«Наполегливе прохання» до президентів України та США

Родичі в’язнів Кремля та правозахисники провели акцію-перформанс, щоб нагадати про потребу звільнення українських громадян

Облаштований нещодавно життєствердний і сучасний дитячий майданчик «у стилі» Марії Приймаченко на Банковій, біля Офісу Президента, щодня приваблює багатьох дітлахів та їхніх рідних. Та, на жаль, сотні людей, незаконно утримуваних зараз Кремлем – і в Криму, і в ОРДЛО, і у в’язницях РФ – не можуть прийти в центр Києва і відчути ці приємні емоції. Про це нагадав у суботу батько Валентина Вигівського Петро Вигівський під час акції «Життя заручників Кремля – не іграшки».

Колишні політв’язні разом з рідними та правозахисниками вимагали активних дій від влади щодо звільнення українських політв’язнів і заручників Кремля. Адже станом на середину серпня 2021 року, за інформацією українських правозахисних організацій, щонайменше 122 громадянина України перебувають у незаконному ув’язненні в окупованому Криму на Росії за політичними мотивами (81 з них – кримські татари). Водночас СБУ повідомляє про 276 осіб, які незаконно захоплені контрольованими Росією збройними формуваннями на окупованій території Донецької та Луганської областей. 30 із цих заручників – жінки.

Команда “ACTOR’sForFUTURE” (режисерка Анастасія Агафонова) провела перформанс, під час якого пролунали імена відомих на сьогодні бранців Кремля, а також була показана страшна доля, що може чекати на них, якщо не докладати зусиль з їхнього порятунку. Учасники також з’єднали відірвані наразі від тіла України частини Донеччини і Луганщини та Крим фрагментами-вимогами: «Поширити тиск на РФ», «Надати доступ Червоному Хресту», «Звільнити політв’язнів» тощо.

А організатори акції, а це Центр громадянських свобод, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини, Кримська правозахисна група, Платформа звільнення політв’язнів – озвучили болючі і, на жаль, системні проблеми, які не вирішила ні минула, ні вже не зовсім нова влада.

ДЕ АКТИВНІСТЬ УКРАЇНИ?

Це важливо зробити саме напередодні зустрічі президентів України та США, Володимира Зеленського та Джо Байдена, що має відбутися 31 серпня.

Режисер і ексбранець Кремля Олег СЕНЦОВ наголосив: «Ми, ті хто були звільнені 7 вересня, можемо ходити по вулиці, а багато хто досі там. Тому зараз ціль номер один нашого життя – допомогти їм звільнитися. Я розумію, що ключі від звільнення заручників знаходяться в кишені Путіна. Але треба тиснути на нього з усіх фронтів. Перед цим заходом я ще раз уважно подивився пункти перемовин Зеленського з Байденом – там є дуже багато важливих для України пунктів, але, на жаль, питання звільнення заручників Кремля немає».

Ольга СКРИПНИК, голова правління Кримської правозахисної групи, нагадала, що днями під час саміту «Кримської платформи» з вуст представників усіх 46 делегацій лунали слова про переслідування українських громадян. «Україна передусім сама має бути активною, щоб використати цю можливість, цю міжнародну підтримку, на захист і на звільнення тих, хто зараз за ґратами. Це має стосуватися і Криму, і тих цивільних осіб, які зараз знаходяться на Донбасі, і наших військовополонених. Тому ми власне хочемо знову звернутися до Президента, щоб це питання стало пріоритетним», – сказала вона.

ДЕ КОМУНІКАЦІЯ З РОДИНАМИ?

