Путін зробив Навального мучеником, не прибравши його з дороги, - Foreign Policy
Напередодні винесення вироку Олексію Навальному Володимир Путін опинився перед непростим вибором: посадити харизматичного і небезпечного лідера опозиції до в'язниці, зробивши з нього російського Нельсона Манделу, або відпустити його на свободу, перетворивши його у Володимира Ілліча Леніна, йдеться в статті Шона Вокера в Foreign Policy. У результаті, через дивне і незграбне скасування рішення, Кремль зробив і те, й інше.
Зрозуміло, порівняння з даними історичними діячами - велике перебільшення, визнає автор, однак саме такі паралелі проводили російські інтернет-користувачі.
Часи, коли Кремль славився тонкими маніпуляціями опозиційними силами, давно пройшли. Путін і прихильники жорсткої лінії зі Слідчого комітету мстиво запроторили Навального за ґрати, розсердивши його прихильників, а потім позадкували, проявивши слабкість і нерішучість, констатує кореспондент. Вони зробили Навального мучеником, не прибравши його зі своєї дороги.
Вокер вважає, що справжня причина різкої зміни в справі Навального - суперництво між Бастрикіним і мером Москви Сергієм Собяніним, який повинен поборотися з Навальним за пост мера столиці.
"Собянін ніякий не ліберал, - підкреслює журналіст, - але під його керівництвом відбулася певна "хіпстерізація" Москви: молодий "креативний клас"- рушійна сила протестного руху - отримав велодоріжки, облагороджені парки і просто більш високий рівень життя". Багато хто з цих молодих людей проголосує за Навального, але в його перемогу віриться насилу, йдеться в статті. Незважаючи на те, що у опозиціонера є ще майже 2 місяці, щоб завоювати симпатії виборців, буде дивно, якщо йому вдасться набрати більше 20% голосів.
На думку автора, Кремль знову опинився в безвиграшній ситуації. Якщо Навального залишити в спокої, він проявить себе на московських виборах і утвердиться у ролі ватажка опозиції. Якщо запроторити його назад за ґрати, це може викликати ще більше невдоволення його прихильників. "Цілком можливо, що остаточне рішення про те, як вчинити з настирливим блогером, ще не прийнято", - припускає журналіст.
Розвиваючи порівняння з Леніним, автор звертає увагу на те, що коли у квітні 1917 року той прибув на Фінський вокзал Петрограда, він теж був маргінальною фігурою з невеликим числом прихильників. При тому, що між двома політиками більше розбіжностей, ніж подібностей, харизма Навального, його переконаність і безжальна критика чинного режиму змушують згадати про вождя світової революції. "У середньостроковій, якщо не в короткостроковій, перспективі Путін повинен бути дуже стурбований", - підводить підсумок Уокер.
За матеріалами: InoPressa