Через будівництво конфайменту активність повітря у «зоні відчуження» зросла у тисячу разів, – експерт
Міністерство надзвичайних ситуацій днями відзвітувало, що на ЧАЕС розпочалося будівництво нового укриття. Монтаж так званої "арки" запланований уже на квітень – українська сторона обіцяє вкластися в графік, узгоджений з Європейським банком реконструкції і розвитку, і завершити роботи до 2015 року. Цими ж днями Президент дав зелене світло ще одному чорнобильському проекту – підписав закон, який дозволяє будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива у "зоні відчуження". Про безпечне зберігання ядерних відходів і новий конфаймент на ЧАЕС у інтерв’ю УНН розповів президент Всеукраїнської громадської організації "Союз. Чорнобиль. Україна" Юрій Андрєєв.
- Як впливають будівельні роботи на радіаційний фон у чорнобильській зоні та екологічну ситуацію в цілому?
- Те, що Україна, всупереч здоровому глузду, погодилася будувати цей об’єкт укриття, - це дурниця. Цей проект вигідний групі людей, причетних до реалізації цих 800 мільйонів євро. Арка не розв’язує жодної проблеми, які існують усередині саркофага. По-перше, в неї дуже ненадійний фундамент. По-друге, досі немає повного комплекту документів із її спорудження. … Під час земляних робіт, коли почали будувати фундамент арки, активність повітря у 30-кілометровій зоні підвищилася більше, ніж у тисячу разів. Це реальна небезпека, в тому числі й для Києва. Зараз концентрація америцію - це продукт розпаду плутонію – одна з найвищих за всю постчорнобильську історію. І америцій - це, будемо так казати, практично рак легенів, якщо він потрапить у легені. Я взагалі був категорично проти будь-яких землерийних робіт на території ЧАЕС. Зараз ми вийшли на ті рівні палива і графіту – і все це починає потрапляти в атмосферу. Раніше все це було засипане ґрунтом і залите бетоном. На жаль, нерозумні ідеї нині переважають при вирішенні проблем у "зоні відчуження".
- Президент підписав закон, який дозволяє будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива у чорнобильській зоні. Наскільки безпечний цей проект? Раніше Ви заявляли, що попереднє сховище було спроектоване з помилками.
- Це сховище тимчасове, років на сто. Такі сховища мають бути, а навіщо ж їх будувати, скажімо, у Миколаївській, Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій областях, якщо є радіаційно небезпечна чорнобильська пустка. Я прибічник централізованого сховища, а не розпорошеного по всіх атомних станціях. Якщо 30-кілометрова зона у найближчі 10-15 років може бути повернута у господарський обіг, то 10-кілометрова - на тисячі років вилучена з людського життя. Там можна працювати, але у шкідливих умовах праці. А в цьому випадку ми будемо бодай з якоюсь ефективністю використовувати "зону відчуження".
- Будівництво такого сховища не становить потенційної загрози для Києва?
- У Києві й так є могильник - у Пирогові. Його теж потрібно вивезти і захоронити у безпечному сховищі. Що таке це сховище? Там ядерне паливо спочатку завантажується у спеціальні капсули, потім пенали, потім лежить у бетонних сховищах. У такому вигляді воно взагалі не може призвести до якихось наслідків – ні викидів, ні випарів. А те сховище, яке побудували раніше за проектом французів і яке досі в такому потворному вигляді стоїть, хоча в нього 90% коштів були вкладені. … Це свідчить про низький рівень інженерного супроводу робіт, які ведуться в зоні. Дуже мало в нас лишилося компетентних людей, які ухвалюють рішення щодо зони. Поки що я не бачив проектування цього сховища. Якщо воно буде гранично безпечним і розрахованим саме на наше, а не на синтетичне паливо, то таке сховище нам потрібне. Інакше для чого тоді Чорнобильська зона? Хоч якусь же користь потрібно з неї мати. Я вважаю, що такі техногенно небезпечні виробництва бажано реалізувати в 10-кілометровій зоні, де була б система контролю, а локальні викиди не потрапляли за межі 30-кілометрової зони. Теоретично у Києві й так існує купа загроз: Вишгородська гідроакумулююча станція, Київська гідроелектростанція. А ще - ті виробництва, які раніше працювали з ртуттю і кадмієм, а тепер згорнуті, але не проводилися (на виробництві - Ред.) роботи з їх очистки і переробки. Тобто у Києві є реальні об’єкти, які становлять більшу небезпеку, ніж оце сховище.
- Це сховище розраховане для рідких і твердих відходів?
- Ні, рідкого палива у нас немає і ніколи не було. Звичайно, я хотів би, щоб у чорнобильській зоні було не тільки сховище для відпрацьованого ядерного палива, але й для зберігання радіоактивних відходів – і рідких, і твердих. Тобто все, що напрацьовується на наших атомних об’єктах, знаходиться у медичних закладах, на промислових підприємствах, де використовуються радіоактивні джерела, має зберігатися не в різних місцях без будь-якого обліку і порядку, а в одному місці. І щоб небезпечні речовини не потрапляли за межі "небезпечної зони".
- Відпрацьоване ядерне паливо, яке звозитимуть на чорнобильське сховище, далі підлягатиме переробці?
- Якщо говорити про переробку палива, то для України ці проекти практично нереальні. Ми не маємо ні економічних, ні технологічних ресурсів, щоб самостійно розробити такі технології. А Захід їх нам ніколи не дасть. Нам можуть довіряти тільки вітряки і сонячні батареї. … Ця енергетика дуже дорога. Вкладаючи в нас кошти, Захід розраховує повернути гроші, продаючи технології.
Інша річ – завод "Вектор". Там перероблятимуться середньо- і слабоактивні відходи, які далі захоронюватимуться в зоні. У межах 10-кілометрової зони знаходиться близько 800 могильників зі слабоактивними відходами. Це переважно продукти роботи людей – спецодяг, уламки транспорту, технологічні конструкції, рудий ліс, закопаний просто в траншеї. Є ще 2 могильники, де захоронені військова техніка і ґрунт зі станції. Це високоактивний могильник. Ось їх потрібно переробити і захоронити, щоб припинилася міграція радіонуклідів.
Джерело: УНН