Помилка Березовського

Тільки Березовський поїхав — і почалися трагічні події в Гальському районі — можливо, найсерйозніше зіткнення грузинів та абхазців після захоплення нинішнім абхазьким режимом Сухумі. Чи бажав цього Борис Абрамович? Імовірно, ні. Навпаки, йому кортіло довести, як легко він вирішує проблеми, з якими не могли впоратися політики. Однак виявилося, що там, де справу не вирішити одними домовленостями типу «я — вам, ви — мені», геніальний комбінатор виявляється безпорадним, бо, усвідомлюючи мільйон ходів та варіантів у рамках цієї схеми, він є безсилим за її межами.

І отут народжується величезний парадокс сучасності: виявляється, російські «олігархи» — теж люди. І вони помиляються. І багато чого не розуміють. І це їхнє нерозуміння може виявитися фатальним, коли вони починають розпоряджатися не фінансами, не аукціонами, а конкретними людськими долями. Особливо на чужині. Бо те, що для Березовського було тільки одним із кроків у численних комбінаціях, — що воно для Грузії, для Абхазії, для нових біженців, для нових жертв... Ні, боронь Боже, не звинувачую я виконавчого секретаря СНД у цьому новому вимірі конфлікту, однак: він не довів, що міжнаціональні, міждержавні взаємини — це його сфера.

Після того, як Президент України рекомендував призначити Березовського виконавчим секретарем СНД, він сказав пресі, що не тільки не побоюється російських олігархів, але й з радістю взяв би їх в Україну. Безумовно, вони на себе чекати не примусять. Однак що буде, якщо виявиться, що Борис Абрамович помилився і в своїх українських розрахунках?

Москва