«Усі дороги ведуть до Львова»

Нинішня церемонія відкриття BookForum була по-особливому довгоочікуваною і теплою, адже після локдаунів потреба в культурних подіях, які надихають, сповнюють нових ідей і векторів для руху вперед, стає ще більш відчутною. Символічно, що цьогоріч місцем для проведення цієї події було обрано Lem Station. Це давнє трамвайне депо у Львові, яке нещодавно отримало шанс на друге життя. Як розповів генеральний директор проєкту Михайло Лемак, це місце буде перетворене на інноваційний хаб, метою якого є допомога креативним людям втілювати свої ідеї, самореалізовуватися, підтримувати культурні, соціальні та підприємницькі ініціативи жителів міста. Уже за декілька тижнів розпочнеться реконструкція ангарів, яку планують завершити в кінці наступного року. А названо хаб на честь видатного письменника-фантаста Станіслава Лема, чий сторічний ювілей від дня народження ми нещодавно святкували.

«ВІДЧУТТЯ СПІВПРИЧЕТНОСТІ, ЯКЕ МОЖНА ПЕРЕЖИТИ ТІЛЬКИ РАЗ НА РІК»

Офіційна церемонія розпочалася з привітання від Президента України Володимира Зеленського, яке зачитав Максим Козицький, голова Львівської обласної державної адміністрації: «...Об’єднавши низку заходів — книжковий ярмарок, літературний фестиваль, презентації, авторські читання, дискусії... — BookForum за майже тридцятиріччя свого існування став знаковою, загальнокультурною подією нашої країни. Нині це унікальна платформа, яка не лише сприяє розвитку української книговидавничої сфери, а й активно інтегрує її до європейського культурного простору. Щороку розширюючи аудиторію, географічні межі, формати свого існування, Львівський форум гуртує прогресивних людей — усіх небайдужих до розвитку української видавничої індустрії. Вдячний організаторам за активну громадянську позицію, оптимізм, натхнення та формування через книгу позитивного іміджу України у світі. Дякую авторам, ілюстраторам, художникам і видавцям за те, що завдяки вашим спільним зусиллям в Україні зростає кількість книжкових новинок, поповнюються жанрові ніші, а вітчизняні видання здобувають престижні міжнародні премії та перемагають в авторитетних конкурсах...».

До цих слів доєднався і перший заступник міського голови Андрій Москаленко, наголосивши, що головне на BookForum — це люди, які його творять, розвивають, відвідують, формуючи разом «атмосферу, яку книгарня чи онлайн-магазин не можуть повністю передати, бо це відчуття причетності, співтворіння, яке можна пережити насправді тільки раз на рік — під час BookForum». Бо й справді, як слушно зауважив голова Комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської обласної ради Святослав Шеремета, кажуть, що всі дороги ведуть до Рима, «але коли відбувається BookForum, то всі дороги ведуть до Львова».

УВАГА ДО ВІДЛУННЯ

«Гра в дорослішання: як ми зростаємо незалежними» — так звучить фокусна тема 28-го книжкового фестивалю. Її куратором став літературознавець, перекладач та психоаналітик Юрко Прохасько, він і пояснив детальніше вибір саме цієї теми, виголосивши невелику промову «Навіщо всі ці фокуси»: «Ми кажемо: «Ех ви, з вашими фокусами! Чи не можна обійтися без усіх цих фокусів?». Можна, ясна річ, обійтися і без фокусів, але тоді все не буде таке барвисте й не буде таке фокусне. Ми потребуємо фокусу, аби сфокусуватися, окреслити терен, територію, окреслити пляму, хай навіть білу пляму. Можливо, білу передусім. Аби зосередитися, зосереджено спостерігати, слухати, дивитися, читати, вслухатися, вдивлятися, вчитуватися. Аби краще розуміти, про що йдеться мені й про що кому йдеться. А також, на чому ми стоїмо, куди рухаємося і чому можемо або не можемо інакше. Ми потребуємо фокусу для означення й визначення спільного, для спільної мови, для знаходження спільної мови у спільноті, але також для розрізнення, відрізнення, вирізняння і вирізнення. Для того щоб зостановитися, але й для того щоб не зупинятися на досягнутому, осягнутому. Фокус, зрештою, необхідний і для того щоб розфокусуватися, розфіксуватися, зрозуміти й подолати власні фіксації. Фокус потрібен і для фікції, і для нон-фікшну. Фокус потрібен, зрештою, щоб його колись змінити. Обрання фокусу — це наслідок напруженого вчування, пристрасної уваги до пружної і піддатливої, твердої і м’якої, змінної і незмінної дійсності. Увага до відгуку. Що нам відгукується? На що ми відгукуємося? Чим це нам відгукнеться? Чим, на кому і як окошиться? Це увага до відлунь. Які в нас є відлуння?».

