Художниця-філософ

Ювілярка Ольга Петрова представила у галереї «Митець» персональну виставку живопису «Одвічне»

Цьогоріч Ольга Миколаївна святкує  ювілей і до уваги шанувальників сучасного мистецтва  презентувала свої знакові полотна, які увійшли до серії «Одвічне».

Петрова – відома  художниця, мистецтвознавиця, доктор філософії, член Національної спілки художників України, а також чудовий педагог, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Працює як художник, історик та критик мистецтва (автор п’яти монографій та понад 800 статей). Її творчий метод як художника — експресіонізм, метафоризм, нефігуративізм. Роботи  мискині зберігаються в колекціях Міністерства культури та мистецтв України; Національної спілки художників України; художніх музеїв Чернівців, Чернігова, Хмельницького; Національного художнього музею України (Київ); Музею мистецтв Грузії; галереї «Ситракут» (Калькутта); музею «Яд-Ва-Шем» (Єрусалим); Британського музею (Лондон) а також у приватних колекціях Києва, Лондона, Ноттінгема, Амстердама, Калькутти, Торонто, Будапешта, Осаки та інш.

Ольга Миколаївна  - потужна особистість,яка працює не тільки пензлем, а й інтелектом.  Поєднання емоційності та інтелекту дають потужний творчий результат. В її роботах відчувається українське коріння, а колоризм і  сила кольору є  одним з основних складових  нашого національного мистецтва. Ольга Петрова зводить колір у вищу ступінь, а ще вона дуже позитивна жінка, яка заряджає цим усіх, хто з  нею спілкується, або уважно роздивляється її роботи мискині.

Привітати ювілярку прийшло чимало колег, митців, науковців, студентів  і всіх, хто шанує самобутню творчість цієї прекрасної жінки, митця й педагога.

«ЗВЕРНЕННЯ ДО ВІЧНИХ ТЕМ СТАЛО ДЛЯ ОЛЬГИ МИКОЛАЇВНИ ВИЗНАЧАЛЬНИМ»

- Ольгу Петрову ввесь світ знає як художника і як мистецтвознавицю, але вона також має ще одну дуже важливу сторінку біографії. Більше 55 років Ольга Миколаївна присвятила педагогічній діяльності, зокрема ще з 1995-го року вона працює у Національному університеті "Києво-Могилянська академія". Тисячі студентів, що відвідували її курси, закохувались у мистецтво, пов'язували з ним своє життя. Вона буквально виростила кількох науковців, і мені пощастило бути серед них. З першого курсу навчання на кафедрі культурології, упродовж бакалаврату і магістратури, а згодом - аспірантури в НаУКМА,  і здобуття кандидатського звання Ольга Миколаївна була для мене навчитлькою, порадницею, ділилась мудрістю і надихала до занять наукою. Я безмежно вдячна їй за приклад, яким вона сама кожен день для мене є. Я дивуюсь її непосидючості, працьовитості, нескінченному оптимізму і впертості у найкращому значенні цього слова,  - підкреслила Надія ПАВЛІЧЕНКО-ТИМЧУК, кандидатка культурології, учениця О.М. Петрової. -   До свого ювілею мискиня представила виставку «Одвічне». 

Через біблійні сюжети та метафоричні образи розкриває глибоке переживання головних тем буття, показує унікальну реакцію художниці на актуальні події та запрошує насолодитись відчуттям кольорової енергетичної бурі, якою є кожне полотно Ольги Миколаївни. 

Релігійні мотиви обіймають особливу роль у творчості мисткині. Вперше «Біблію» Ольга Петрова взяла в руки у 1970-х, тоді це було заборонено і навіть небезпечно. Для неї це стало не лише моральною основою самовиховання, але і необхідністю під час роботи над серією графічних ілюстрацій до «Божественної комедії» Данте. Поему трактують як опис символічного шляху людства в його прагненні до істини, тож попри громадянськість і символіку там є дуже сильна духовна складова.

Звернення до вічних тем стало для Ольги Миколаївни визначальним. Серія ілюстрацій до Данте отримала всесвітнє визнання, зокрема у 1975 році на батьківщині поета у Італії, а згодом 1993 році її придбала бібліотека Британського музею. Але у 1970-х в ідеологічному відділі ЦК КП України ілюстрації Ольги Петрової було кваліфіковано як сюрреалізм, а сама вона зазнала переслідувань з боку радянської влади.

У загальній атмосфері кінця 1980-х, після пережитої трагедії на Чорнобилі, і передчутті Незалежності, відбулось  ствердження внутрішньої свободи особистості мискині. Властивий Ользі Миколаївні протестний дух, відчуття звільнення від догм і канонів радянщини і всього, що було заборонено, вибухнуло новим творчим періодом і спонукало художницю звернутись до теми «Одвічного» і у живописі.

