Хто проводить етнічні чистки в Косово?

Як наслідок цього, за даними Агентства ООН у справах біженців, лише протягом суботи та неділі більше 1300 етнічних албанців із цієї провінції покинули свої домівки і перетнули югославсько-албанський кордон. Прем’єр-міністр Албанії Фатос Нано в дуже різкій формі заявив, що «політика Белграда спрямована на те, щоб зірвати переговори, що почалися у Приштині (між югославським урядом та лідером косовських албанців Ібрагімом Руговою — О.П.), і є спробою провести етнічну чистку в Косово». Із албанськими керівниками солідаризувалися американці — високопосадовий працівник Білого дому, який побажав залишитися неназваним, заявив агентству Рейтер, що «дуже вірогідно, що етнічні чистки справді мали місце». За інформацією цього ж агентства, сербська артилерія обстрілювала деякі албанські селища поблизу кордону, і представники югославських силових структур «радили» місцевим албанцям залишити свої домівки.

Абсолютно інше трактування подій дають югославські джерела. За їхніми твердженнями, озброєні сепаратисти із так званої Армії визволення Косово розпочали справжній терор проти місцевих сербів та чорногорців, щоб змусити їх залишити цю провінцію. Сепаратисти тероризують і тих косовських албанців, що лояльно ставляться до Сербії — держави, громадянами якої вони є. Мають місце, наприклад, убивства листонош, які «служать сербам».

Проте, хоч би як там було, над Югославією нависла загроза нових санкцій і навіть силового втручання. Захід у цьому конфлікті однозначно підтримує албанців, звинувачуючи у нагнітанні напруженості виключно сербів. Минулого тижня генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана сказав кореспондентові «Дня», що НАТО прагне мирного розв’язання конфлікту, але його експерти розглядають усі можливі варіанти. Отож, цілком можливо, що операція сербських сил безпеки стане поштовхом для прийняття рішення про відправлення до Албанії та Македонії військових контингентів НАТО.

Між тим ситуація у Косово може стати найнебезпечнішим викликом усій системі європейської безпеки. Переважна більшість місцевих албанців та й їхні лідери прагнуть відокремлення Косово від Югославії. Фактична підтримка Заходом їхньої позиції означала б відмову від принципів непорушності державних кордонів і збереження територіальної цілісності суверенних держав. Це дало б величезні козирі в руки найрізноманітнішим сепаратистам — від басконських і корсиканських до абхазьких та карабахських. Розраховувати ж на добровільну відмову Сербії від Косово не доводиться. Саме в цьому краї формувалася в середні віки сербська народність, а перші албанські колоністи з’явилися тут лише в XVII столітті за сприяння турецьких загарбників. Ще кілька десятиліть тому серби й чорногорці становили більшість населення Косово, нині ж войовничі сепаратисти не бачать для них місця на цій землі. З іншого боку, Белград, мабуть, надає занадто великої значущості суто силовим методам розв’язання проблеми. Адже державна влада будь-якої країни мусить бути цивілізованішою та толерантнішою за озброєних сепаратистів і не сповідувати принципу «око за око». Обидві сторони мусять шукати взаємоприйнятного мирного розв’язання, і завдання світової спільноти полягає в тому, щоб підштовхувати до цього як сербів, так і албанців, а не ставати на бік однієї з конфліктуючих сторін.