Юрко Прохасько нагадав, що цьогоріч ми святкуємо не тільки тридцятиріччя незалежності України, а також маємо 21-й рік ХХІ століття. «Нам видалося, що діалектика дорослішання — це постійні питання до самих себе: «Скільки нам років? Якого ми віку? Чого ми вже досягли? Як ми можемо себе кваліфікувати? Чи того було достатньо чи замало? Чи ми є достатньо добрі чи не достатньо? Що варто було б за цей час встигнути, а чого ми не встигли?», — пояснює Юрко Прохасько. — І вся ця величезна діалектика, зрештою, веде нас неухильно до того, що дорослішання — то не є стан, то є процес з піднесеннями й падіннями, з прогресіями й регресіями, зі злетами й ударами, із зачаруваннями й розчаруваннями. Ось що нам відгукується».

І ця фокусна тема спонукала задуматися не тільки читачів, а й самих організаторів Форуму. «Для нас, команди організаторів, цей рік був дуже турбулентним. Ми мали фактично два місяці, щоб зробити основні приготування. Аби запустити такий величезний проєкт, два місяці — це дуже мало. Ми всі почали думати, що таке дорослішання і чи Форум є дорослим, конкурентним, чи Форум здатний бути першим або одним з перших літературних, культурних заходів країни. Ми самі ставили собі це питання... Ще тиждень тому ми не знали, чи буде жовта зона чи зелена, у яких обмеженнях відбуватиметься фестиваль. Але те, що він триває, те, що ви в нас повірили, і те, що, можливо, ми самі в себе повірили — це дуже цінно», — поділилася Софія Челяк, програмна директорка ГО «Форум видавців».

ЧЕКАЄМО БІЛЯ СТЕНДУ №305 І НА ПРЕЗЕНТАЦІЇ КНИГИ «ДЕТОКС»

Також під час церемонії було оголошено переможця другої щорічної премії «Зустріч», яку започаткувала канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська Зустріч». Як розповіла Наталія Федущак, директорка із комунікацій організації, мета премії — сприяти українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «наші історії неповні одна без одної». У цьому році, на відміну від минулого, переможця визначали серед книг нон-фікшн. І ним стало видання «Анти-імперський вибір. Постання українсько-єврейської ідентичности» Йоханана Петровського-Штерна. «Це наукова праця дуже високого академічного рівня, водночас вона торкається дуже важливих питань. Автор, аналізуючи життєвий шлях і творчість п’яти літераторів, показує, як українсько-єврейська культура, українсько-єврейська історія взаємовпливає. І через цю творчість постає щось нове — цікаве й дуже важливе, — зазначає кандидатка історичних наук Ліліана Гентош, що увійшла до складу журі премії. — І для нас було цінно, що ця книжка допомагає порозумінню між двома народами та кращому розумінню культури як української, так і єврейської».

