Регіони: «Подаруй рідній школі бібліотеку газети « День» (фото)

Львів

Дрогобицькі гімназисти поповнили свою книгозбірню

Юліана Лавриш, випускниця Літньої школи журналістики «Дня», фото – Ірини Мітрофанової

Бібліотеки українських шкіл потребують «розумної» літератури. На жаль, на стелажах середньо освітніх навчальних закладів і досі можна натрапити на «залишки» радянського минулого. У День знань, з акцією «Подарунок рідній школі», випускниця Літньої школи журналістики «Дня» завітала до рідної альма-матер – Дрогобицької гімназії, що на Львівщині. Сьогодні – це один із найкращих навчальних закладів області. Про це свідчать показники минулого навчального року: 15 призових місць на обласних олімпіадах, двоє гімназистів набрали 200 балів зовнішнього незалежного оцінювання, 84% випускників вступили на бюджетну форму навчання в українські виші.

Проте гімназія – це не лише джерело знань, але й українського духу. Про це свідчило захоплення одинадцятикласників книгою. Довелося проводити майстер-клас – вказувати ті матеріали, які варто прочитати найпершими.

«Для гімназійної родини важливо, що ми мали змогу отримати такий подарунок. Впевнений, що книги із «Бібліотеки «Дня» - це найкращий посібник для нової української еліти, адже у них – візія іншої України», - зазначив директор Дрогобицької гімназії Іван Лепкий. До речі,  книги з бібліотеки «Дня» стали своєрідним подарунком не лише до Дня знань, але й до двадцятиріччя Дрогобицької гімназії.

Крим

СИЛА ЗНАНЬ І СИЛА ДРУКОВАНОГО СЛОВА…

Бібліотечка газети «День» - на 15-річчя Сімферопольської української гімназії…

 

Микола СЕМЕНА, Фото Лєньяри АБІБУЛАЄВОЇ.            

 

1 вересня нинішнього року для Сімферопольської української гімназії визначна дата  -- сповнилось  повних 15 років існування цього навчального закладу нового для Криму типу, де вивчення всіх предметів ведеться українською мовою, а особлива увага приділяється вивченню мов взагалі, в тому числі іноземних, і точних наук. Сімферопольська гімназія біла першою школою такого типу в Криму не дивлячись на багату історію освіти в автономії, яка, як вважають, починається з середньовічного університету Зинджирли Медресе, засновано ще кримськими ханами. 

Виконується гімн України

            Гімназію та редакцію Всеукраїнської щоденної газети «День» пов’язує 15-річна дружба. В цьому закладі дивним чином ефективно поєднуються сила знань та сила друкованого слова. Вже 15 років газети пише про турботи та тривоги колективу учнів та вчителів, вже 15 років вчителі гімназії використовують газету «День» фактично як навчально-виховний посібник, а учні – фактично як підручник. Крім того, саме в Українській гімназії проходили своєрідну апробацію більшість книг, які видає редакція газети «День».  Кілька років поспіль особисто головний редактор газети «День» Лариса Івшина дарувала гімназійній бібліотеці добірки книг. Вчителі та учні гімназії одними  з перших в Україні мали змогу читати книги і «Україна-інкогніта», і «Дві Руси», і «Апокрифи Клари ґудзик», і «Війни і мир», і книгу Станіслава Кульчицького «Чому він нас знищував». Саме в Сімферопольській українській гімназії Лариса Івшина минулого року проводила першу в Україні читацьку конференцію по книзі «Сила м’якого знака».

Вона буде відмінницею!

Першокласників вітає шкільний пісенний ансамбль

Перший дзвоник

            Цього року редакція газети «День» не відступила від  своїх традицій. В День знань на урочистій лінійці власний кореспондент газети в Криму Микола Семена поздоровив колектив з початком 16-го навчального року та за дорученням Головного редактора газети Лариси Івшиної  передав в бібліотеку школи добірку книг, виданих редакцією, в яку ввійшли  ще один примірник книги «Сила м’якого знака», двотомник «Екстракт-200», книга Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене…»

Колектив вчителів та учнів з початком нового 16-го навчального року вітає депутат Верховної Ради Криму, голова піклувальної ради гімназії, письменник, морехід Леонід Пілунський

Власний кореспондент в Криму Микола Семена за дорученням головного редактора газети «День» Лариси Івшиної передає в бібліотеку гімназії добірку книг «Дня» серед яких «Сила м’якого знака»

            Сьогодні Сімферопольська гімназія це найпопулярніший середній навчальний заклад. Школа вже майже вдвічі переповнена, і кількість бажаючих навчатися в ній в кілька разів перевищує можливості. До навчання цього року приступили чотири перших класи, а гімназійний курс почати три п’ятих класи. Вчителів та учнів в цей день також вітали від імені Верховної Ради Криму депутати Леонід Пілунський та Енвер Абдураїмов, представники Міністерства освіти та науки Криму, громадськість міста, батьки, вчителі-ветерани.

Вони будуть навчатися в першому класі

Гімназисти вітають з Днем знань директора Гімназії Наталію Руденко.

