Дніпропетровські краєзнавці відкрили ще одну невідому сторінку історії свого краю

Їхню копітку працю відбито в книжці, присвяченій повстанському рухові періоду колективізації, — «Павлоградське повстання 1930 року. Документи і матеріали». Над її виданням працював творчий колектив громадської організації «Інститут україніки» та працівники Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.Яворницького. «Події, про які розповідає книжка, здаються дуже далекими, проте вони актуальні в контексті розуміння історії Дніпропетровщини та України, — заявив на прес-конференції письменник Семен Заславський. — Важливо зберегти історичну правду і ясне бачення, такі необхідні суспільству, адже наше минуле, сьогодення й майбутнє зв’язані між собою. Книжка не претендує на пріоритетність у висвітленні подій колективізації. Це — спроба розібратися в тому, що саме сталося».

Як розповів краєзнавець Федір Гапчич, у 20 — 30-х роках на території Павлоградського району Дніпропетровщини мешкали селяни, які не знали кріпацтва і мали заможні господарства. 1929 року, коли почався процес колективізації, з двох тисяч господарств, розташованих у Тернівці (Павлоградський район), обласне керівництво вирішило створити декілька артілей. Селяни категорично відмовилися вступати до колективних господарств, і з цієї причини 1 лютого 1930 року було заарештовано 79 чоловік. Одному з них удалося втекти, й він став лідером повстання, яке почалося 5 квітня 1930 року. Спалахнуло воно спочатку на хуторі Осадчий, де мешкали вихідці з Тернівки та Богданівки, і поширилося селами Павлоградського району. Для його придушення були задіяні війська. Після розправи над повсталими кількість населення в деяких населених пунктах зменшилася в декілька разів. «Це збройне повстання було одним із найбільших в Україні напередодні Голодомору, — вважає краєзнавець. — Воно заслуговує на детальне висвітлення, нові оцінки та узагальнення».

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на першій сторінці в матеріалі Вадима РИЖКОВА

Джерело: «День»