Ця подія стала однією з багатьох, які ще чекають на читачів у наступні дні фестивалю, адже організаторам BookForum є чим здивувати. Однією з таких подій стане й презентація новинки газети «День» — книги «Детокс», яка відбудеться у п’ятницю (17 вересня) о 12.00 у конференц-залі Палацу мистецтв. У цьому виданні «День» пропонує нову оптику аналізу нашої історії, оскільки «Детокс» – це погляд на українську минувшину, очищений від імперських міфів і нав’язаного нам образу жертви. Це вихід із колонізаційних лещат провінційності й позиціонування України як проактивного суб’єкта на світовій політичній арені. Поговоримо про українців як тих, хто творили, демократизували й руйнували імперії, а головне, попри всі катастрофи ХХ ст., — зберегли ідентичність і змогли відновити свою державу. Тож доєднуйтеся до презентації видання за участі головного редактора газети «День», авторки ідеї книги Лариси Івшини, редактора рубрики «Історія і Я» і укладача видання Ігоря Сюндюкова, відомих істориків Петра Кралюка та Юрія Шаповала. Модеруватиме розмову директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська.

КОМЕНТАРІ

«БЕЗ ВАШОЇ ЛІТЕРАТУРИ НЕ БУЛО Б ПОСТУПУ»

Оксана СУРМАЧ, в.о. директора Педагогічного фахового коледжу Львівського національного університету імені Iвана Франка:

– Я є великою прихильницею газети «День». Як викладач, обов’язково рекомендую студентам вашу «бронебійну» літературу, наполягаю на тому, щоб вони читали не тільки навчальні наукові посібники, а й науково-популярну літературу, що дозволяє глибше і детальніше дізнатися про події минулого, викладені сучасними істориками, культурологами, які висвітлюють різні теми. Мені надзвичайно подобається підхід Лариси Івшиної, яка вибрала цю тематику для того, щоб ми краще зрозуміли події сьогодення. Бо без минулого немає сучасного, усе коріння – там.

Дякую «Дню», бо без вашої літератури не було б того поступу. Це криниця чистої води, з якої черпаєш необхідну інформацію. І головне – підкріплену доказовою базою. Це не популістична інформація, а ґрунтовна, заснована на джерелах, вивченні культурних пам’яток; наводяться конкретні факти і локації – і все це підтверджено.

«МУСИМО ЗНАТИ, ЗВІДКИ МИ ПІШЛИ І ЧОМУ МИ ТАКІ»

Федір ТОМАШІВСЬКИЙ, колишній шахтар:

– По життю я працював шахтарем, жив у Західній Україні. А зараз займаюсь дослідженням життєпису видатного історика Степана Томашівського – він є рідним братом мого діда. На жаль, про нього навіть згадувати в радянські часи було категорично заборонено. Уже років десять я займаюся цим питанням і запевняю: його твори – вкрай актуальні й сьогодні. Сто років минуло, а українців мало що навчило, на жаль. Мене особливо цікавить історична тема, оскільки я не займаюсь наукою, а маю таку приземлену професію. Так склалося життя, бо батько був засуджений, а мама вивезена, мене взяли на руки і втекли, тож у дуже пізньому віці ми вже пізналися як родина.

Я руками й ногами «за» таку інтелектуальну газету, як «День». То є унікальне явище в Україні. І ваші книги – як бальзам на душу. Роботи інтелектуалів переконують, що ми є, м’яко кажучи, дуже необізнані з нашою історією. Це минуле треба повертати, бо без нього, правду кажуть, не буде майбутнього. Ми мусимо знати, звідки ми пішли і чому ми такі. Ваша газета і книги потребують масового розповсюдження.

«ДЕНЬ» І ВАШІ КНИГИ ЗРОБИЛИ МЕНЕ БІЛЬШ СВІДОМИМ»

Михайло ГІРНИК, пенсіонер:

– Я є читачем газети з 22-річним стажем. Маю всю вашу літературу, і деякі книги прочитав навіть по два рази. Також я популяризатор вашої газети – передаю її різним людям, змушую читати, втягую їх у дискусії. Тому, коли у газеті з’явилася інформація про книгу «Детокс», я одразу її замовив. Вважаю, що «День» і ваші книги зробили мене більш свідомою людиною у національному питанні, історичному, у розумінні суті нашої ідентичності, звідки і хто ми є. У цих книжках і газеті я побачив наших ворогів, які крадуть у нас святая святих – нашу історію. Роботу редакції важко переоцінити. Дружу з «Днем» і хочу мати ваш «Детокс»!