Херсон

Інтелектуальна несподіванка в ювілейний День знань!

До Херсону вперше завітала традиційна акція «Дня» – «Подаруй  рідній школі бібліотеку газети « День» »! Комплект із двох книг «Екстракт +200» знайшов своїх власників у Херсонській ЗОШ № 4, що стало справжньою несподіванкою для працівників навчального закладу, адже увагу звернули не на престижну гімназію чи ліцей, а на звичайну середню школу, яких чимало у місті. Втім, обираючи майбутнього власника подарунку, автор цих рядків зважив на той факт, що ЗОШ № 4 цьогоріч святкує свій 50-літній ювілей. Відтак, привітання і книжки із Бібліотеки «Дня» школа отримала не тільки до 1 вересня, а й з нагоди Дня народження!

Після урочистої лінійки ми поспілкувалися із директором навчального закладу про те, на скільки важливо прищеплювати любов до літератури і що сучасна школа може запропонувати сучасному учневі в гіперінформаційному просторі сьогодення.

За словами директора школи Світлани Іванівни Місюченко, залучення дітей до читання книг – один із пріоритетних напрямків навчально-виховної роботи в загальноосвітній школі. «Я дуже пильно слідкую за тим, щоб діти багато читали, і читали якісну літературу, адже сама філолог за освітою і розумію на скільки книга допомагає пізнати світ і людей, дає відповіді на безліч життєвих запитань і просто розширює світогляд. Книга для мене – це святе. Тому часто на уроках рекомендую своїм учням чимало позакласної літератури і приємно, що вони дослуховуються до порад» – розповідає директор.

- А як справи із книжковим фондом?

- Загалом, літературою ми більш-менш укомплектовані. Однак прикро, що шкільна книгозбірня поповнюється в основному завдяки спонсорам, небайдужим батькам та благодійникам, адже на державні кошти достатню кількість необхідної літератури не придбаєш. Крім того, учні 11 класу, завершуючи навчання, дарують школі по одній книжці – така традиція триває у нас вже кілька років. А цього року ми долучилися до акції «Книжковий букет», під час якої учні і батьки вітали вчителів із Днем знань не тільки квітами, а й книгами. Нам дуже приємно, що віднині наша бібліотека поповниться такими цінними виданнями як «Екстракт +200». Я переконана, що книжки матимуть своїх вдячних читачів і серед педагогів, і серед учнів. За назвами статей і прізвищами авторів у збірниках я бачу, що упорядники приділи особливу увагу історичній тематиці, творенню національно свідомого українського суспільства та його культурного рівня. Ці теми вкрай важливі сьогодні. І школа як основа формування майбутнього нашої держави не може стояти осторонь цих процесів. Навпаки, саме шкільні вчителі повинні «посіяти» в учнівських головах благодатні зерна добра, любові, справедливості, гідності, жагу до знань і прагнення до саморозвитку. А вміло підібрана книга – одне із основних знарядь у цій «сівбі».

Ми дякуємо «Дню» за несподіваний, але приємний і корисний подарунок, і бажаємо редакції газети не зупинятися на правильному шляху утвердження здорової думки в українському суспільстві.

Іван АНТИПЕНКО, Херсон

Луцьк

Книги “Дня” – школі онука волинського “Пушкіна”

Таких цікавих людей, як Семен Аркадійович Мартинюк із села з милозвучною назвою Миляновичі за роки журналістського пошуку вдавалося зустріти на часто. Його батька, а, отже, діда теперішнього директора Луцької загальноосвітньої школи №23 Віктора Семеновича Мартинюка прозивали у селі Миляновичі, що в самому серці Волині, у Турійському районі, не як-небудь, а... “Пушкіним”. Через те, що дуже багато знав і міг про це цікаво розказати. Неграмотний, круглий сирота, якого наймали пасти людську худобу, сам вивчився і читати, й писати. Дуже любив українську літературу й історію, за що мало не «загримів» на Сибір... У 1946 в село приїхали «уполномочені» – агітувати в колгосп. Одного поселили у «Пушкіна». За півлітрою увечері зайшла мова і про українську історію.

– А батько, «сівши» на улюблену тему, міг говорити довго. І договорився: бачите, каже уполномоченому, колись Україна потерпала від татарського іга, а тепер – від московського.... «Ах ти, сукин син! То тобі радянська влада не подобається!» Мати в плач, давай просити за «старого дурня, що теліпає язиком...» Добре, що розумний чоловік попався, не відправив у Сибір й ми осталися вдома, – пригадував Семен Аркадійович, коли майже десять років тому я побувала у нього вдома.