Біблія стала культурним контекстом для цієї серії робіт, що триває вже понад 20 років. Але кожне з полотен – це зовсім не втеча від життя. Скоріше навпаки: тут все про нас, про пережите. Полотно «Сьомий янгол. Апокаліпсис» (1990) передає атмосферу тривоги напередодні підписання Біловезької угоди. Тоді всі були налякані, ширились різноманітні «фейки» про погроми, місто було у напруженні. Таксист, що підвозив художницю до майстерні, прокоментував ситуацію: «Це якийсь Апокаліпсис». Ось так янгол, що виливає чашу гніву Божого у море, став символом днів страху і невизначеності. Одного разу після звістки про одужання близької людини Ольга Петрова прийшла до майстерні і матеріалізувала на полотні охристо-сонячну «Радість Різдва» (1992). Полотно «Се я, Господи» (2019) – це втілена жертовність наших воїнів, що полягли, захищаючи нас, і йдуть до Бога.

Одним з центральних полотен виставки є «Птахи» (2014), що з’явились під час подій Майдану, напередодні розстрілів. Саме відчуття протистояння і втілилось у роботі: здається, один чорний птах вже поборений, але інший ще загрозливо кружляє. Драматизм того стану, відчуття зміни і руху абсолютні. 

Ольга Петрова про власний творчий метод говорить так: «Безумовно, я завжди працюю з метафорами. Мій живопис народжується на рівні відчуття кольору, який визріває десь у підсвідомості. Усі мої картини складаються десь там, на інших рівнях. Я їх немов бачу, вони мені сняться – ще не написані. Коли я приходжу у майстерню, я вже знаю, що буде на полотні. Безумовно, у процесі витвору є правки і зміни, та і потім сама робота керує мною. Раптом виникає якась кольорова гама і веде за собою. І це напрочуд тонка лабораторія».

У серії «Одвічне» зустрілись різноманітні сюжети і ситуації. Вони звертаються до теми важливого вибору, щасливої зустрічі, подолання викликів долі, знайдення власного «я». Серії загалом притаманна певна дуальність: у позиції головних персонажів, у протиставленні добра і зла, у ситуації вибору одного чи іншого шляху. Виставка – це яскравий і самобутній живописний діалог, властивий самому характеру мисткині, яка на своєму творчому шляху випробувала і точність лінії графіки, і бурхливий запал кольоропису…

« КОЖНИЙ РАЗ ІНША, А ЇЇ РОБОТИ  ДУЖЕ ЖИТТЄТВОРЧІ»

- Ольга Миколаївна мене завжди вражала, - зізнається мистецтвознавиця Олеся АВРАМЕНКО. – В ній є все! Вона чудова художниця, мистецтвознавиця, культуролог і абсолютно чарівна жінка. Дивуюся, як вона все це поєднує в один такий цікавий і потужний творчий «клубок»? Вона не зупиняється, працює активно, щороку представляє свої нові роботи, а  її виставки завжди викликають цікавість. Петрова кожний раз інша, а її роботи  дуже життєтворчі. Вона творить, як дихає, живе, як творить!

«ФІЛОСОФСЬКІ ПРИТЧІ НА ПОЛОТНАХ»

- Я з панею Ольгою працювала, як з мистецтвознавицею, уважно дослухалася до  всіх її фахових порад. Ті зустрічі у Національній музичній академії України ім. П. Чайковського – незабутні! Потрясає ерудиція і талант Ольги Миколаївни,  - каже Ірина ТУКОВА, кандидат наук, педагог НМАУ. – А коли познайомилась з картинами  художниці, то це було суцільне щастя! Стараюся не пропускати її вернісажів бо роботи мискині не залишають байдужими.  Це  філософські притчі на полотнах. В картинах буяння світла та кольору, невгамовна енергія, інтелект і всепереможний позитив – це світ картин Ольги Петрової. В  її роботах є інтерес до навколишнього світу, бажання його зрозуміти та поділитися своїм баченням. Вона захоплює бо вміє охопити  Всесвіт! Я безкінечно щаслива, що знайома з цією прекрасною жінкою, потрясаючою мискинею і нашою сучасницею.

«ЖІНКА, ЯКА ДИВУЄ СВОЇМ МИСТЕЦТВОМ І  ХАРИЗМОЮ»

- Ольга Петрова – це символ сучасної України, - вважає Леся ОЛІЙНИК, мистецтвознавиця,  – жінка, яка дивує своїм мистецтвом і  харизмою. Кожна її виставка  знайомить з наступним етапом нових напрацювань мискині. Вже стало традицією, що у лютому, на власний день народження, (а нині 10 лютого вона святкувала ювілей) Ольга  Миколаївна запрошує на свої вернісажі. Мене в цій, сповненій молодого завзяття та творчого ентузіазму, жінці — художниці і філософові, науковцю і письменниці, мистецтвознавиці і публіцистові — приголомшує надзвичайна працездатність, любов до життя, бажання відкриттів, здобування нових знань і нових вражень. Усе це «виливається» в її нових книжках і наукових дослідженнях, картинах і статтях, а також у талановитих учнях... Нині вона святкує ювілей. Ольга Миколаївна – це жінка-філософ, мискиня-вчений і жінка-красуня. Многая літа, вельмишановна пані Ольго!

Дай Боже  здоров‘я,  натхнення ще на багато-багато років.

Виставку «Одвічне» можна побачити в художній галереї «Митець» до 17 лютого.