Виставка художника Василя Беци в Ужгороді відбулася майже через три роки після його смерті
У вівторок, 22 березня, у Мистецькому центрі «Галерея Ілько» відкрилася виставка заслуженого художника України, живописця та монументаліста Василя Беци. Його «Повернення додому» чекали родина, друзі, колеги по цеху, земляки. Саме так виставку назвали не випадково, адже неординарний закарпатський художник помер у Словаччині 27 вересня 2013 року, коли йому йшов 65-й.
Нинішній вернісаж, до якого митець ще за життя активно готувався, став втіленням його мрії, яку здійснили вже його діти – донька Альона Беца та її чоловік Андрій – за активного сприяння «Галереї Ілько», друзів Василя та його дружини. Як заявив на презентації співорганізатор виставки Михайло Ілько, він повинен був допомогти, бо цим хотів «віддати борг» Василеві, який колись дав йому безцінні уроки малярства.
Творчість Василя Беци, корінного закарпатця, вихідця із села Скотарське на Воловеччині, дуже різнопланова та різнобарвна тематично, жанрово, колористично. Його талант визнаний на рідних теренах та за межами України. Він був учасником та організатором багатьох міжнародних пленерів та виставок, співпрацював із галереями та художниками Словаччини. У 2012 році став лауреатом обласної мистецької премії імені Й.Бокшая та А.Ерделі за твір «Барселонська імпровізація».
На нинішній виставці представлено творчість митця у всій її розмаїтості. На полотнах, яких тут налічується близько сотні, можемо побачити рідні серцю художника пейзажі Верховини, сусідньої Словаччини, численні абстракції, модерн, пластику, виконані різними техніками. Є тут акварель, олія, пастель. Але всі полотна об’єднує любов митця до життя, до рідних, до свого краю. Не випадково у його роботах переважають теплі, гарячі, яскраві барви.
Особливе місце у творчості В.Беци займають ті, кого він понад усе любив. Ті, хто знав Василя особисто, пізнають на його полотнах світлий образ його Музи, коханої дружини Світлани, яка, на превеликий жаль, не набагато пережила свого чоловіка, відійшовши в інший світ у віці 52 років…
Як розповідає донька художника Альона, вона разом із чоловіком та однодумцями упродовж двох років виношували ідею проведення персональної виставки батька. Непросто було й вибирати роботи, адже їх чимало. Частину презентованих полотен довелося віднаходити у приватних колекціях Києва та Закарпаття, частина – сімейні, деякі привезені зі Словаччини, де художник малював в останні роки свого життя.
Нині Альона всім серцем радіє, що вдалося здійснити батькову мрію. «Назва виставки «Повернення додому» – символічна для нас. Батько пішов із життя за кордоном. І дуже добре, що він повернувся цією виставкою. Я намагатимусь робити все, щоб показати його багатогранну й самобутню творчість світові. В якій формі це буде, ще достеменно не знаю. Можливо, у формі виставок, можливо, з часом вдасться створити музей Василя Беци».
Наразі ж торкнутися до світу високого мистецтва Василя Беци можна у арт-центрі «Галерея Ілько» упродовж місяця.
Оксана ДУДАШ, Ужгород