Музей волинської ікони поповнився щойно відреставрованими образами

Експозицію Музею волинської ікони поповнили відреставровані образи, які належать перу невідомого, але самобутнього волинського майстра, і були 24 роки тому передані майбутнім митрополитом Волинським і Луцьким Ніфонтом з храму у селі Рудка-Козинська.

Ці ікони дуже довго чекали часу своєї реставрації, але, якби не владика Ніфонт (тоді молодий священик, монах, настоятель церкви у Рудці-Козинській), ми могли б їх втратити назавжди. Тетяна Єлісєєва, теперішня завідувачка Музею волинської ікони, була учасницею тих перших наукових експедицій, які у часи богоборства у зачинених волинських церквах інвентаризували і рятували, забираючи до краєзнавчого музею, не просто тисячі святих образів, а часто й пам'ятки мистецтва. І саме ці знахідки у майбутньому стали основою багатющої експозиції теперішнього Музею волинської ікони. Ось і цим іконам, які недавно повернуто з річної реставрації у Львівському філіалі Національного науково-дослідного реставраційного центру України, вже майже 300 років, спеціалісти датують їх кінцем XVIII століття.

Самобутнє малярство провінційного художника вражає і авторським почерком, і яскравими насиченими кольорами, багатством золота та срібла, та найбільше – лагідними і добродушними ликами святих, радістю від майбутнього воскресіння, віри у нього. Ці ікони, понищені часом і людьми, були закинуті на горище старого храму, і сьогодні владика Ніфонт пригадує, як боліла за них його душа, але він не був ні іконописцем, ні реставратором. Тому й віддав їх, поклавшись на Божу волю та провидіння, у музей,  хоча ікон тоді взагалі не виставляли в експозиції, музею ікони ще не було і в проекті.

Зараз у фондах Музею волинської ікони є ще дві, крім цих чотирьох, ікони зі Свято-Троїцького храму села Рудка-Козинська. Це “Моління”, виставлене в експозиції, та “Нев'янучий цвіт”, яку реставрує Анатолій Квасюк. Обидва образи – київської школи, київської традиції. А виставлені нині – суто волинська школа. Роботи з авторським почерком, написані людиною глибоковіруючою,  і музейники збираються дослідити, чи нема ще де робіт цього ж автора.

Ікони “Христос Вседержитель”, “Богородиця Одігітрія”, “Святий Миколай” та “Новозавітна Трійця” були написані найімовірніше саме для Троїцького храму села, котрий був споруджений у 1786 році, у той же час, до якого відносять і написання самих ікон. Отож ікони, врятовані владикою Ніфонтом, збережені у фондах музею і виставлені нині на людські очі, стали відкриттям ще однієї невідомої сторінки з історії волинського іконопису.

Наталія МАЛІМОН, “День”, Волинська область