У волинському містечку Локачі за серією книг “Бронебійна публіцистика” мають намір провести наукову конференцію
Гімназією цей навчальний заклад, який свого часу закінчувала і головний редактор “Дня” Лариса Івшина (Жаловага) став не так давно. Але в усі часи, незважаючи на географічну віддаленість від столиці, ця школа була однією з кращих на Волині. Серію книг “Бронебійна публіцистика” Лариса Івшина передала закладу – як подарунок рідній школі, повертаючись з книжкового форуму у Львові, де новинка від “Дня” була представлена з закономірним успіхом. Оксана Ярославівна Сахарчук, директор навчального закладу, чия повна назва звучить як навчально-виховний комплекс – загальноосвітня школа I – III ступенів – гімназія, каже: земляки завжди пам'ятають, що їхня вихованка стала однією з відомих жінок України. Але при цьому не забуває про свій рідний край, вчителів, які навчали. А також сприяє тому, аби і її юні земляки могли прилучатися до культури та прогресу.
Десять років тому за сприяння головного редактора “Дня” тоді ще просто Локачинська середня школа отримала комп'ютерний клас з найсучаснішими комп'ютерами та іншою технікою.
– Книга ж для школи – завжди вартісна річ, – каже директор, відзначивши, що підбір авторів серії її, філолога, просто вражає. Вона вже встигла переглянути книги і відзначає їню актуальність для сьогоднішньої України. Той же Ольжич – це, власне, про становлення національного руху, про українську інтелігенцію, про те, як вона намагалася залишатися сама собою попри різні тиски на неї у різні часи. Подобається, що нема межування між авторами у плані їхнього географічного походження, представлена вся Україна.
– І Маланюк, і Липинський, і Самчук, і Хвильовий – сьогодні якраз на часі. Це актуально, дуже гостро і живо. І, повірте, це ті книги, які наші учні прочитають. Перший урок у цьому навчальному році у нашій школі був присвячений українській мові. Мені було дуже шкода, що думки, які висловлювали наші старшокласники, чую лише я, а не чують депутати Верховної Ради, – каже Оксана Ярославівна. – Ми з учнями нещодавно розглянули цікаву статтю Стуса “Феномен доби або Сходженння на Голгофу слави”, про Павла Тичину. Учні гостро сприймали моменти історії, через які талановитий поет насправді був у своєрідному засланні в рідній країні, поставивши свій талант на службу владі і через те був втрачений як поет. З вчителями гімназії ми вже вирішили, що книжки з серії “Бронебійна публіцистика” прочитають і педагоги, і учні, і по ній ми проведемо наукову конференцію.
Джерело: День