Поміж полюсами сакрального і профанного

У Львові демонструють рукотвори Романа Петрука

Виставку відкрили у Національному музеї імені Андрея Шептицького . Як розповів «Дню» генеральний директор НМЛ Ігор Кожан, минулого року Роман Петрук подарував Національному музею цілий ряд творів із майстерні: «Я ходив до нього, ми добирали ці твори – переглядали і визначалися. Це і його дерев'яна скульптура 1960 – 1970-х, і кераміка – дзбанки його розписані... Маємо у збірці й інші твори Петрука, даровані ним особисто кілька років тому. І показуємо те, що львів'яни не бачили або бачили дуже-дуже  давно. Петрук – це особистість у мистецькому світі, живий класик українського мистецтва, який має свої погляди на розвиток мистецтва в цілому і на те, що він робить».

Відомому художникові-керамістові, скульпторові Романові Прокоповичу Петруку – 80 років. У 1964 р.закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва. Працював художником у монументальному цеху Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду СРСР. У доробку майстра, зокрема, пам’ятники на могилах художника і сценографа Євгена Лисика та художника Зеновія Флінти на Личаківському кладовищі, каплиця «Живе Джерело» у Трускавці з постатями євангелістів Матвія, Івана, Луки та Марка, емблема Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, розташована на фасаді будинку № 18 на площі Ринок у Львові.

В усіх джерелах, де згадується Роман Петрук, зазначено, що він – один з тих, хто відчув вплив педагогічного таланту легендарного Карла Звіринського, вихованець неофіційної «Академії мистецтв», яку вели Карло Звіринський (1923–1997) та Роман Сельський (1903–1990). «Це не був навчальний заклад, однак зустрічі однодумців, живих класиків українського модерного мистецтва з тими, хто прагнув знань, розуміння, чиї душі відповідали взаємністю на благородне бажання маестрів дати своїм учням знання світу, культури, історії світового мистецтва, теоретичних знань і мистецьких технік, – зазначає, зокрема, краєзнавець, дослідник історії Львова Ірина Котлобулатова. – Невипадково всі учні цих визначних педагогів самі стали неординарними особистостями, яскравими митцями. Спільні поїздки в Карпати, пленери, закриті творчі виставки – все це стало тим живильним середовищем, де вони мали змогу загартувати свій талант. Вихованці Романа Сельського та Карла Звіринського відзначаються послідовністю, чесним відношенням до мистецтва, безкомпромісністю, відразою до комерційності сучасного світу».

За словами історика мистецтва Романа Яціва, який на прохання «Дня» оглянув виставку у Національному музеї, можна лише дивуватися, як Романові Петруку досі вдається зберігати таку міру внутрішньої свободи, щоби з будь-якого доступного матеріалу розвивати свою питому спонтанність у витончених мистецьких формах. «Глина і дерево за самою біогенетичною природою є відповідними автору носіями глибинних душевних порухів, свого роду екраном для відображення сокровенних митей радості чи здивування в реакціях на побіжні прояви життя, – ділиться враженнями від експозиції експерт і приятель «Дня». – Даровані автором образи уже закріплені в свідомості багатьох українців як візуальні маркери естетичного паспорта мистця, його унікального світобачення, щирої настанови до традиції як безперервної круговерті-дійства з черговістю посмішки і засмученості, гри та інтриги, поміж полюсами сакрального і профанного. Представлені в експозиції твори репрезентують Романа Петрука як колоритну творчу індивідуальність, яка зуміла знайти для власної поліфонічної інтуїції відповідні пластично-символьні концепти, інтегрувати свою емоційність у структуровані міфологічні образи».

Організатори виставки додають, що представлені на огляд роботи Романа Петрука є частиною невідомого широкому загалу і ще мало дослідженого пласту альтернативної української художньої культури, яка формувалася паралельно з офіційним радянським мистецтвом: «Дерев’яні скульптури і кераміка Романа Петрука розкривають, наскільки близьким до світобачення народних майстрів є авторське сприйняття і відображення навколишнього світу. Водночас навчання в підпільній академії Карла Звіринського дало Петруку змогу вільно інтерпретувати явища світового авангарду і рефлексувати їх у власних творчих експериментах».

Оглянути  твори, що їх Роман Петрук подарував Національному музею, можна упродовж місяця.