Революції останніх 20 років не провокують реальних змін, - Foreign Policy

Сьогодні, коли на вулиці вийшли бразильці і турки, а також єгиптяни (останні - вже не вперше), коментатори знову заявляють, що настав новий 1848. Головний керуючий і редактор Foreign Policy Девід Роткопф вважає: аналогія правильна в тому сенсі, що революції 1848 року в Європі не спровокували реальних негайних змін.

"Ці революції заглухли або були придушені не випадково: революціонери краще вміли організовувати протести, ніж втілювати свої рухи в інституції чи породжувати, розвивати і наділяти повноваженнями лідерів, які могли б підпорядкувати собі існуючі інституції", - пише автор. Заодно він нагадує позитивний приклад Американської революції: вожді створили механізми для підживлення повстання, а потім систему, яка захищала принципи революції і пручалася протидіючим силам.

Роткопф пропонує розглянути спалах народного невдоволення за останні 20 років: "Площа Тяньаньмень, повстання, які скинули СРСР, іранську "зелену революцію", Тахрір, Лівія, Туніс, площа Таксим". На його думку, у всіх випадках "протестувальники навряд чи опинилися серед тих, хто максимально виграв від результату подій". Результати цих повстань, на його думку, можна розділити на дві категорії. В одних країнах (Китай, Іран, Туреччина на даний момент) повстання мало що змінили. В інших влада перейшла від однієї еліти до іншої: Росією "править колишній офіцер КДБ вельми недемократичним чином", в Єгипті "Брати-мусульмани" постаралися заповнити вакуум, а тепер, ймовірно, владу знову візьмуть військові.

Правда, революції в Центральній та Східній Європі принесли реальні зміни і демократію. Але, як мінімум, настільки ж часто протести закінчуються нічим або експлуатуються могутніми людьми.

Автор роз'яснює, що еліту важко змістити, особливо руху, у якого немає реальних лідерів, чіткої програми, сильної політичної організації і ефективних планів.

Протестувальникам не варто розраховувати на допомогу західних держав, вважає автор: ці країни зацікавлені в стабільності і фактично "потурають збереженню існуючого положення".

Найсильніша протидіюча сила - інертність, робить висновок Роткопф. "Ходити на демонстрації легко, здійснити міцні зміни - важко". Автор радить навчати опозиціонерів, як прийти до влади і зміцнити її.

За матеріалами: InoPressa