У Рівному відкрили фотовиставку про "мертве місто" Прип`ять
До роковин Чорнобильської катастрофи у Рівному відкрилася фотовиставка. Вона об’єднала 40 світлин, зроблених під час поїздки у Чорнобиль та Прип’ять. Серед авторів є і ліквідатор аварії. Під час експедиції він побував у тих місцях вперше після вибуху.
«Після того, що побачив там під час ліквідації, мене тягнуло в ці місця, - розповідає фотохудожник Олександр Харват, який ініціював поїздку для фотографів. – У 1986 році у Чорнобильську зону я поїхав як правоохоронець. Нам не сказали, куди везуть. Пам’ятаю, ще напередодні я збирався на футбольний матч. До речі, його так і не відмінили. Певна річ, я на нього не потрапив. Ми повинні були охороняти громадський порядок у Прип’яті, а ночували в Чорнобилі. До аварії я там не був. Але тоді мене вразила дуже гарна природа. І погода була чудова. А в місті – порожньо. Від цього ставало якось моторошно. Коли їхали туди, то траса до Києва була дуже завантажена – якраз тривала евакуація. У Прип’яті ми бачили військових у протигазах, захисних комбінезонах. А ми ходили в звичайному одязі, носили сорочки з короткими рукавами, бо ж було тепло. За два дні почали хворіти. Думали, може, щось не те з’їли. А потім нам почали давати… респіратори. За 4 дні нас звідти вивезли. У лісі стояли спеціальнінамети, де ми тричі пройшли дезактивацію, отримали інший одяг. Нам дали відпуску і сказали пити червоне вино. Пам’ятаю, як приїхав на вокзал у Києві, а він був просто переповнений. Це нагадувало тисняву в автобусі. А ще було видно підняті догори руки з червоними книжечками чиновників – таким чином вони пробиралися до кас. Тоді ще ходила така пропозиція, мовляв, міняю квартиру в Києві на квиток до Москви. Багато посадовців виїздили саме туди».
Коли ж Олександр Харват знову приїхав у ті місця з фотографами рівненського клубу «Простір фото», а також колегами з інших міст, то, каже, побачив мертве місто, де нема життя і жодних перспектив. Вони ходили з дозиметрами. Були місця, де фон був допустимий. Але, наприклад, поблизу госпіталю, куди привозили постраждалих під час аварії, показники зашкалювали.
Тим часом подивитися на світлини мертвих міст прийшли, зокрема, ліквідатори, а також колишні мешканці Чорнобиля.
«Коли ми звідти їхали, нам сказали не брати з собою ніяких речей, бо, мовляв, за декілька днів повернемось. Чорнобиль ми залишали з мамою та сестрою, а тато був серед ліквідаторів наслідків аварії. Мені було майже п'ять років. Ми стояли у Києві на вокзалі та не знали, що далі робити. Раптом до мами підійшов якийсь чоловік та запропонував переночувати у нього вдома. Після того ми поїхали до бабусі, а потім переїхали жити в Рівне. Спочатку було важко адаптуватися. Батьки не могли знайти роботу. Та й взагалі люди боялися з нами говорити. Мені довго снився будинок, мої ляльки. Останнього разу я там була у 15 років, побачила свої іграшки, дім. Дуже важко переживати такі емоції. А ще через цю трагедію вся наша родина роз'їхалась по різних містах країни», - розповіла колишня жителька Чорнобилю, а тепер рівнянка Марина Шумарова.
Тим часом у травні з Рівного запланована поїздка ліквідаторів у Чорнобиль.
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне