Про платформу для діалогу та «чорноморську ідентичність»

22 травня в Стамбулі відбувся саміт Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Особливість цього саміту полягала в тому, що він є ювілейним, оскільки цій організації виповнилось 25 років. Окрім того, наприкінці червня Україна переймає головування в ОЧЕС.

Напередодні саміту «День» звернувся до посла Туреччини в Україні Йонета Джана ТЕЗЕЛЯ з проханням розповісти про очікування Анкари від цього ювілейного саміту, а також яким бачать у Туреччині можливий внесок у діяльність ОЧЕС України, яка перебирає головування в другому півріччі.

«ОЧЕС БУЛА КОРИСНОЮ ПЛАТФОРМОЮ»

— Для того щоб відповісти на це питання, мені треба розповісти про Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). За її створенням 1992 року стояла певна філософія: після завершення холодної війни країни не могли розуміти, що відбувалося, що поставала система нового світового порядку. Тож наша ідея полягала в тому, щоб зібрати разом країни Чорноморського регіону та мати всеохоплюючі механізми співробітництва, особливо ті, котрі стосуються економічних відносин і проектів. Адже ми були та залишаємося реалістичними щодо того, що в цій сфері існує досить багато проблем. Не можна вирішити їх усі. Адже й після заснування ОЧЕС конфлікти тривають. ОЧЕС — не подібна на Раду Безпеки ООН, тож ми не повинні покладати на неї надто багато сподівань, утім, вона була корисною, життєздатною платформою, особливо для діалогу. І, що особливо важливо, вона дуже всеохоплююча. Чому? Тому що це був особливий вибір Туреччини.

Фактично існують 12 членів ОЧЕС, але прибережних до Чорного моря країн не так багато. Все-таки ми не хотіли змушувати людей думати, що Туреччина засновує щось проти тієї чи іншої країни. Тож ми запросили країни із ширшого Чорноморського регіону. Наприклад, Вірменія навіть не має виходу до Чорного моря, так само, як Греція, Албанія, Молдова... Ми хотіли буди всеохоплюючими. Ідея полягає в тому, щоб співпрацювати, допомагати країнам, отримувати вигоди із цієї взаємодоповнюваності. Зараз, хоч це і було складно, але організація вижила. Вона встояла, незважаючи на політичні розбіжності між країнами. Тому ми й намагаємося тримати ОЧЕС, по можливості, подалі від політичного контексту, щоб політичні дебати та конфлікти не калічили суть механізмів економічної співпраці країн. Тож ми заснували кілька механізмів, які фактично застосовували, наприклад, в період до проведення самітів.

У нас були зустрічі міністрів сільського господарства, економіки, і також ми, звісно, матимемо зустріч міністрів охорони здоров’я. Тож це функціональні галузі, які не виглядають дуже критичними, стратегічними, але вони необхідні. Окрім того, ми маємо 18 різних робочих груп, наприклад, з перевезення, яка також дуже важлива для України та інших країн. Також є кілька важливих установ: банк, Центр досліджень, Парламентська асамблея. Як ви знаєте, секретаріат розміщується в Стамбулі, й упродовж наступних кількох днів він запрацює вже у новому приміщенні.

За результатами саміту, як завжди, буде декларація, й ми сподіваємося, що в ній лідери наголосять на стійкості, сталому зростанні. Це не завжди високі політичні слова, але вони необхідні.

Ми сподіваємося, що ОЧЕС, незважаючи на відмінності, конфлікти (але протиріччя існують по всьому світу), продовжуватиме зустрічатися, пропонувати платформу для тих країн, які хочуть співпрацювати.

Також існує бізнес-форум. Вони вже зустрічалися. Міністр Степан Кубів із України був у Туреччині з цією метою, разом з міністром економіки, віце-прем’єр-міністром та бізнес-організаціями з України. Це складно, але так працює дипломатія: ви маєте механізми, і країни заохочуються, щоб отримати вигоду з цього.

Ми не маємо чарівної палички, панацеї, ліків, щоб вирішити все, але якщо у нас не буде таких платформ для діалогу, то що ж тоді залишається?

— Пане Посол, можете нам розказати про реалізовані та вигідні для регіону проекти.

— У нас була змога заснувати дієздатний, ефективний банк. Він розташований у Греції, з центром у Салоніках. Вони працюють над проектами, намагаються спонсорувати певні проекти, запити, які надходять до них. Вони намагаються працювати з перевезеннями, допомагати бізнесу, ймовірно, малому та середньому. Я вже згадував про існування 18 робочих груп та банку, бізнес-форуму. Все залежить від членів, наскільки сильно вони цього прагнуть. Ми маємо кращий, більший секретаріат у Стамбулі. До слова, попередній секретаріат був розташований у чудовому місці. Це була палацова, історична будівля у Стамбулі, яка подобалася людям. Але там не було вдосталь місця, і, до того ж, ту будівлю мали реставрувати, тож секретаріат переїхав у нову будівлю.

