Історичну спадщину Львова відновлюють лише за рахунок іноземців

За п’ять років український уряд не виділив жодної гривні на відновлення історичної спадщини, заявляє заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів.

«Це великий сором, адже гроші дають уряди Польщі, Німеччини, Норвегії та Євросоюз», - додає він.

Зокрема, минулого року Польща інвестувала в історичний Львів 3,25 мільйона гривень. На ці кошти було відреставровано спільну культурну спадщину: відновлено надгробки на Личаківському цвинтарі, провелася консервація стінопису Вірменської церкви, вівтар у Латинській катедрі тощо. Норвегія долучилася до відновлення садиб у музеї "Шевченківський гай", а Німецьке товариство міжнародної співпраці GIZ уже роками підтримує Львів у різноманітних реставраційних проектах, пише DW.

За чотири роки співпраці з німецьким партнером у центральній частині міста відреставровано десятки автентичних старих дерев’яних і металевих брам, кам’яні скульптури, віконні конструкції і настінні розписи. Загалом на навчання львівських реставраторів та ремісників, а також роботи з відновлення будинків у старій частині міста проектом передбачено 4 мільйони євро, повідомила представниця GIZ Ірис Ґляйхманн.

На її думку, саме схема співфінансування є найуспішнішим механізмом порятунку архітектурних пам’яток. "У Німеччині реставраційні заходи втілюються за фінансової участі ЄС, держави, міста та мешканців. В Україні ж досі панує психологія, що все має вирішити держава", - зазначила Ґляйхманн.

Німці стали першими, хто запропонував Львову таку систему. Тепер вікна, приміром, реставрують у співвідношенні: 60 відсотків коштом німецької сторони, 20 - місто і 20 - власники.

Ламати психологію українців не просто, але результати є. "Існує великий потенціал приватних інвестицій, - переконана Ґляйхманн. - Завдання міста - знайти шляхи, як активізувати цей потенціал".

Жодними туристичними зборами чи то іншими відрахуваннями проблему порятунку історичних пам’яток не вирішити, зауважив у коментарі виданню експерт з питань туризму Володимир Закалюжний. Лише громадська ініціативність може стати дієвим механізмом у поступовому вирішенні цієї проблеми, вважає співрозмовник. Він наголосив, що чинна система грантів для громадських організацій уможливлює залучення коштів саме на такі проекти. Також активісти можуть приваблювати спонсорів пропозицією вписати їхні імена на пам’ятній таблиці, припускає експерт.