Ідея нової ініціативи «Дня» — програми «Самоосвіта»-online полягає в серії круглих столів, які проходитимуть щомісяця в нашій редакції й наживо транслюватимуться в мережі. Учасники — провідні українські (і не тільки) інтелектуали, публіцисти, громадські діячі, науковці. Теми — важливі, хоча й малодосліджені та малоосмислені, ті, що дають причинно-наслідкові ключі до розуміння української-європейської сучасності.

За великим рахунком, програму «Самоосвіта» «День» втілює вже протягом десятиліття, регулярно публікуючи на своїх шпальтах історичні та краєзнавчі матеріали, видаючи власну Бібліотеку «Україна Incognita», створивши зрештою сайт «Україна Incognita». Продовження цієї розмови — відтепер ще й формі щомісячних «круглих столів«— онлайн.

Два тижні тому ми говорили про інтелектуальний спадок Олександра Герцена, учора — про інтелектуальний спадок української еміграції. До розмови приєдналися Іван Дзюба, Оксана Пахльовська, Володимир Панченко, Сергій Грабовський та Володимир Бойко. Модератор — головний редактор «Дня» Лариса Івшина.

— Якщо ми чекаємо на часи, коли в Україні буде ідеальна українська влада, думаю, це відбудеться не завтра... Або якщо ми в очікуванні моменту, коли національний інформаційний простір задовольнятиме запити інтелектуалів, це, вочевидь, також стане реальністю не сьогодні і не завтра. Але, якщо це все ж таки відбудеться, ми повинні мати про що говорити, — зауважила у вступному слові Лариса ІВШИНА. — Це і є принцип газети «День» — безперервно нарощувати знання та смисли. І це могло би бути добрим принципом для всієї країни. Принаймні, для розумної її частини.

Протягом тригодинного спілкування говорили про природу української повоєнної еміграції, її інтелектуальне обличчя. А обличчя це дуже різне. А подеколи навіть дуже суперечливе. Микола Шлемкевич, Євген Маланюк, Юрій Шевельов, Іван Багряний, Роман Бжеський, Іван Лисяк-Рудницький. Це — далеко не повний перелік тих імен, які їхали з батьківщини, навантажені скарбом фоліантів-книг-документів. Їх інтелектуальна спадщина, по суті, досі не повернулася «на материк» не лише на рівні масової свідомості (про це навіть не йдеться), а й навіть на рівні «інтелектуальних середняків». Чому? І чи ще невтрачено час безповоротно?

— Зараз в усьому перемагає навіть не інертна частина суспільства, а люмпенська, — зауважила Оксана ПАХЛЬОВСЬКА, перепросивши попередньо за свій песимізм. — Україна увійшла до глобалізованого світу в дуже складній культурній ситуації. І за 20 років відбувся, як на мене, регрес. Велику відповідальність за цей регрес несе українська інтелігенція молодших поколінь, яка не зрозуміла світ, в який входила Україна. З іншого ж боку, внутрішній світ української культури також лишився непрочитаним.

Вичерпні думки учасників круглого столу читайте в «Дні» наступного тижня, а наразі пропонуємо відеозапис круглого столу.