«МИ ВВАЖАЄМО, ЩО У НАС БАГАТА КОЛЕКЦІЯ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ»

— Я читав, що існує поняття «чорноморської ідентичності». Можете пояснити, що це таке?

— По-перше, ми в Туреччині вважаємо, що у нас багата колекція ідентичностей. Ми маємо дещо із Близького Сходу, дещо із Середземномор’я, дещо з Балкан. Через те ми також європейці, ми водночас азійці, але ми чорноморська країна, і при цьому також кавказька країна. Що ж до Чорного моря, то воно пов’язує ці країни. Чорне море, як ви знаєте, було шляхом торгівлі та культурної взаємодії упродовж століть.

Ідея полягає в тому, що коли холодна війна завершилася, країнам потрібно було отримати вигоду від культури примирення, взаємодії. Культура взаємозалежності є необхідною. Коли країни більше торгують одна з одною, разом сідають за стіл переговорів, будують спільні проекти, їхні інтереси наближуються, адже тоді їм доводиться спільно захищати свої інтереси.

Тож ми хотіли, щоб країни навколо Чорного моря зрозуміли, що відкриття своїх ринків, країн до взаємної співпраці, торгівлі — це не те, чого варто боятися. Якраз навпаки: ви збираєтеся разом, відкриваєте свої кордони, і потім бізнес створюватиме спільні компанії, проекти. І відтак постає необхідність захищати те, що становитиме спільний інтерес тих країн, а це зупиняє конфлікти і протистояння. Принаймні, так має бути.

«ОЧЕС НЕ ЗМУШУЄ КРАЇНИ ДІЯТИ РАЗОМ»

— Але ви зазначили, що були певні протиріччя до того, як ОЧЕС була заснована. Як українсько-російська криза впливає на чорноморську співпрацю, реалізацію його потенціалу?

— Звичайно, якщо подивитися на такі країни, як Україна та, особливо, Росія, існують певні точки співпраці. Їхні пріоритети не обмежені лише Чорним морем. Чорне море є лише частиною їхніх стратегічних поглядів.

Тож проблема між Україною та Росією, яка, звичайно, є проблемою для всіх нас через її розгалуженість, вплив на міжнародні зв’язки, міжнародні закони, безпеку, — звичайно, існує не через Чорне море. Чорне море є, навпаки, місцем, каналом. Можливо, вони все ще можуть вести діалог, не обов’язково ведучи жорсткі дебати щодо самої кризи. Адже це не було би чесно: існують також інші механізми, процеси, які цим займаються, наприклад, Мінський процес. Тож ОЧЕС не має втручатися в це. Але існують додаткові канали, де лідери, міністри можуть зібратися, а потім на нижчому рівні компанії та інші інституції можуть побачити результати, переваги від співпраці. Зараз ОЧЕС не змушує країни діяти разом, але вона пропонує їм місце — тож той, хто хоче, приходить і працює.

Особливість ОЧЕС полягає в тому, що рішення ухвалюються консенсусом. Це означає, що всі мають сказати «так» рішенням високого рівня. Але єдиний механізм, де ухвалюються такі рішення на високому рівні, існує на рівні міністрів. В іншому разі, міністри не втручаються в усі ці та інші механізми співпраці, економічну інфраструктуру.

ОЧЕС також використовує деякі зв’язки з ЄС. Вони приїжджають подивитися, чим займається ОЧЕС... тож це, зрештою, регіональна організація.

«ВАЖЛИВО, ЩОБ УКРАЇНА БУЛА СИЛЬНО ПРЕДСТАВЛЕНА В ОЧЕС»

— Якого внеску в роботу ОЧЕС ви очікуєте від українців, особливо зважаючи на те, що вона перебирає головування у другому півріччі?

— Україна перебуває в процесі перебудови, зокрема зв’язків із сусідами та їхніми територіями. Тому я вважаю, що Чорне море є гарною можливістю, якою має скористатися Україна. У вас є банк, бізнес-форум, міністри, які збираються разом і ведуть переговори. Це все має сенс. Думаю, це базується на розумінні того, що українські міністри йдуть на ці зустрічі. Я розумію, що перебуваючи в кризі, були деякі сумніви, але коли ми заснували 1992 року ОЧЕС, була ідея: незважаючи на проблеми, створити канал, де можуть існувати щоденний бізнес, щоби спробувати зробити щось хороше. Ми повинні ще зробити ОЧЕС більш ефективною, дієвою. Через це ми й робимо акцент на реформі. Звичайно, реформа є важливою, але вона вимагає консенсусу. І це правило консенсусу змушує країни думати і досягати спільного висновку. Ми працюємо над цим, і ми передаватимемо головування Україні. Відтак Україна також внесе інтелектуальний і практичний досвід у це.

Але я не можу уявити ОЧЕС без України та її внесків. Україна, незважаючи на всі труднощі, — країна з величезним потенціалом, і, фактично, в цей момент вона реформується, намагається зруйнувати стіни, знайти нові шляхи. Тому я думаю, що ОЧЕС представляє для України чудову можливість.

Продовження теми: «ОЧЕС у глухому куті»