У Дніпрі вшанували пам’ять Дмитра Яворницького

Громадськість Дніпра відзначила 80-річчя з дня смерті видатного українського історика Дмитра Яворницького. Урочисті заходи з участю городян відбулися на могилі академіка, яка знаходиться біля стіни Дніпропетровського національного історичного музею.

Цей музей, який він очолював більш як чверть століття, зараз носіть його ім’я. Вшанувати вченого зібрались музейники, історики, краєзнавці, громадські активісти, бійці та волонтери. Учасники заходу поклали квіти до бронзового монументу Яворницького, який встановили на могилі після проголошення незалежності України. Музиканти виконали козацькі пісні. Потім там же, біля могили, просто неба почав працювати лекторій.

За словами декана історичного факультету Дніпровського національного університету, професора Сергія Світленка, сучасники називали Дмитра Яворницького «козацьким батьком», «народним академіком», «дідом» і ставилися до нього з великою повагою. «І він безсумнівно цього заслуговує: своїми численними працями – монографіями, статтями збірниками, й археологічними й етнографічними експедиціями, і тим, що він залишив по собі перлину культури – національний історичний музей, який носить його ім’я. Для нього всі були рівні – ті, хто перетинав поріг його музею, – і імператор, і нарком. А найбільше він любив простих людей. Він не вдавано, а дійсно любив рідну землю, присвятив життя служінню своїй справі», зазначив Світленко. “Ми хочемо нагадати сторінки життя Дмитра Івановича, каже Оксана Рутковська, старша наукова співробітниця історичного музею.  - По-перше, це наш перший директор. І коли будинок музею побудували у 1905 році, Дмитра Івановича запросили до Катеринославу. Саме він його і зробив, цей музей. Своїми руками. Мало хто знає навіть з фахівців, що спочатку він планував зробити цей музей, як археологічний”.

За словами музейників, Дмитро Яворницький вивчав не просто українську історію, а історію і шлях розвитку українського козацтва. Тому заслужив почесне прізвисько “козацький батько”. Вшанувати його пам’ять до історичного музею прийшли й сучасні козаки. Вчителька Поліна Попова вже тридцять років викладає історію у школі №67 м. Дніпра. На своїх уроках вона часто звертає увагу учнів на  постать Яворницького,  розповідає про його внесок у розвиток міста. Водить класи на  екскурсії у садибу Яворницького. “Для науковців Дмитро Яворницький — це інтелектуальна людина, рівня якої немає серед наших містян. Це людина, завдяки якій залишилась в нашій історії козацька сторінка. Це людина, яка спонукає нас й сьогодні бачити, що було раніше для того, щоб йти вперед”.

Тим часом, доцент кафедри філології ВНЗ «Дніпровська політехніка» Наталія Костюк розповіла про те, як дослідження і праці Дмитра Яворницького вплинули на культурний розвиток Катеринослава-Дніпропетровська-Дніпра, а також про багатогранну діяльність. Про безліч артефактів, виявлених під час його археологічних досліджень. Саме Яворницький залишив для історії фотографії, малюнки, описи дніпровських порогів, які при його житті були затоплені в результаті будівництва ДніпроГЕС. Неябиякий внесок він зробив у етнографію українського народу, розвиток мови. «Не всі знають про те, що в молодості Дмитро Іванович не володів українською мовою, нагадала Наталія Костюк. - Він не просто її самостійно вивчив - він зробив величезний внесок у збереження нашої мови! Досліджуючи Катеринославщину, ведучи переписку з багатьма знавцями нашої мови, Яворницький простежував, як розвивалася мова, збирав рідкісні фрази, слова, прислівники. Цими перлинами він збагатив «Словник української мови» Бориса Грінченка, а в 1920-х роках було видано і перший том словника самого Дмитра Івановича. Окрім того, Яворницький залишив після себе величезну епістолярну спадщину, про що теж не все знають. У його творчому доробку - безліч віршів, художніх творів, документальних нарисів, п'єс», сказала Н.Костюк. Як лексикограф Яворницький за життя зібрав 55 тисяч українських слів, що не були зафіксовані до нього. Взагалі за час директорства Дмитро Яворницький зумів перетворити музей на скарбницю пам’яток історії та культури національного значення.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро