Українці та росіяни – про можливості для солідарності

6 травня відбувся мітинг на Болотній площі, приурочений жорстокому розгону акції протесту на цьому ж місці рік тому. Демонстранти вийшли на вулицю з вимогою звільнити політичних в’язнів. А за кілька днів до цього, 30 квітня, у світі, у тому числі у Києві, вперше відзначили День солідарності із громадянським суспільством Росії.

Навколо того, чи є у Росії здоровий суспільний сегмент, здатний запропонувати країні альтернативний розвиток, і наскільки він потужний, розмови точаться, починаючи з грудня 2011-го. Але, оцінюючи стан російського суспільства, країни-сусіди – та й не лише вони – рідко ставлять перед собою питання: як їхні суспільства можуть підтримати росіян, і чому така підтримка взагалі потрібна?

Про те, наскільки важливо сьогодні об’єднатися активній громадськості країн пострадянського простору у боротьбі за дотримання людських прав, говорили під час круглого столу «Спроба зрозуміти Росію. Загрози для пострадянського простору та можливості для міжнародної солідарності». Ініціювали цю розмову українські правозахисники, а саме громадська організація «Центр громадянських свобод».

Стосунки Росії та України настільки непрості, що вибудовувати будь-який діалог на партнерській основі коштує значних зусиль. Утім, як стверджують організатори, у Росії люди, з якими можна налагоджувати співпрацю, є – і їх більше, аніж може здатися на перший погляд.

Цінно і цікаво, що участь у розмові взяли як українські дисиденти, які свого часу постраждали від російської радянської влади: Євген СВЕРСТЮК, Йосиф ЗІСЕЛЬС, Микола ГОРБАЛЬ, так і представники молодого покоління росіян, які певною мірою намагаються подолати відчуження, що існує між нашими суспільствами: журналіст Артем СКОРОПАДСЬКИЙ та представник руху «Солідарність» Михайло МАГЛОВ, якому вже Українська держава відмовила у наданні статусу біженця. Також до круглого столу долучилися публіцист Юрій МАКАРОВ, чеський публіцист Ярослав ПЕШЕК, історик та публіцист Олександр ПАЛІЙ.

Напевно, квінтесенцією дискусії стала ідея створення громадськими силами різних країн демократичного клубу, який би протидіяв спробам авторитарних держав зруйнувати усе те, що було напрацьовано в останні десятиліття у сфері прав людини. Саме захист прав кожного, на думку учасників розмови, міг би стати платформою для солідарності багатьох.