У Польщі згадують жертв масового вбивства в Парослі, несправедливо приписуваного УПА
Цими днями поляки згадують вбивство співвітчизників з села Паросля 9 лютого 1943 року. «Газета виборча», опираючись на історика Гжегожа Мотику, твердить, що це була перша антипольська акція УПА. Натомість українські історики довели, що в той час обвинувачена Мотикою сотня Перегіняка після нападу на німецький гарнізон у райцентрі Володимирець передислокувалася в поліські болота.
«Близько 150 поляків убив у колонії Паросля-1 на Волині відділ, який вважається першою сотнею Української повстанської армії. Злочин, що відбувся 9 лютого 1943 року, був першим масовим вбивством польського населення, скоєним УПА», — пише «Газета виборча», посилаючись на професора Гжегожа Мотику. Йдеться про сотню Григорія Перегіняка — «Довбешки», «Коробки».
Однак ще 2008 року доктор історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк довів, що в той час сотні «Коробки» біля Парослі не було. «Доволі сумнівно, щоб сотня Перегіняка, яка вчинила напад на Володимирець, ще попутно палила польські села. Сотня була слабо озброєна і за логікою подій їй потрібно було б якнайдалі відійти від місця нападу, щоб уникнути німецького переслідування та знищення, а не займатися вбивством поляків, затримуючись поблизу Володимирця. Місце перебування сотні на момент нападу на неї німецьких сил 22 лютого 1943 року (Висоцьк) підтверджує припущення про те, що партизани намагалися заховатися після акції на Володимирець неподалік великих лісових масивів і боліт», — пише Іван Патриляк у рецензії на книгу Гжегожа Мотики.
Польські історики ігнорують думку українських дослідників. Хоча, можливо, з участю колег з різних країн можна було б точніше з’ясувати, що ж відбулося у Парослі. Хоч у статті «Газети виборчої» йдеться, що «відділ Довбешки-Коробки ввійшов до Парослі, представившись як відділ радянських партизан», сумніву про те, що це була сотня УПА ні в істориків, ні в журналістів з Польщі не виникає.
У 2011 році історик, старший науковий співробітник НаУКМА Володимир В’ятрович у книжці «Друга польсько-українська війна 1942—1947» пише, що: «версія Мотики опирається на кілька непрямих спогадів та один документ — свідчення українського повстанця Петра Василенка. Той вказує, що село Паросля було знищене упівцями, але сотнею під командою "Кори", а не "Довбешки", котрий очолював акцію на Володимирець. "Кора" — це Мельник Макар, сотня якого справді діяла у Володимирецькому районі, але лише з серпня 1943 року. Отож, у цьому документі маємо справу з помилкою або щодо місця проведення акції, або щодо учасників; поданої інформації недостатньо, аби точно локалізувати її в часі».
У повідомленні Центру досліджень визвольного руху, поширюваному сьогодні, наголошується, що події довкола Парослі невипадково привертають увагу польських та українських істориків, адже саме на твердженні, що людей у Парослі вбили українські повстанці, ґрунтується концепція, згідно з якою антипольський фронт був першим і головним у діяльності УПА. Для цього і потрібно довести, що перший бій першої сотні УПА проти німців у райцентрі Володимирець (який вважається початком бойової діяльності УПА) мав продовження у знищенні цивільних поляків.
6 лютого 2013 року у Любліні пройшла наукова конференція, організована польським Інститутом національної пам’яті, приурочена до «першої акції УПА проти поляків», на яку не запрошено українських дослідників, щоб, за словами організаторів конференції, яких цитує Польське радіо, уникнути суперечок. Конференція скликана з метою «представлення точки зору польської історіографії на це питання в опозиції до української історіографії», — підкреслив представник ІНП Маріуш Зайончковський. Якщо б запросили українських науковців, «дійшло б до занедбання точок зору, не було б жодної дискусії, почалася б суперечка», — додав він.
Центр дослідження визвольного руху на чолі з Володимиром В'ятровичем заявляє, що українських дослідників турбує, що вшанування пам'яті жертв польсько-українського конфлікту на Волині починається з опертя не на певну історичну інформацію, а на штучні символічні конструкції.