ДЕНЬ. Євген ГОЛОВАХА: Громада має тиснути, щоб кримінального вироку не було

Екс-прем’єр Юлія Тимошенко вже другий тиждень поспіль «відпочиває» на нарах від візитів до Печерського суду. Щоправда, цей відпочинок скоро закінчиться. У понеділок — дебати, потім — останнє слово підсудної і... вирок. Які довгострокові внутрішньополітичні наслідки може мати реальний строк Тимошенко? Як це відіб’ється на європейських перспективах нашої країни? І чому суспільство так пасивно спостерігає за подіями в Печерському суді? Про це і про багато іншого розмірковує у розмові з «Днем» відомий український соціолог Євген Головаха.

— Сьогодні всі закликають Президента Януковича звільнити Юлію Тимошенко. Цю думку до Віктора Федоровича доносять практично всі «європейські друзі України». Як гадаєте, прислухається? І що ви взагалі думаєте з приводу цієї справи?

— Здається, вже всі розуміють ситуацію: з одного боку, цей процес пов’язаний з інтересами влади, оскільки вирішується одразу два завдання. По-перше, газовий договір із Росією визнається «злочинним» і це дає шанс його оскаржити. По-друге, опозиція позбавляється свого лідера. Здавалося б, інтересі влади тут враховані двічі. Але з другого боку, вже всім зрозуміло, що цей процес зачіпатиме інтереси самої влади з точки зору визнання її легітимності в очах світової спільноти й усередині України. Хоча зараз не спостерігається жодних масових акцій протесту, але всі опитування показують, що більшість громадян розцінюють це не як акт справедливості, а як акт політичних переслідувань.

— До речі, з приводу акцій протестів. Влітку БЮТівці говорили, що люди на морях, на дачах, на городах. Зараз вже всі «городи» закінчилися, проте народ на вулиці особливо не виходить.

— Тут, на жаль, теперішня опозиція пожинає плоди своєї попередньої діяльності, коли вони були при владі. Хоча тут все було зрозуміло від початку. Я ще тоді говорив, що якщо ті надії, які виникли після обрання Ющенка, не виправдаються, розчарування буде дуже сильним. Тут завжди працює одна формула, маленькі надії — маленькі розчарування, великі надії — великі розчарування. Великі надії на Ющенка і його однодумців призвели до великих розчарувань. На тлі цих розчарувань чекати протестної, вираженої активності дуже важко. Але це не означає, що громадська думка приймає такий спосіб ставлення до опозиції.

Більш того, я вам скажу, що часто ставлять питання: чому при всіх проблемах Грузії, при переслідуванні опозиції, чому виявилася ефективною політика Саакашвілі?

— То чому ж?

— Він як політик ухвалив дуже правильне рішення. Він знав, що опозиція багато в чому винна. Як він вчинив? Грузинська влада щодо опозиції була менш жорсткою, ніж щодо корупціонерів у своїх власних лавах. Ті, хто були при владі Шеварднадзе, а нині стали опозицією, відбулися штрафами, на відміну від представників самої влади, яких саджали до в’язниці. Коли жорсткіше ставлення до представників влади, ніж до опозиції, навіть не виникає питань, що йдеться про зведення рахунків.

Коли людину судять за економічне рішення, якщо воно було неправомірним, головне — це наявність корисливого мотиву. Корисливий мотив у справі Тимошенко не доведений. Тоді за що, власне кажучи, кримінальне переслідування? Сама невигідність контракту не є підставою для кримінального переслідування. Дуже багато чого українські політики невигідного для України підписують, якщо за це судити, то пересудити можна було б усіх.

— Лук’янівського СІЗО не вистачить.

— Справді не вистачить. Корисливий мотив ніяк не доведений, ось що, власне, і завело у глухий кут.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "Подробиці" в матеріалі Олени ЯХНО

Джерело: «День»