ДЕНЬ. Лілія ШЕВЦОВА: про останні події в російські політиці та тенденцію посилення жорсткого адміністративного ресурсу щодо самозбереження путінської команди

Російський мільярдер Михайло Прохоров відмовився від думки очолити партію, що відстоює інтереси бізнесу, звинувативши Кремль у спробах зробити з нього маріонетку і зажадав назад 500 мільйонів рублів, вкладених в «Правое дело», пишуть ЗМІ. «Він усе життя прожив в іншій реальності, де ти бос і можеш наказувати всім довкола і можеш усе купити. Політика — це зовсім інша справа», — говорять експерти. Що насправді означає цей крок російського олігарха, які наслідки це може мати для розвитку політичного плюралізму і в цілому політичної системи Росії? Про це «Дню» — у інтерв’ю провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілії ШЕВЦОВОЇ.

— Цей казус Прохорова став, мабуть, найкращим дарунком для спостерігачів: і російських, і закордонних. Він був свого роду тестом, який виявив усю сутність російської політики, виборчої кампанії, а також продемонстрував те, що в російських виборах можуть брати участь лише ті тварини, які бігають на мотузці. Та якщо ти хочеш дещо більшої свободи, довшого повідця, тебе викидають на смітник, як викинули олігарха Прохорова.

Олігарх Прохоров загордився, що він серйозний політик і лідер серйозної партії. А Кремлю потрібен був лишень песик мопс із ошийником і на коротенькій мотузці, який би виконував вказівки влади, а Прохоров розпочав якісь дивні дії, намагаючись впровадити якісь власні рішення. Тобто це є прикладом того, що у російських виборах беруть участь лише ручні партії, лише їм гарантовано якусь можливість взяти участь у виборчій кампанії і на щось сподіватися. Ось цей, на мою думку, прохоровський тест показав суть виборів, що наближаються. Ці вибори в Росії будуть загороджувальним щитом, який повинен грати одну роль — не допустити нікого нового, не допустити свіжого повітря в органи влади і зберегти людей у бункері, в якому вони вже давно — 12 років — сидять.

— Як це вплине на розвиток політичної ситуації в країні?

— Знову ж таки, цей тест довів, що влада не хоче йти ані на компроміси, ані на послаблення, не збирається відкривати або напіввідкривати кватирку; влада демонструє на політичній сцені всім мурашкам, які копошаться на цій сцені, жорсткий кулак. Ось це покарання Прохорова батогом і викидання Прохорова продемонструвало тенденцію цієї влади — вона не збирається йти, а збирається жорстко себе легітимувати, і не допускати жодних дій, кроків з боку інакодумців. Події, що сталися, виявляють тенденцію посилення жорсткого адміністративного ресурсу щодо самозбереження путінської команди. Жодних сподівань на якийсь лібералізм Медведєва, жодних надій на свободу булькання вже не залишається. Тому що влада вступила в ту фазу розвитку, коли ставки дуже високі. Влада розуміє, що настрій в суспільстві стає скептичним, зростає незадоволеність, а рейтинг Путіна і «Единой России» падає. Населення стає все більш нетерплячим, тим паче, економічна ситуація погіршується, економічне зростання загальмувалося і зараз тільки знижується. В цих умовах вони просто вирішили піти на політику затиску.

— Чи варто чекати від російського суспільства якихось протестів?

— На майдан Росія не вийде. Цьому є декілька причин. Суспільство дуже атомізоване. Воно ще не оговталося від революції 1991 року. Росіяни бояться усього, тож і виживають поки поодинці. Доки вкинуті великі гроші — нафтові крихітки, скинуті зі столу, на подачки населенню. Тому доки, радше за все, населення проковтне і ці вибори, і фальсифікації. Хоча люди розуміють, що на виборах вони не відіграють будь-якої ролі. 60—70% населення вважає, що вони не можуть впливати на владу. 50% допускають, що вибори будуть сфальсифіковані. Тобто російського майдану доки не буде. Поки що зберігається нафтова і газова страхувальна сітка, що дозволяє владі підкуповувати народ. Але наскільки довго вистачить цієї політики підкупу і репресій, того ніхто не знає.

— Потім знову треба чекати легітимації режиму, який буде нібито переобраний?

— Дуже слушне запитання: у якій мірі ці вибори, які явно будуть керовані, легітимуватимуть владу. У цієї влади немає інших способів легітимізації — потрібно якимсь чином йти на вибори. Тому вони на це йдуть, спрямовують і контролюють ці вибори. Та настільки масові фальсифікації, на які ми чекаємо, відсутність будь-якого натяку на конкуренцію, жорсткий затиск усіх свобод, усього повітря — все це, поза сумнівом, делегітимує владу. Результати цієї делегітимізації, можливо, позначаться не завтра і не післязавтра, і не в 2013 році. Але вони, безумовно, позначаться. Як в одному з радянських фільмів «Іван Васильович змінює професію» герой говорить: «Царь-то ненастоящий!», так і народ скаже: «А президент-то ненастоящий». Ось наведу вам приклад. У 2009 році за президента Медведєва були найбільш зухвалі й безпардонні фальсифікації виборів, підкидали бюлетені. Лише у Москві, за експертною оцінкою, було скинуто силу-силенну бюлетенів. Населення прийшло менше, ніж на одну третину, але подекуди вкидали до 25% бюлетенів на користь «Единой России» на виборах 2009 року. І навіть ручні партії: комуністи і жириновці бойкотували засідання Думи на знак протесту проти цих зухвалих виборів. Якщо вони тоді, в 2009 році, вкидали понад 20% бюлетенів, то як зараз добитися більшості «Единой России» в Думі. Звичайно, доведеться підкидати 20—25% бюлетенів або використовувати інші технології. А це вже робить владу і вибори нелегітимними.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "День Планети" в матеріалі Миколи СІРУКА

Джерело: «День»