«Зазвичай я представляюся як батько шпигуна, тому що мого сина засудили в Росії за цієї статтею. Через 20 днів уже піде восьмий рік, як мій син перебуває за ґратами у РФ. Дуже тривалий час я приходжу на всі акції, які пов’язані зі звільненням українських політв’язнів. Чесно кажучи, мені вже не хочеться цього робити, та й сил не вистачає, – поділився вже згаданий Петро ВИГІВСЬКИЙ. – Хочу нагадати нашій владі, що є політв’язні, яка знаходяться в Росії в дуже тяжких умовах. Так, ключ від цього замка, як уже сказав Олег Сенцов, у кишені Путіна. Але й нашу владу я закликаю: робіть хоча б щось! Цієї теми немає в програмі зустрічі Зеленського з Байденом, але це має бути озвучено. Адже якщо наш президент мовчатиме, то, звичайно, і президент США про це не говоритиме. Також я закликаю українське суспільство не забувати про цю тему. Тому що війна не закінчилася – люди страждають, гинуть, потрапляють у полон на Донбасі і в Криму. І кількість цих людей, на жаль, із часом збільшується».

Звільнений у 2016 році Володимир ЖЕМЧУГОВ також бере участь у всіх акціях на підтримку в’язнів Кремля. Він каже: «Ми найчастіше збираємося біля Офісу Президента, але ми всі розуміємо, що українці сидять у підвалах не Офісу Президента, а Луганська, Донецька і Криму. І винен у цьому режим Кремля. Але ми вже котрий рік ходимо сюди і одна з наших вимог – налагодити комунікацію з родичами полонених. «У нас є великий штат омбудсмана, у нас є ціле Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, але ми постійно чуємо від родичів полонених, від колишніх полонених нарікання на відсутність комунікації, відсутність інформації про те, що робить Україна щоденно для того, щоб звільнити наших родичів і побратимів. Я вбачаю в цьому на сьогодні найбільшу проблему, – переконаний він. – Тому я теж хочу звернутися, щоб був організований певний офіс, який не відписки писатиме, а онлайн на сайті чи хоча б на фейсбуці буде щоденна звітність – скільки листів було відправлено і в які країни, у яких дипломатичних документах було згадано про звернення до світової спільноти, дипломатів яких країн щодо допомоги в політичному тиску на Путіна».

ДЕ УХВАЛЕННЯ НЕВІДКЛАДНИХ ЗАКОНОПРОЄКТІВ?

Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна ПЕЧОНЧИК наприкінці акції озвучила спільну заяву всіх організаторів. «Напередодні важливого візиту Президента України Володимира Зеленського до Вашингтона для зустрічі з Президентом Сполучених Штатів Америки Джо Байденом ми звертаємося до обох президентів – з наполегливим проханням порушити під час перемовин питання щодо осіб, незаконно затриманих та засуджених унаслідок російської агресії проти України в окупованому Криму, на території ОРДЛО, а також РФ, – сказала вона. – Ми, як неформальна коаліція організацій, які роками працюють із цією проблемою, звертаємось із проханням:

До обох президентів – обговорити шлях здійснення тиску на РФ і на підконтрольні їй окупаційні адміністрації та збройні формування: з метою звільнення осіб, що незаконно, з політичних мотивів утримуються в окупованому Криму, на території ОРДЛО, а також РФ;

для того щоб Міжнародний комітет Червоного Хреста отримав безперешкодний доступ до осіб, які незаконно утримуються в ОРДЛО, аби утримуваним особам був наданий доступ до гуманітарної допомоги, а тим, хто цього потребує, також доступ до ліків та адекватної медичної допомоги».

Тетяна Печончик також розповіла, що це звернення було скеровано і до Посольства США в Україні та Конгресу США, з тим, щоб президент Байден згадав у своїх перемовинах із Володимиром Зеленським низку питань. «Оскільки Володимир Зеленський уже декілька років нас не чує, – зауважила вона і озвучила ці питання: –

1) Ухвалення Україною законодавства щодо надання правової та соціальної допомоги особам, які незаконно з політичних мотивів утримуються на окупованій території, а також їхнім родичам, у частині, що стосується глави держави, а саме реєстрації відповідного проєкту закону в українському парламенті;

2) Налагодження системи надання підтримки та комунікації з родинами осіб, яких підконтрольні Росії окупаційні адміністрації та збройні формування продовжують затримувати на окупованих територіях. Наразі така системна комунікація з боку держави відсутня, і люди опиняються сам-на-сам зі своїми проблемами;

