ДЕНЬ. Борис НЄМЦОВ: Янукович проводить «путінізацію» України...
Російська влада вперто не хоче реєструвати Партію народної свободи (ПАРНАС). І навряд чи якісь суди у Росії можуть вирішити цю проблему: у «можливостях» російської вертикалі мало хто сумнівається. Можливо, співголови Партії народної свободи Михайло Касьянов, Борис Нємцов, Володимир Рижков і Володимир Мілов розраховували на диво (брати участь у майбутніх парламентських і президентських виборах), але чудес, як відомо, не буває. Кремлю не потрібні конкуренти: це доводилося неодноразово. У зв’язку з цим у російських лібералів виникла ідея створити новий протестний рух «НАХ-НАХ: голосуй против всех» для агітації за активний бойкот думських виборів. Учасники руху збираються роз’яснювати, що вибори, які відбудуться 4 грудня, нелегітимні, і закликати громадян псувати бюлетені. Нагадаємо, у російських бюлетенях відсутня графа «проти всіх», а закликати до бойкоту виборів — протизаконно.
«Перше і довге бажання у зв’язку з так званими «виборами» 4 грудня було просто відступитися, аби випадково не взяти участь у цій бридоті, — пише у своєму блозі на «Гранях.ру» російський письменник Віктор Шендерович. — Після роздумів, проте, прийшов до висновку, що прекрасна чистоплотність цього варіанту лише на руку владі: мовчазний протест просто розчиниться у натовпі звичайних пофігістів. ...Ідея масового голосування проти всього цього виборчого фарсу (за відсутності графи «проти всіх») здається мені правильною і емоційно, і раціонально. По-перше, у цьому немає лукавства, а по-друге, упевнений, що опозиція має змогу організувати вибірковий, але досить серйозний контроль на сотнях виборчих дільниць і отримати досить репрезентативні дані про вибір народу — реальні, а не «чуровські» цифри. Що ж до поросяти на ім’я Нах-нах, що став, з легкої руки Д. Бикова, емблемою нашого руху, то мені здається, що жорстка іронія — найбільш адекватна інтонація щодо фарсу 4 грудня».
Ми зателефонували одному із засновників руху «НАХ-НАХ» Борису Нємцову, аби детальніше поговорити про цю ініціативу, але, природно, наша розмова не обмежилася лише цією темою. Про значення подій ДКНС (рос. — Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП) двадцятирічної давності для пострадянського простору, особливості подальшого розвитку незалежних країн, зокрема України, судовий процес над Юлією Тимошенко (газову угоду від 2009 року), нинішні російсько-українські стосунки, партію ПАРНАС, відмінності російського і українського суспільств, ксенофобські та неонацистські рухи в інтерв’ю зі співголовою Партії народної свободи, членом Бюро Федеральної політради руху «Солидарность» Борисом НЄМЦОВИМ.
«КОМПЛЕКСИ ДКНС НАЙВИЩОЮ МІРОЮ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ У РОСІЙСЬКОЇ ВЛАДИ»
— Борисе Юхимовичу, двадцять років тому у СРСР відбувалися події, які кардинальним чином вплинули на подальшу історію всього пострадянського простору. Зокрема, події, пов’язані з ДКНС. Як би Ви сьогодні оцінили ті події? Яке вони мали значення?
— По-перше, я пишаюся тим, що брав участь у тих історичних подіях і разом з Борисом Єльциним «очищав» Білий дім від ДКНС. Це, з одного боку, був день перемоги над ДКНС і комунізмом, а з іншого — день народження вільної Росії. Зараз російська влада усіляко намагається забути про ті історичні дні. Тому що вона є послідовником гекачепістів — вона ненавидить свободу, боїться, коли народ виходить на вулицю. І всі комплекси, зокрема й імперський, які були властиві членам ДКНС, найвищою мірою виявляються у нинішньої влади. З іншого боку, перемога вільної Росії дозволила країнам, які входили до СРСР, досить безкровно отримати свою незалежність. Тому я вважаю, що сьогоднішнє свято в Україні багато в чому пов’язане з подіями 19—22 серпня 1991 року. У зв’язку з цим я навіть пропонував усім українським президентам встановити пам’ятник Єльцину в Україні. Ніхто цього не зробив. Хоча Україна здобула незалежність абсолютно мирним шляхом завдяки Борису Єльцину.
— Так, але в Україні упродовж багатьох років велася своя боротьба, зокрема дисидентів, за незалежність.
— Я вважаю, що вільна Росія і незалежна Україна — це результат однієї загальної ланки. Українці дуже довго боролися за свою незалежність, але отримали вони її лише у серпні 1991 року.
— Виходячи з нинішнього стану країн пострадянського простору, яка з них зробила найбільш правильні висновки з подій ДКНС?
— Головним бенефіціаром у цьому сенсі стала Естонія. Це перша радянська республіка, що увійшла до зони євро. Якщо не помиляюся, нинішній інвестиційний рейтинг Естонії навіть вищий, ніж у США. Це не означає, що Естонія розв’язала усі свої економічні проблеми, але це означає, що вона дуже бурхливо розвивається. Поряд із Естонією я б також поставив інші країни Прибалтики — Латвію, Литву. Далі, попри величезні проблеми, йде Грузія. Українцям і росіянам є чому повчиться у Саакашвілі, зокрема вирішенню економічних і корупційних проблем. З тих країн, які дуже болісно переживають наслідки процесів розвалу Союзу, — це Узбекистан, Таджикистан, Киргизія і Туркменія, де нині встановлені дуже сильні диктаторські режими. І що сумно, серед них знаходиться Білорусь. У Білорусі божевільний диктатор тримає в катівнях політичних ув’язнених і знущається з власного народу (не лише політично, але й економічно). Білоруси зараз переживають найбільш глибоку економічну кризу, крах національної валюти, дике безробіття, зростання цін, репресії, зубожіння людей тощо.
Продовження теми читайте в матеріалі Івана КАПСАМУНА та Олександра КУПРІЄНКА на сторінці "Подробиці" в сьогоднішньому номері "Дня"
Джерело: «День»
