закладом. «У Лариси Івшиної дуже багато ідей, планів, проєктів, — говорив він, — і ми цінуємо те, що чимало з них вона після реалізації представляє саме в нашому університеті. Перша презентація книги «День вдячності», після львівського форуму — знову у нас, так само в Луцьку після Києва представляють і кращі світлини з міжнародної фотовиставки «Дня». Це ті речі, які також формують наш культурний простір. Наші студенти, викладачі знайомі з багатьма книгами «Дня», нас не треба переконувати, що їх треба читати, вивчати, аби знати перспективи, те, куди рухається наша держава і  куди вона може рухатися. Щиро дякуємо Ларисі Івшиній та її колективу за те, що ви робите для України і задля України».

Лариса Івшина пригадала перші презентації книг «Дня» в Луцьку, тоді ще у Волинському державному університеті, згодом — у Східноєвропейському національному. Пригадала той дух ввічливості, інтересу, але інколи ще не завжди сприйняття смислів, з яким вона приїжджала у Луцьк, які були закладені у працях «Дня». «Я розуміла, що має минути час, чимало часу, аби ми мислили на одній хвилі, аби був зворотний зв’язок, — каже Лариса Івшина. — Незручно було відчувати себе у стані монологу, але тепер можу відзначити, що зустрічна хвиля розуміння вже давно пішла, тому маємо знати, що коло однодумців ширшатиме, але мусимо мати терпіння». Вона добрим словом згадала світлої пам’яті Анатолія Свідзинського, Володимира Панченка, які стали авторами «Дня», були для неї зразком людей високої культури. Пригадала, що Володимир Панченко і спонукав колись її почати видавати книги «Дня», його співпраця з газетою тривала 17 років. «Цей марафонський «забіг» — приклад того, що просвітництво за рік не звершується, це конкретна копітка праця», — відзначила Лариса Івшина.

Більше про розмову в університеті — у завтрашньому номері газети «День».