3) Президент має виконати свій конституційний обов’язок і підписати проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права р.н. 2689, який із 7 червня 2021 року перебуває на розгляді Офісу Президента. Зазначений законопроєкт встановлює відповідальність за злочини проти людяності, а також погоджує статті про воєнні злочини з міжнародним правом. На цей законопроект уже 8 років чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами воєнних злочинів на окупованих територіях Криму і Донбасу». Правозахисниця пояснила: це необхідно, щоб правоохоронні органи України могли належно кваліфікувати воєнні злочини та злочини проти людяності, які вчиняє Росія та підконтрольні їй бойовики на окупованих територіях. Нагадаємо, нещодавно правозахисникам і колишнім полоненим днями уже доводилося нагадувати про згаданий законопроєкт («День» писав про це).

ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ

Альона ВЕРБИЦЬКА, голова консультативної ради при Президентові України з питань забезпечення прав і свобод захисників України, котрій організатори акції передали цитовану вище заяву, намагалася запевнити, що всі озвучені болючі питання є на порядку денному.

«На цей момент у межах ради створено три окремі напрямки, які займаються питаннями саме безвісти зниклих, полонених та загиблих захисників України та інших громадян, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на сході та незаконної анексії півострова Крим, – зазначила вона і поділилася: – Серед організаторів цього заходу дуже багато знайомих. Я особисто починаючи з 2014 року знаходжуся в цій війні. Я була включена в групу з пошуку безвісти зниклих прикордонників. Тому зі всіма перемовниками, тими організаціями, які займалися обмінами, з родинами, які постраждали внаслідок того, що втратили зв’язок зі своїми рідними, а потім дізналися, що вони в полоні, я спілкуюся багато років. Ця біда для мене не є далекою, вона є дуже болючою, і зі всіма цими категоріями я, звичайно, співпрацюю. Сьогодні я з радістю запрошу до співпраці і представників цих правозахисних організацій, які порушили це важливе питання».

«Хочу запевнити, що в Офісі Президента, Президентом не забуте питання бранців Кремля. З перших днів підготовки зустрічі двох президентів у Сполучених Штатах одним із перших було саме питання політичних в’язнів та незаконно утримуваних громадян на непідконтрольній території України. На цей момент дуже тяжко, дійсно, не відбуваються обміни, Російська Федерація не виконує взяті нею зобов’язання ні в межах Мінського формату, ні в межах Нормандського. Коли була зустріч у Нормандському форматі, було проговорено, що має бути незалежна гуманітарна місія, яка матиме можливість доступу до місць утримання наших політв’язнів і до категорій соціально незахищеного населення, яке знаходиться на непідконтрольній території, але до цього часу ці домовленості не виконані. Сама Україна цього домогтися не може, тому, звичайно, на цій зустрічі, яка запланована, буде порушуватися питання і буде озвучено прохання України до Сполучених Штатів підтримати і зробити звернення до Російської Федерації», – сказала Альона Вербицька. – Понад те, кілька днів тому була ще одна акція-нагадування родин полонених, я теж виходила до них, ми спілкувалися, і після того в нас була спільна зустріч з представниками посольства США, де представники посольства також повідомили родинам, що зустріч буде і це питання обов’язково буде на порядку денному, тому що воно є дуже важливим і болючим».

«Готова до співпраці, обов’язково будемо комунікувати… сьогодні ми обговоримо подальший формат взаємодії. Спільно, думаю, набагато більше можна зробити, ніж кожен окремо», – завершила голова консультативної ради при Президентові України з питань забезпечення прав і свобод захисників України.

Але, на жаль, історії, що ними з «Днем» поділилися родичі полонених в ОРДЛО та РФ українців, змушують щонайменше засумніватися в належній роботі влади – щодо комунікації зокрема. Ці історії ми розповімо в одному з наступних матеріалів.