У січні 2003 року у газеті “День” була надрукована розповідь про часто неймовірні сторінки з історії села, записані переважно з уст “сина “Пушкіна”, Семена Аркадійовича Мартинюка “Немилі ночі Милянович”. Йшлося і про те, що назву селу дала його колишня власниця, неаполітанська принцеса і польська королева Бона. Начебто ночуючи тут у своєму маєтку, від якого лишився лише вал, казала, що проводить тут наймиліші ночі, бо ніде не спиться так солодко. Видно, не надто гіркою була її влада у Миляновичах (які мали статус містечка і магдебурзьке право). А може, гіркота розтанула з плином літ, проте корінні мешканці і сьогодні з гордістю кажуть, що були вони «королівські міщани». Та більше йшлося про ту драматичну історію села, яку довго замовчували і котру й донині багато хто оцінює неоднозначно. Більш ніж півстоліття селяни навіть удень боялися пройти мимо братської могили на місцевому кладовищі. Боялися, що влада запідозрить у симпатіях до українських повстанців, чиї зневажені ворогом тіла покоїлися під невеличким стовпчиком — височезного дубового хреста зрізав ще у війну випадковий снаряд. На одинадцятому році української незалежності у селі знайшлася жінка, яка одного дня відкрито пішла на кладовище і прибрала могилу. І лише тепер люди змогли вголос розказати про події, які у сусідній країні називають «різнею поляків на Волині», а у краї, де вони й відбувалися, — «національно-визвольною боротьбою». Власне, раніше їх про ці події ніхто й не запитував...

Через два роки після нашої розмови з ініціативи Семена Аркадійовича Мартинюка на могилі українських повстанців було освячено пам'ятник, який, власне, він сам і спорудив. Згодом він же встановив хрест та пам'ятну дошку на місці, де стояла одна з трьох спалених у різні часи миляновичівських церков. І... видав книгу про історію села, для назви котрої запозичив назву матеріалу у “Дні”: “Немилі ночі Милянович”. Віктор Семенович каже, що книгу родина видала власним коштом, що є її екземпляри не тільки по всій Україні, у Росії, Білорусі, де живуть вихідці з Милянович, а навіть у Великобританії, куди доля теж закинула одну з колишніх мешканок села. Готують уже третє перевидання.

Глибоко вивчати свою історію так, як це робили миляновичівський “Пушкін”, його син і його онук, спромоглися ще не всі земляки. Власне й Україна залишається “Україною incognita” для багатьох своїх дітей. Тому книги з бібліотеки “Дня”, у яких зібрано статті з найповнішим аналізом подій новітньої історії, чимало яких пройшли через долю Волині, вирішила презентувати Луцькій школі №23, директор якої не є неофітом у знанні цієї історії. А значить, вони потраплять і в руки вчителів, які її використають на уроках, і в руки допитливих учнів.

Ця школа розташована у житловому районі Луцька, з усіх боків – багатоповерхівки та майже поруч – вулиця, якою їздять (хоч і не часто) маршрутні автобуси. Школа нагадує оазис серед буденності. Тут працює чимало творчих студій – від гуртка дизайну до поетичного об'єднання, яке видає твори юних поетів і прозаїків. Шкільна газета стала переможцем всеукраїнського конкурсу. Директору хочеться, аби діти, не полишаючи стін школи, могли якнайповніше реалізувати свої природні таланти. І щоб любили читати так, як це люблять у його родині, щоб хотіли знати історію України, її місце у світі. Тому на книги з бібліотеки “Дня” ( а газету у школі читають) очікує чимала черга з бажаючих познайомитися з ними.

Наталія МАЛІМОН, « День» , Луцьк

Донецьк

«Екстракт +200» у донецькій школі

Книга з бібліотеки газети «День» «Екстракт +200» тепер буде «жити» і в загальній середній школі І-ІІІ ступенів №55 - невеличкій школі в центрі Донецька, яка заховалась серед териконів та шахт.

Перший дзвоник - гей у школу! 

«Ми – маленька школа, проте найкраща в районі. Тут всього 11 класів без паралелей. Сьогодні у перший клас пішли 31 школярик (наступного року за переписом першокласників буде більше). Найменше в десятому класі – дев’ять осіб. Проте це означає, що їм буде більше приділено уваги з боку вчителів, можна сказати, що їм пощастило. Нам часто дарують книжки, поповнюючи нашу шкільну бібліотеку. Це здебільшого класична література. Сьогодні, наприклад, нам подарували набір російської класики. Подарунок від газети «День» значно відрізняється. Ми дуже вдячні за увагу до нас. Наші діти обов’язково читатимуть ці книжки», - розповідає Олена БОГОТ, директор школи.

Директор школи Олена БОГОТ з книгою Екстракт +200 

«В нашій школі діти прекрасно вчать і російську, і українську, і англійську, і французьку мови. Ми вважаємо, що потрібно знати якомога більше мов. Адже скільки мов ти знаєш – стільки ти і людина», - зауважило на лінійці керівництво школи.

Першокласники 

Після першого дзвоника діти пішли на перші «уроки» в навчальному році – уроки від класних керівників. Це важливий момент для першокласників та майбутніх випускників. Скільки вони отримають знань у цьому році, залежить тільки від них самих. Адже, щоб бути освітянином сьогодні, потрібно трудитись, а головне вчити історію, мови, культуру, етнологію, науку і ще багато чого. Хочеться вірити, що «Екстракт +200» стане одним з простих елементів великого наукового знання свідомих українців.

Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецьк, «День»