У музеї Лесі Українки на Волині показали лялькову виставу для дітей з Луганщини

“А все воліла б бути на Різдво у Колодяжному...” – так писала Леся Українка навіть із Сан-Ремо, де перебувала на лікуванні. Родинний маєток Косачів, батьків Лесі Українки, у волинському селі Колодяжне нині  – меморіальний музей поетеси та її славної родини. І традиційно тут проводять “Різдво у Косачів”, враховуючи традиції, які існували на це свято у родини. Так, Косачі завжди ставили на Різдво дві ялинки: одну для своїх домашніх, а другу – для сільської дітвори. Цього року на “Різдво у Косачів” запросили школярів з міста Кремінна Луганської області, які проводять зимові канікули на Волині.

Для них музейники влаштували лялькову виставу за оповіданням матері Лесі Українки – Олени Пчілки. Оповідання називається “Забавний вечір” (забавний, бо передбачав забави для його учасників). Як розповідає директор музею Віра Михайлівна Комзюк, при їхнгьому закладі вже не перший рік працює невеличкий ляльковий театр, яким опікуються музейні працівники. Вони і ляльки виготовляють, і сценарії пишуть, і виступають у ролі акторів. Оповідання “Забавний вечір” про те, як дві сестрички з багатої родини зібралися їхати у місто на свято Різдва. У дорозі вони через негоду змушені були попросити прихистку у родині, значно біднішій за їхню. Тут і заночували, і побачивши нужду, в якій живе ця родина, одна із сестер віддала гроші, за які збиралася у місті придбати перстень, для цієї родини. Але так сталося, що її коханий хлопець опісля подарував їй перстень. Історія, як кажуть, традиційна для різдвяних оповідок, коли мають відбуватися чудеса і твори тися добро.

Діти з Луганщини (до речі, Кремінна – це історична Слобожанщина, україномовний регіон) з цікавістю прослухали екскурсію музеєм, та захоплено сприйняли виставу. Колядували ж разом: працівники музею, гості зі Сходу, місцеві школярі.

Наталія МАЛІМОН, “День”, Луцьк.